Розглянуто специфічні особливості та феномен бідності в Україні, питання формування інформаційного забезпечення досліджень бідності в державі. Подано характеристику соціально незахищених груп населення.

Висвітлено проблеми удосконалення системи надання соціальних послуг населенню, яка має у повному обсязі відповідати принципам соціальної справедливості, економічної та соціальної ефективності, забезпечувати гідні стандарти якості послуг і їх доступність. Розкрито теоретичні та прикладні аспекти створення системи моніторингу й оцінювання сектору соціальних послуг, описано його призначення, інформаційні зв'язки, методи та напрями використання.

Освещены проблемы усовершенствования системы предоставления социальных услуг населению, которая должна в полном объеме соответствовать принципам социальной справедливости, экономической и социальной эффективности, обеспечивать достойные стандарты качества услуг и их доступность. Раскрыты теоретические и прикладные аспекты создания системы мониторинга и оценки сектора социальных услуг, описаны его предназначение, информационные связи и направления использования.

Розглянуто проблеми дослідження рівня життя населення України, специфіку розвитку соціально-економічних процесів на сучасному етапі. Проаналізовано світовий досвід досліджень даної проблеми, висвітлено концепцію та методичний інструментарій для проведення оцінок рівня життя населення, регіональні аспекти та специфіку дослідження життєвого рівня сільського населення. Вивчено питання розшарування населення за доходами та соціальної стратифікації українського суспільства, становлення середнього класу в Україні. Розкрито методологічні засади та проблеми дослідження бідності в державі, наведено прогноз розподілу населення за доходами.

Рассмотрены проблемы исследования уровня жизни населения Украины, специфика развития социально-экономических процессов на современном этапе. Проанализирован мировой опыт исследований данной проблемы, освещены концепция и методический инструментарий для проведения оценок уровня жизни населения, региональные аспекты и специфика исследования жизненного уровня сельского населения. Изучены вопросы расслоения населения по доходам и социальной стратификации украинского общества, становления среднего класса в Украине. Раскрыты методологические основы и проблемы исследования бедности в государстве, приведен прогноз распределения населения по доходам.

Розроблено теоретико-методичні засади визначення масштабів і рівня бідності в Україні, а також наведено практичні рекомендації щодо пом'якшення наслідків її поширення. Значну увагу приділено вибору критеріїв для оцінки бідності та підходів до визначення її межі. Обгрунтовано необхідність поєднання у методичній схемі дослідження показників бідності за доходами та можливостями. Зроблено оцінку дієвості державної соціальної політики щодо соціально незахищених верств населення, наведено пропозиції для її вдосконалення у законодавчій та практичній діяльності державних структур.

Висвітлено методологічні засади розробки й оцінювання соціальної політики в Україні. Розкрито методи вимірювання й оцінювання якості інформаційного забезпечення. Розглянуто практичні аспекти оцінювання соціальних програм. Увагу приділено особливостям вимірювань якості результатів вибіркових обстежень населення, оцінюванню показників на основі непрямих методів, впливу соціальних програм на показники нерівності та бідності, створенню уніфікованої системи інформаційного забезпечення соціальної політики в Україні.

Досліджено проблеми нерівності в Україні, проведено оцінювання її масштабів, складових, проявів і наслідків. Розглянуто соціально-економічну нерівність через призму впливу політики, сформульовано цілісний підхід до подолання нерівності у суспільстві. Доведено доцільність перенесення основного акценту політики зі зменшення нерівності за доходами на забезпечення рівного доступу до ресурсів і послуг соціальної сфери для різних груп населення та територій. Розроблено пропозиції щодо впливу на нерівність через політику доходів, політику ринку праці, підвищення якості та доступності послуг соціальної сфери, політику соціального захисту та соціального значення, розвиток громадянського суспільства та соціальний діалог, а також через регіональну політику та розвиток місцевого самоврядування.

Надано оцінку впливу основних програм соціальної підтримки на нерівність та бідність. Розглянуто програми, що мають різну природу і спрямовані на різні групи населення, оцінюються з точки зору їх важливості для зменшення нерівності та масштабів бідності в суспільстві в цілому.

Визначено специфіку формування нерівності в Україні та проаналізовано її прояви. Увагу приділено диференціації населення за доходами та доступності послуг соціальної сфери як базової складової забезпечення рівних можливостей розвитку.

