Розроблено науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення управління інноваціями в організаціях, підвищення їх ефективності. Уточнено поняття інноваційної діяльності: "новина", "інновація" ("нововведення"), "інноваційна діяльність", "інноваційний процес", "інноваційний проект". Обгрунтовано методичний підхід до формування стратегії інноваційної діяльності. Наведено перелік критеріїв для оцінки ефективності інноваційного проекту некількісними методами розрахунку. Обгрунтовано методику оцінки ефективності інноваційних проектів, яка передбачає комплексне використання формальних методів розрахунку кількісних показників і неформальних (експертних) методів. Запропоновано методику оцінки інноваційних ризиків.

Викладено теоретичні основи управління інноваційними процесами за умов ринкової економіки. Розглянуто порядок розробки та реалізації стратегії інноваційної діяльності (ІД), розкрито особливості її організації, з урахуванням чого сформульовано етапи її здійснення. Узагальнено існуючі методи оцінки ризиків ІД, обгрунтовано підходи до оцінки ефективності інноваційних проектів. Зазначено, що одним із головних завдань сучасного етапу розвитку економіки України є подолання кризи, розробка та застосування сучасних методів і форм управління ІД, створення умов для її активізації й підвищення ефективності.

Викладено теоретичні основи управління інноваційними процесами за умов ринкової економіки. Розглянуто порядок розробки та реалізації стратегії інноваційної діяльності, а також розкрито особливості її організації , з урахуванням яких сформульовано етапи її здійснення. Узагальнено існуючі методи оцінки ризиків інноваційної діяльності, обгрунтовано підходи до оцінки ефективності інноваційних проектів.

За сучасних умов стан інноваційної діяльності та розвиток інноваційної праці залежить від достатнього та належного їх фінансування. Узагальнено динаміку розподілу обсягу фінансування та витрат на інноваційну працю за джерелами фінансування та видами інноваційних робіт; обгрунтовано методологічний підхід до фінансування та визначення трудомісткості інноваційної праці; виявлено основні тенденції та особливості фінансування інноваційної праці; обгрунтовано основні показники для комплексного аналізу фінансування інноваційної праці; встановлено взаємозв'язок показників фінансування стану інноваційної праці з її трудомісткістю; обгрунтовано концептуальні засади визначення трудомісткості інноваційної праці, які містять: встановлення особливості розрахунку трудомісткості інноваційної праці для кожної групи методів нормування; обгрунтування рекомендацій з визначення трудомісткості залежно від методу нормування інноваційної праці та встановлення трудомісткості окремих етапів інноваційних робіт, процедури визначення трудомісткості під час нормування інноваційної праці.

Мета роботи - формування підходу до оцінювання макросередовища інноваційної сфери підприємства. Побудовано логіку процесу оцінювання макросередовища інноваційної сфери підприємств; обгрунтовано підхід до оцінювання макросередовища інноваційної сфери підприємств, який базується на компаративному аналізі статистичних даннях; виділено інструменти оцінювання макросередовища інноваційної сфери; запропоновано оцінювання міжнародного та національного рівнів стану інноваційної діяльності на основі глобального інноваційного індексу; проведено детальний аналіз складових глобального інноваційного індексу; виділено перелік факторів макросередовища, які впливають на інноваційну сферу підприємств, і наведено відповідні статистичні показники, які дають змогу провести оцінювання; проведено оцінювання інноваційного макрооточення українських підприємств, що дозволило виявити негативні тенденції, напрямки та пріоритети розвитку інноваційної сфери підприємств.

Мета роботи - формування підходу до оцінювання інноваційної активності на підприємстві. Побудовано логіку процесу оцінювання інноваційної активності на макрорівні. Обгрунтовано концептуальні засади щодо оцінювання інноваційної активності на підприємстві. Запропоновано концептуальні положення щодо оцінювання інноваційної активності на підприємстві, які містять такі наукові результати: виділено перелік факторів мікросередовища, які впливають на інноваційну активність підприємств, їм у відповідність поставлено статистичні показники, що дають змогу провести оцінювання; проведено оцінювання інноваційної активності сучасних українських підприємств, яке дозволило виявити негативні тенденції, напрямки та пріоритети їх інноваційного розвитку.

Обгрунтовано і розроблено теоретико-методологічний підхід до побудови організаційного забезпечення та його структурного аналізу при управлінні інноваційною складовою підприємства. Однією із найважливіших складових управління інноваціями та інноваційною працею є організаційне забезпечення. Проаналізовано елементи даної підсистеми забезпечення. Запропоновано концептуальні положення побудови організаційного забезпечення в структурі механізму управління інноваційною складовою підприємства на основі сучасної парадигми управління; проаналізовано підходи до сутності організаційного механізму та його складових; надано авторське трактування категорії "організаційне забезпечення". Визначено елементи організаційного забезпечення в структурі механізму управління інноваційною складовою; обгрунтовано підхід до структурного аналізу організаційного забезпечення управління інноваційною складовою підприємства; упорядковано набір інструментів організаційної складової забезпечення управління інноваційною складовою підприємства.

