Уточнено сутність поняття "економічний потенціал банківського сектору", проаналізовано його поточний стан, визначено особливості його функціонування за сучасних умов господарювання та вплив на розвиток національної економіки. Запропоновано комплексну програму вдосконалення системи управління банківським сектором, яка дозволяє уточнити цілі та завдання державного управління банківською діяльністю. Розроблено структурно-функціональну модель управління стратегічним потенціалом розвитку банківського сектору. Формалізовано організаційну модель управління банком, яка формує систему взаємозалежної діяльності функціональних підрозділів банку в механізмі управління.

Мета роботи - визначення сучасних тенденцій і перспектив інноваційного розвитку Аньхойської провінції як одного з провідних регіонів Китаю, базуючись на критичному аналізі кількісних соціально-економічних показників економіки провінції. Обгрунтовано, що економічний прогрес Китаю багато в чому залежить від сфери інновацій, а саме - від інноваційних досягнень кожного окремого регіону Китаю. Аньхойська провінція є стратегічно важливим регіоном з багатими ресурсами та високим рівнем розвитку економіки. Встановлено, що з метою розбудови новітньої промисловості інноваційного типу в провінції проводиться активне впровадження новітніх технологій у традиційні виробництва, збільшується фінансування освітніх закладів та центрів наукових досліджень, посилюється взаємодія промислової та науково-дослідницької галузей. Визначено, що важливими складовими інноваційного успіху Аньхойської провінції виступають політика місцевої влади із залучення інвестицій та поглиблення міжнародного співробітництва, які є джерелом іноземного капіталу, закордонних технологій та кваліфікованих наукових кадрів. Також виявлено основні регіональні проблеми, що стримують інноваційні досягнення, та виокремлено основні напрями розвитку, які нададуть можливість підвищити рівень активності інноваційної діяльності провінції Аньхой.

Мета роботи - аналіз особливостей економічних поглядів представників меркантилізму, класичного й неокласичного напрямків на роль фінансових інститутів у економічній системі та дослідження вчень представників вітчизняної економічної думки на сутність банківських установ і роль банківського потенціалу в забезпеченні розвитку народного господарства країни. Проаналізовано еволюцію економічних поглядів зарубіжних і вітчизняних учених на роль фінансових інститутів у процесах економічного розвитку країни. Досліджено підходи до тлумачення змісту понять "галузь національного господарства", "сектор економіки", "фінансовий сектор", що надало змогу виділити банківську діяльність у окремий сектор економіки, який є складовим елементом фінансового сектора. Проведено аналіз підходів до визначення категорії економічного потенціалу банківського сектора та надано авторське трактування цього поняття. Встановлено, що сукупність окремих складових елементів економічного потенціалу визначає стратегічний потенціал банківського сектора, управління яким має бути спрямовано на розвиток потенційних можливостей окремих банків та забезпечення функціонування всієї національної економіки.

Мета роботи - узагальнення теоретичних підходів до визначення змісту категорій "потенціал" та "економічний потенціал", а також уточнення складу економічного потенціалу як економічної системи на базі положень класиків економічної науки та праць вітчизняних і зарубіжних учених. Виокремлено чотири підходи до розуміння сутності економічного потенціалу: економічний потенціал як сукупна здатність галузей народного господарства та окремих підприємств до виробництва; економічний потенціал як сукупність наявних ресурсів; економічний потенціал як результат економічних і виробничих відносин між суб'єктами господарчої діяльності; ототожнення термінів "економічний потенціал", "економічна потужність" та "народно-господарчий потенціал". Проведений аналіз наявних підходів до тлумачення цієї категорії надав змогу обгрунтувати авторське визначення поняття економічного потенціалу та окреслити його характеристики. Виявлено основні підходи до визначення структурного складу економічного потенціалу як економічної системи: ресурсний підхід (елементи потенціалу поділяються за видами ресурсів); функціональний підхід (елементи виділяються згідно з функціональними ознаками та видами діяльності); ресурсно-функціональний підхід (структурні елементи економічного потенціалу виокремлюються відповідно до функцій і ресурсів). Базуючись на ресурсно-функціональному підході визначено класифікаційні ознаки складових елементів економічного потенціалу, що являють собою потенціали нижчого рівня й характеризуються певною кількістю та якістю відповідних економічних ресурсів, а саме: трудовий потенціал; виробничий потенціал; інноваційний потенціал; маркетинговий потенціал; фінансовий потенціал; інвестиційний потенціал.