Розглянуто ключові прояви бідності населення України, що можуть бути ідентифіковані за даними 2013 - 2014 рр., - неспроможність оплати за лікування, незадовільні житлові умови чи ризик їх погіршення, кредитно-фінансова неспроможність домогосподарства, втрата майна і джерел існування внаслідок бойових дій. Зроблено спробу обгрунтувати трансформацію означених проявів у нові форми бідності та оцінити масштаб явища. Для цього теоретична схема дослідження передбачає: визначення лінії бідності (монетарної чи немонетарної), а також встановлення порогу вразливості до кожної з форм бідності. Розглянуто 4 форми бідності (через захворювання, за житловими умовами, за ознакою заборгованості та раптова бідність внаслідок бойових дій) мають різний масштаб, але тою чи іншою мірою визначають сучасне "обличчя" української бідності та вимагають принципового перегляду політики протидії бідності та соціальному виключенню.

Низкая эффективность системы социальной поддержки в Украине на фоне кризисных явлений и невозможности увеличивать объемы социальных расходов неизбежно должны были привести к тотальному дефициту государственных финансов и необходимости проведения реформ. Представленные в статье модельные расчеты по гипотетическому сценарию доказывают, что в случае сохранения системы неизменной, до 2020 г. она требовала бы существенного увеличения объемов финансирования, но при этом не гарантировала бы действенной поддержки наиболее нуждающихся и уменьшения масштабов бедности в стране. Результаты реформ, которые начались в 2014 г., оценивать рано, поскольку временной отрезок слишком мал для отслеживания влияния изменений, а трансформационные процессы еще продолжаются. Однако можно говорить об ожидаемых результатах, основываясь на уже принятых законодательных изменениях в сфере социальной поддержки и на прогнозах социально-экономического развития страны. Исследования доказывают, что реформы в системе социальной поддержки, происходящие в 2014 - 2016 гг., могут дать вполне ощутимые результаты уже к 2020 г., в частности, относительно повышения адресации средств наиболее нуждающимся слоям населения с одновременным снижением общей стоимости социальных программ относительно ВВП. Для достижения ожидаемых результатов реформ необходимым условием выступает соблюдение баланса между экономической и социальной эффективностью, что предусматривает, с одной стороны, эффективное использование государственных финансов, а с другой - максимальное следование принципу социальной справедливости в обществе.

Особливою ознакою України, як і інших країн з радянським минулим, залишаються незадовільні умови проживання населення, перш за все через низькі стандарти забезпеченості житловим простором та незадовільну якість житлових приміщень. Незважаючи на позитивну динаміку щодо середніх показників житлової площі та кількості кімнат на особу, Україна має значно вищі у порівнянні з країнами ЄС рівні перенаселеності житлових приміщень, особливо коли йдеться про сім'ї, де є двоє та більше дітей. Спостережено стабільне підвищення рівня комфортності помешкань, проте динаміка обладнання житла базовими зручностями демонструє надзвичайно низькі темпи, за збереження яких не варто очікувати на суттєві зміни в найближчій перспективі. При цьому українці досить позитивно оцінюють свої житлові умови, навіть у роки найбільшого загострення кризових явищ спостерігається стабільне підвищення частки задоволених своїм помешканням. Такі суб'єктивні оцінки можуть свідчити як про значне розшарування за житловими умовами, так і про викривлене сприйняття стандартів нормального житла. Виникає питання, наскільки активно населення налаштоване на здійснення змін власними силами, якою мірою сьогодні державна політика має впливати на ці процеси та якими мають бути пріоритети політики. Мета статті - розглянути стандарти житлових умов в контексті розуміння населенням задовільних умов проживання та прагнення до їх покращання. Від того, наскільки розвиток житлових умов пояснюється об'єктивними обмеженнями на рівні домогосподарств, насамперед фінансовими, а наскільки - суб'єктивним розумінням базових потреб, залежить швидкість змін у кількісних та якісних параметрах житлових приміщень і територій, які мають безпосереднє відношення до комфортних умов проживання. І саме це має сьогодні визначити пріоритетні напрями житлової політики в Україні.

Розглянуто проблеми консолідації українського суспільства в ситуації соціально-економічної, внутрішньо- та зовнішньополітичної кризи. Оцінено стан національної згуртованості, розкрито причини та фактори конфронтаційних явищ у суспільних відносинах. Висвітлено модель національної єдності та стратегію її досягнення.

