На підставі узагальнення даних літературних джерел проаналізовано вплив чинників чорнобильської катастрофи на імунітет та перебіг уролітіазу та опортуністичних інфекцій нирок. Запропоновано модифікацію статистичних методів інтегральної оцінки імунного статусу. Визначено клітинні та гуморальні чинники неспецифічного захисту. Розкрито міжсистемні та внутрішньосистемні взаємозв'язки параметрів пристосувально-захисних систем: імунітет - гемостаз, імунітет - загальні адаптаційні реакції. Висвітлено особливості детермінації імунного статусу параметрів сечового синдрому та ниркових функцій.

На основе обощения данных литературных источников проанализировано влияние факторов чернобыльской катастрофы на иммунитет и протекание уролитиаза и опортунистических инфекций почек. Предложена модификация статистических методов интегральной оценки иммуного статуса. Определены клеточные и гуморальные факторы неспецифической защиты. Раскрыты межсистемные и внутрисистемные взаимосвязи параметров приспособляемо-защитных систем: иммунитет - гемостаз, иммунитет - общие адаптационные реакции. Освещены особенности детерминации иммуного статуса параметров мочевого синдрома и почечных функций.

  Скачати повний текст

Обстежено 70 учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відібраних серед тих, котрі лікувалися на курорті Трускавець з урологічними захворюваннями. Вивчено окремі показники факторів і механізмів специфічного імунного захисту та неспецифічної ефекторної системи. Мінімальна імунодисфункція, вираженість якої не переходить межі значущості, має місце в осіб з асептичним уролітіазом. Калькульозний пієлонефрит в активній фазі асоціюється із максимальною імунодисфункцією.

Проаналізовано дані лікування 42-х хворих на нефролітіаз подвоєних нирок. Повне подвоєння нирок спостерігалося у 12-ти (28,6 %) хворих, а неповне - у 30-ти (71,4 %) хворих. Черезшкірна нефролітотрипсія (ЧШНЛ) проводилася на правій подвоєній нирці у 27 (64,3 %) хворих, а на лівій - у 15-ти (35,7 %) хворих. Операції у разі подвоєного коралоподібного та великого нефролітіазу були значно складніші, ніж операції у хворих із звичайним коралоподібним і великим нефролітіазом. Після проведення ЧШНЛ 32 (76,19 %) хворих були повністю звільнені від каменів, а 10-ти (23,81 %) хворим проведено ще екстракорпоральну ударно-хвильову літотрипсію (ЕУХЛ) залишкових фрагментів. Після цього нирка була звільнена від каменів у 40-ка (95,24 %) хворих, у мисці та чашечках подвоєної нирки залишилися фрагменти тыльки у 2-х (4,76 %) хворих, для яких ЕУХЛ резидуальних фрагментів була неефективною. Абсолютними показаннями до операції у разі нефролітіазу подвоєної нирки є великі коралоподібні камені нирок (> 1,5 см), ретенційні ускладнення нефролітіазу з хронічним пієлонефритом і гіпертензією. Показано, що ЧШНЛ є високоефективним і малоінвазивним методом лікування хворих з нефролітіазом подвоєних нирок, а її ефективність як монотерапії становить 76,19 %. Комбінація ЧШНЛ і ЕУХЛ підвищує ефективність лікування таких хворих і становить 95,24 %.

Проанализированы данные лечения 42-х больных нефролитиазом удвоенных почек. Полное удвоение почек наблюдалось у 12-ти (28,6 %) больных, а неполное - у 30-ти (71,4 %) больных. Перкутанная нефролитотрипсия (ПНЛ) проводилась на правой удвоенной почке у 27-ми (64,3 %) больных, а на левой - у 15-ти (35,7 %) больных. Операции при удвоенном коралловидном и большом нефролитиазе были значительно сложнее, чем операции при обычном коралловидном и большом нефролитиазе. В результате проведения ПНЛ 32 (76,19 %) больных были полностью освобождены от камней, а 10-ти (23,81 %) больным была проведена еще экстракорпоральная ударно-волновая литотрипсия (ЭУВЛ) остаточных фрагментов. После этого почка была освобождена от камней у 40 (95,24 %) больных, в лоханке и чашечках удвоенной почки остались фрагменты только у 2-х (4,76 %) больных, для которых ЭУВЛ резидуальных фрагментов была неэффективной. Абсолютными показаниями к операции при нефролитиазе удвоенной почки есть большие коралловидные камни почек (> 1,5 см), обструктивные осложнения нефролитиаза с хроническим пиелонефритом и гипертензией. Показано, что ПНЛ является высокоэффективным и малоинвазивным методом лечения больных нефролитиазом удвоенных почек, а ее эффективность как монотерапии составляет 76,19 %. Комбинация ПНЛ и ЭУВЛ повышает эффективность лечения этих больных и составляет 95,24 %.