Мета роботи - обгрунтування та розробка теоретико-методологічного підходу до формування інноваційної стратегії як елемента забезпечення управлінні інноваційною складовою підприємства. В умовах фінансово-економічної кризи особливо актуалізуються проблеми розроблення такого механізму організаційно-економічного забезпечення управління інноваційною складовою підприємства з урахуванням особливостей формування інноваційної стратегії, який би забезпечив підвищення ефективності всієї системи управління. Сформульовано концептуальні положення щодо формування інноваційної стратегії як елемента забезпечення управління інноваційною складовою підприємства. Узагальнено теоретичні положення щодо сутності категорії "інноваційна стратегія". Обгрунтовано підходи до систематизації видів інноваційної стратегії та особливостей її формування в структурі механізму управління. Охарактеризовано особливості інноваційної стратегії та її відмінність від інших стратегій. Визначено основні переваги та недоліки існуючих підходів до формування інноваційної стратегії як елемента забезпечення управління інноваційною складовою підприємства. Обгрунтовано сутнісну характеристику інноваційної складової промислового підприємства, що, на відміну від наявних підходів, визначає її як сполучення інновацій та інноваційної праці.

Мета роботи - обгрунтування та розробка теоретико-методологічного підходу до формування інноваційної стратегії як елемента забезпечення управлінні інноваційною складовою підприємства. В умовах фінансово-економічної кризи особливо актуалізуються проблеми розроблення такого механізму організаційно-економічного забезпечення управління інноваційною складовою підприємства з урахуванням особливостей формування інноваційної стратегії, який би забезпечив підвищення ефективності всієї системи управління. Сформульовано концептуальні положення щодо формування інноваційної стратегії як елемента забезпечення управління інноваційною складовою підприємства. Узагальнено теоретичні положення щодо сутності категорії "інноваційна стратегія". Обгрунтовано підходи до систематизації видів інноваційної стратегії та особливостей її формування в структурі механізму управління. Охарактеризовано особливості інноваційної стратегії та її відмінність від інших стратегій. Визначено основні переваги та недоліки існуючих підходів до формування інноваційної стратегії як елемента забезпечення управління інноваційною складовою підприємства. Обгрунтовано сутнісну характеристику інноваційної складової промислового підприємства, що, на відміну від наявних підходів, визначає її як сполучення інновацій та інноваційної праці.

Висвітлено теоретичні та практичні аспекти соціально-трудових відносин у сучасних умовах. Розроблено концептуальні основи активної зайнятості, сформовано соціально-трудові імперативи економічного розвитку, запропоновано методичні рекомендації щодо забезпечення гідної оплати праці. Представлено зарубіжний досвід і запропоновано напрями впровадження корпоративної культури, нових технологій навчання та активної кадрової політики з метою вдосконалення соціально-трудових відносин на сучасних підприємствах. Зазначено, що трансформаційні процеси, що відбуваються в епоху глобалізації та євроінтеграції, висувають нові вимоги до формування та розвитку соціально-трудових відносин. Розглянуто становлення державності, демократизацію суспільного життя, створення нового правового та мотиваційного поля, формування політики та стратегії забезпечення продуктивної зайнятості населення, гідної оплати праці, усі соціально-політичні й економічні явища, що впливають на стан соціально-трудових відносин в Україні. Досліджено забезпечення конкурентоспроможності національної економіки в контексті конкурентоспроможності підприємств на ринку товарів і послуг, підвищення ефективності їх діяльності, формування ефективних соціально-трудових відносин, застосування традиційних і прогресивних методів та інструментів навчання, розвитку й управління персоналом. Зазначено, що проведене дослідження ґрунтувалося на наукових працях класиків економічного напряму, вітчизняних і зарубіжних учених (Республіки Білорусь, Молдови, Грузії, Азербайджану, Литви, Латвії), спілкуванні з учасниками міжнародних науково-практичних конференцій, інформаційних матеріалах мережі Інтернет.