Українське суспільство за останні двадцять років зазнало різних трансформацій. Несприятливі економічні умови та неефективна політика розподілу доходів стримували формування чисельної середньодоходної групи, яка мала б стати основою середнього класу. Розвинуті країні, що в минулому столітті досягли пікового зростання чисельності та вагомості середнього класу, сьогодні фіксують процес "розмивання" цієї соціальної групи на фоні зростаючої нерівності. На тлі глобальних тенденцій Україна зазнає подвійного удару - і без того зміщений у бік низьких доходів розподіл не залишає шансів на позитивні зміни в соціальній структурі суспільства. Мета статті - встановлення тенденцій формування середньодоходної групи в Україні за двадцятирічний період та оцінювання перспектив становлення середнього класу в майбутньому з урахуванням сьогоденних українських реалій та глобальних тенденцій. Новизна роботи полягає в аналізі довгого ряду динаміки для встановлення тенденцій середньодоходної групи за класичними підходами для міжнародних порівнянь та засуто українським підходом. Крім того, мікромоделювання доходів (витрат) на 2020 р. з урахуванням макроекономічної ситуації дає змогу оцінити вплив коронавірусної кризи та карантинних заходів на зміну чисельності середньодоходної групи та перспективи становлення середнього класу в Україні. Для дослідження динамічних змін у формуванні середньодоходних груп населення використано класичні методи аналізу довгих рядів даних, зокрема, індексний метод (базисні та ланцюгові індекси). З метою оцінки розміру середньодоходної групи за підсумками 2020 р. застосовано метод мікромоделювання: на базі мікроданих 2019 р. (мікрофайлу обстеження умов життя домогосподарств) та даних макропрогнозів на поточний рік моделюються мікродані 2020 р. Аналіз динаміки доходів, витрат та різних майнових характеристик середньодоходної групи за останні двадцять років свідчить не на користь позитивних тенденцій. Скоріше навпаки, в Україні відчутний вплив глобального тренду щодо розмивання середньодоходної групи як основи середнього класу, з його специфічними ознаками у споживчій та інвестиційній поведінці. Події останнього року також не вселяють оптимізму - за підсумками року очікується загальне зниження рівня життя та зростання масштабів бідності. У таких умовах основний тягар кризи очікувано ляже на середньо-доходну групу населення. Розглянуто проблему важливості формування середнього класу для суспільства і доцільності розробки відповідної політики.

Наведено основні результати досліджень, спрямованих на розв’язання проблеми підвищення своєчасності та повноти інформації щодо динаміки рівня життя населення України, необхідної для прийняття управлінських рішень у сфері соціально-економічної політики та оцінки її результативності й ефективності. Висвітлено методологічні підходи до розрахунку Індексу благополуччя населення України, що базується на узагальненні міжнародного досвіду у цій сфері та національного досвіду розрахунків Індексу регіонального людського розвитку. Розглянуто сучасний прикладний інструментарій оперативного оцінювання та прогнозування окремих показників рівня життя населення.

Основною проблемою української системи соціальної підтримки впродовж багатьох років була недостатня націленість соціальних програм на найбільш вразливі верстви населення. Значне збідніння населення країни та розширення кола вразливих контингентів унаслідок війни загострює проблему адресації обмежених ресурсів найнужденнішим. Зволікання з вирішенням цієї проблеми у період військових дій та повоєнної відбудови буде здійснювати негативний, а подекуди і руйнівний вплив на суспільство через дотримання принципів соціальної справедливості та дієвої підтримки людей у скрутні часи, а також у зв'язку з ризиками уповільнення економічного зростання. Мета статті - оцінка довоєнної системи соціальної підтримки в контексті її націленості на вразливі верстви населення задля пошуку кращих шляхів та можливостей повоєнного реформування. Новизна роботи полягає у поєднанні оцінок масштабів різноприродної вразливості з оцінками націленості діючих соціальних програм на групи з вищою вразливістю та/або більшою чисельністю. Ця оцінка дасть змогу не лише визначити, наскільки певна програма потрапляє до конкретного цільового контингенту чи до групи бідних, а й наскільки вона доходить до кожної з вразливих груп (наприклад, багатодітні домогосподарства, домогосподарства з особою з інвалідністю тощо). Такий інструмент був би більш дієвим при визначенні недоліків наявних програм, розробці шляхів їх реформування чи прийнятті рішення щодо їх заміни новими. Крім того, в роботі вперше здійснено прогнозні оцінки на 2023 р. щодо запровадження нової універсальної соціальної допомоги, яку заплановали урядовці. Поряд з загальноприйнятими методами статистичного аналізу у дослідженні використано метод ікромоделювання для роботи з мікроданими обстеження умов життя домогосподарств України та для прогнозування параметрів соціальних програм на 2023 р. Для оцінювання показників впливу соціальних програм використано спеціальний програмний модуль ADePT, розроблений Світовим банком для уніфікованого методичного забезпечення аналізу системи соціальної підтримки.