За період з березня 2004 р. по грудень 2014 р. у відділенні урології Львівської обласної клінічної лікарні проведено 43 одночасних двобічних черезшкірних нефролітотрипсій (ЧШНЛ) у 43-х хворих з двобічним нефролітіазом. У даній клінічній групі було 7 (16,2 %) пацієнтів з аномалією розвитку нирок, а саме: в 1-го (2,3 %) - неповне подвоєння правої нирки, у 3-х (6,9 %) - поперекова дистонія обох нирок, у 2-х (4,6 %) - підковоподібна нирка, у 1-го (2,3 %) - повне подвоєння лівої нирки. Вік хворих становив від 19-ти до 83-х років. 36 (83,7 %) операцій виконано під епідуральною анестезією, решта 7 (16,2 %) - під ендотрахеальним наркозом. У 7-ми (16,2 %) хворих було проведено уретерореноскопію з причини каменів сечоводу, причому камені було переміщено в миску нирки, після чого виконано одночасну двосторонню ЧШНЛ. Ефективність одночасної двостронньої ЧШНЛ становить 80,6 %.

Проаналізовано результати лікування 1 952-х пацієнтів з сечокам'яною хворобою, яким виконано 2 218 черезшкірних нефролітотрипсії. Серед хворих було 1 045 (53,5 %) чоловіків та 907 (46,5 %) жінок. Вік хворих становив від 15 до 79 років. Геморагічні ускладнення мали місце у 63-х (2,8 %) випадках. Інтраопераційні - у 4-х (6,4 %) випадках, ранні післяопераційні - у 52-ох (82,5 %), пізні післяопераційні - у 7-ми (11,1 %). Більшість кровотеч (у 49-ти (77,8 %) випадках) були ліквідовані консервативно, та не потребували додаткових інструментальних методів лікування. У 11-ти (17,5 %) пацієнтів кровотечі ускладнювалися утворенням субкапсулярної гематоми та у 3-ох (4,8 %) - паранефральної гематоми. У 9-ти (14,3 %) випадках, пацієнтам довелось виконати суперселективну емболізацію судини (у процесі проведення артеріографії було діагностовано артеріо-венозну фістулу у 4-ох (6,4 %) та у 5-ти (7,9 %) - аневризму гілки ниркової артерії ). Повторної емболізації потребували два (3,2 %) випадки. Нефректомію з приводу кровотечі після ЧШНЛ виконано у 5-ти (7,9 %) пацієнтів: у 4-ох (6,4 %) випадках з причини рецидивних масивних профузних кровотеч (у тому числі, у 3-ох (4,8 %) з утворенням заочеревинної гематоми великих розмірів та її наростанням), ще в одному (1,6 %) випадку - через кровотечу з аневризми ниркової артерії. У одному (1,6 %) випадку пацієнт помер внаслідок шлункової та ниркової кровотечі з утворенням заочеревинної гематоми, на тлі супутнього захворювання - тромбоцитопенічної пурпури.

Проанализированы результаты лечения 1 952 пациентов с мочекаменной болезнью, которым выполнено 2 218 чрескожных нефролитотрипсий. Среди больных было 1 045 (53,5 %) мужчин и 907 (46,5 %) женщин. Возраст больных составлял от 15 до 79 лет. Геморрагические осложнения имели место у 63-ох (2,8 %) случаях. Интраоперационные - у 4-ох (6,4 %), ранние послеоперационные - у 52-х (82,5 %), поздние послеоперационные - у 7-ми (11,1 %). Большинство кровотечений (49-ти (77,8 %) случаях) были ликвидированы консервативно, и не требовали дополнительных инструментальных методов лечения. У 11-ти (17,5 %) пациентов кровотечения усложнялись образованием субкапсулярной гематомы и у 3-х (4,8 %) - паранефральной гематомы. У 9-ти (14,3 %) случаях, пациентам пришлось выполнить суперселективную эмболизацию ветви почечной артерии (при проведении артериографии было диагностировано артерио-венозную фистулу в 4-х (6,4 %) и у 5-ти (7,9 %) - аневризму ветви почечной артерии). Повторной эмболизации требовали два (3,2 %) случая. Нефрэктомию по поводу кровотечения после ЧШНЛ выполнено у 5-ти (7,9 %): у 4-х (6,4 %) случаях по причине рецидивных массивных профузных кровотечений (в том числе, у 3-их (4,8 %) с образованием забрюшинной гематомы больших размеров и ее нарастанием), еще в одном (1,6 %) случае - из-за кровотечения из аневризмы почечной артерии. В одном (1,6 %) случае пациент умер в результате желудочного и почечного кровотечения на фоне тромбоцитопенической пурпуры.