Мета роботи - обгрунтування науково-методичного підходу до управління інноваційною працею на підприємстві. Інноваційна праця як складова інноваційної діяльності розглядається як одна з важливих передумов забезпечення економічного зростання й одержання конкурентних переваг. Методологію управління інноваційною працею як динамічною складовою пропонується розглядати на основі комплексного підходу. Теоретичний базис управління підприємством, орієнтованим на інновації, спирається на сучасне розуміння сутності управління інноваційною працею як системи, яка потребує обгрунтування принципів та функцій управління на основі розуміння нового характеру інноваційної праці й особливостей сучасного етапу розвитку економічної системи. Обгрунтовано взаємозвіязок етапів життєвого циклу та типів організаційних структур, які можуть найбільш ефективно працювати на цих етапах. Слід зазначити, що на таких етапах, як наукові дослідження та конструкторські розробки, придбання інновацій - кращими, переважними оргструктурами є лінійна, функціональна, лінійно-функціональна. У результаті узагальнення було зроблено висновок, що на всіх стадіях життєвого циклу найкращими є такі оргструктури: матрична, проєктна, дивізійна. Для забезпечення максимально ефективного управління інноваціями на підприємстві сформовано науково-методичні положення щодо управління інноваційною працею, в основу якого покладено комплексний підхід, який є інтеграцією процесного, функціонального, системного, ситуаційного та стратегічного підходів до управління. Методичні положення цього підходу розроблені з урахуванням побудови організаційних структур і їх сприйнятливістю до різних видів інновацій. Використання комплексного підходу сприяє обгрунтуванню набору організаційних структур для різних етапів життєвого циклу інновацій і вибору адекватних методів оцінки ефективності інноваційної праці.

Наявна складна ситуація у сфері інноваційної праці в Україні обумовлює необхідність подальшого розвитку та поглиблення досліджень стану організаційно- економічного забезпечення інноваційної діяльності та інноваційної праці. Мета роботи - обгрунтування концептуально-методологічного підходу до організаційно-економічних засад забезпечення інноваційної праці. Встановлено, що інноваційна діяльність та інноваційна праця можуть розглядатись у сучасних умовах лише у сполученні та являють у своїй сукупності інноваційну складову підприємства. Для забезпечення максимально ефективного управління інноваціями на підприємстві розроблено концептуальні положення щодо організаційно-економічних засад забезпечення інноваційної праці, в основу яких покладено комплексний підхід, який є інтеграцією процесного, функціонального, системного, ситуаційного та стратегічного підходів управління. Зроблено висновок, що організаційно- економічне забезпечення інноваційної праці має враховувати як узагальнення теоретичних засад організаційно-економічного забезпечення в сучасних умовах, так і обгрунтування його елементів і взаємозв'язків за окремими підсистемами управління, які необхідно навести у вигляді механізму. Сформовано концептуально- методологічний підхід до організаційно-економічного забезпечення інноваційної праці, методологічним підірунтям якого служать положення сучасної теорії організацій, гуманістичної концепції управління й інноваційна парадигма та який спирається на системний підхід. Суб'єктами організаційно-економічного забезпечення визначено інноваційну працю та інноваційну складову підприємства. А об'єктами, відповідно, - особливі вимоги, унаслідок трансформації яких (у процесі інноваційної діяльності) формується сукупність правил і норм, інструментів і важелів їх взаємодії, спрямованої на досягнення ефективності інноваційної праці.

Механізм організаційно-економічного забезпечення управління інноваційною працею на підприємстві вимагає розробки певних принципів, функцій, засобів, чинників таінструментів управління. Метою дослідження є розробка механізму організаційно-економічного забезпечення управління інноваційною працею на підприємстві. Наоснові результатів дослідження сучасної концепції управління та сутності категорії "механізм" методологічно обгрунтовано механізм організаційно-економічного забезпечення управління інноваційною працею на підприємстві з визначенням складу його елементів, які згруповано до чотирьох складових. Визначено, що необхідно виділити чотири складові: організаційну, яка включає до себе оргструктури, регламенти та інструкції; економічну - норми, нормативи та стимули; управлінську, що базується на функціональній і цільовій підсистемах; забезпечувальну, де окремо виділено інформаційне забезпечення (нормативне, правове та щодо стану зовнішнього середовища) та ресурсне забезпечення (інформаційні, фінансові, матеріальні, технологічні та людські ресурси). Така систематизація дозволяє чітко визначити складові механізму організаційно-економічного забезпечення інноваційної праці, диференціювати інструменти та важелі механізму відповідно до особливостей визначених складових. На підставі врахування та впорядкування складових організаційно-економічного забезпечення управління інноваційною працею на підприємстві щодо їх взаємодії у складі відповідного механізму упорядковано перелік і зміст окремих складових. Доведено, що до елементів підсистеми забезпечення організаційно-економічного механізму належить персонал, принципи, інструменти, інформація, оргструктура управління в сукупності з підходами та методами управління, ресурсами та нормативами. На основі узагальнення визначено зміст усіх видів забезпечення: економічного, організаційного, інформаційного, функціонального та ресурсного.