За період з 2004 р. до 2017 р. в урологічному відділенні Львівської обласної клінічної лікарні було проліковано 32 хворих з підковоподібною ниркою (ПН). Вік хворих становив від 20 до 66 років, серед них було 27 (84,3 %) чоловіків і 5 (15,7 %) жінок. Усього було виконано 34 літотрипсії у 32 хворих з коралоподібними, великими і множинними каменями ПН, які у 40,6 % супроводжувалися нетиповим перебігом. Складність перкутанної хірургії ПН зумовлена нетиповою будовою і розташуванням чашечно-мискової системи, особливостями кровопостачання і аномальним анатомічним положенням по відношенню до оточуючих органів. Однак відповідні знання анатомічних особливостей і технічні навички хірурга надають змогу досягти ефективності. Згідно з результатами даного дослідження, черезшкірна нефролітотрипсія у поєднанні з екстракорпоральною ударнохвильовою літотрипсією становить 96,9 %.

Мета дослідження - аналіз геморагічних ускладнень черезшкірної нефролітотрипсії (ЧШНЛ) у хворих на сечокам'яну хворобу та визначення основних ефективних методів їх лікування. На базі урологічної клініки Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького було проаналізовано результати 2223 випадків ЧШНЛ, які було виконано у пацієнтів з різними видами нефролітіазу. Перед оперативним втручанням пацієнтам було проведено лабораторні обстеження: загальний аналіз крові, сечі, біохімічний аналіз крові, коагулограму. Наявність конкрементів підтверджувалася клінічними, рентгенологічними та ультразвуковими обстеженням. Пацієнтам з нирковою кровотечею додатково виконували аортографію та селективну ангіографію судин нирки. За результатами дослідження ниркові кровотечі після виконання ЧШНЛ виявляли у 63 (2,83 %) пацієнтів. Наведено результати дослідження клінічного випадку успішного виконання ангіографії судин нирки з подальшою суперселективною емболізацією та клінічного випадку пізньої післяопераційної кровотечі. Заключення: з діагностичною та лікувальною метою за ускладнених ниркових кровотеч, які не піддаються консервативній терапії, показана болюсна ангіографія судин нирки. Доведено, що нефректомія є методом вибору ниркових кровотеч у разі неефективності чи неможливості виконання суперселективної емболізації.

Присвячено аспектам прогнозування та визначення оптимальної тактики лікування ускладнень черезшкірної нефролітотрипсії у хворих на нефролітіаз. Проведено аналіз 507 випадків ускладнень черезшкірної нефролітотрипсії після виконання 2 223 оперативних втручань. Усім пацієнтам проводилась черезшкірна нефролітотрипсія (ЧШНЛ) в положенні хворого на животі. На підставіі аналізу результатів лікування хворих установлено, що ускладнення після проведення черезшкірної нефролітотрипсії у пацієнтів на нефролітіаз спостерігаються у 22,81 % випадків. Визначено види можливих ускладнень та частоту їх виникнення. Найчастіше спостерігаються інфекційно-запальні ускладнення, які становлять 8,14 % випадків. Найнебезпечнішими ускладненнями черезшкірної нефролітотрипсії є ниркові кровотечі, які спостерігаються у 2,83 % випадків та ятрогенні травми сусідніх з ниркою органів - у 0,31 %. Використання шкали складності нефролітіазу Guy's stone score (GSS) та сумарного індексу супутньої патології - Charlson Comorbidity Index (CCI) дає змогу прогнозувати ризик можливих ускладнень черезшкірної нефролітотрипсії. Відповідно у хворих з конкрементами GSS-З та GSS-4 та сумарний бал CCI >3 може вважатись негативним прогностичним фактором розвитку ускладнень. Летальність після виконання черезшкірної нефролітотрипсії становить 0,13%, що в значній мірі зумовлено важкою супутньою патологією хворого, яка на фоні хірургічного втручання призвела до летального результату. Використовуючи результати даного дослідження, розроблено оптимальний алгоритм лікування ускладнень черезшкірної нефролітотрипсії.