Висвітлено особливості готовності майбутніх учителів фізичної культури до виконання виховних функцій. Наголошено на важливості формування соціально-педагогічної активності у вчителя фізичної культури.

Показаны особенности готовности будущих учителей физической культуры к выполнению воспитательных функций. Подчеркнута важность формирования социально-педагогической активности учителя физической культуры.

In clause features of readiness of the future teachers of physical training to performance of educational functions are shown. Importance of formation of socially-pedagogical activity of the teacher of physical training is emphasized.

Показано результати готовності вчителів фізичної культури до виконання виховних функцій за умов школи. Наголошено на недостатньому рівні цієї готовності та вказано на окремі його причини.

В статье показаны результаты готовности учителей физической культуры к выполнению воспитательных функций в условиях школы. Подчеркивается недостаточный уровень этой готовности и указываются отдельные причины, которые привели к этому состоянию.

The article points out the results of teacher's of Physical culture preparation to the fulfillment of bringing up functions at schools. The low lineal of the preparation is underlined in the article. It shows some reasons which lead to the situation we have.

Розкрито сутність професійної підготовки майбутніх вчителів фізичної культури на підставі застосування педагогічних ситуацій. Проведено ретроспективний аналіз становлення категорії "професійна компетентність". Розглянуто соціально-педагогічну активність вчителя фізичної культури в контексті реалізації професійної компетентності. Проаналізовано типові ознаки педагогічних дій майбутніх вчителів фізичної культури. Досліджено сформованість професійно значимих якостей вчителів фізичної культури та здійснено їх ранжування. Проаналізовано навчально-виховний потенціал педагогічних ситуацій у формуванні професійної компетентності. Обгрунтовано технологію формування професійної компетентності на підставі застосування педагогічних ситуацій. Визначено критерії оцінювання та рівні сформованості професійної компетентності. Експериментально перевірено ефективність технології формування професійної компетентності майбутнього вчителя фізичної культури засобами педагогічних ситуацій.

Розглянуто організаційно-виховні можливості фізкультурної та спортивної діяльності у формуванні соціально-педагогічної активності майбутнього вчителя фізичної культури.

Зазначено, що професійна підготовка майбутнього вчителя фізичної культури передбачає широке використання зразків педагогічної діяльності вчителя в школі. Раціональну послідовність педагогічних дій у ході розв'язання педагогічних ситуацій визначає створена "Логічна модель розв'язання професійних ситуацій". Застосування методу розв'язання педагогічних ситуацій дозволяє ефективно розвивати професійну компетентність майбутніх фахівців з фізичного виховання та підвищити рівень їх готовності до майбутньої педагогічної діяльності.

Висвітлено проблему підготовки висококваліфікованих вчителів фізичної культури за сучасних ринково-економічних умов. Досліджено використання у навчально-виховному процесі у ВНЗ соціально-діяльнісних ситуацій. Наведено рекомендації щодо ефективного використання методу конкретних професійних ситуацій.

Актуальність теми дослідження. Проблема підвищення рівня термінологічної компетентності фахівця з фізичного виховання на сьогоднішній день набуває особливого значення, що обумовлюється як викликами сучасного суспільства, так і новим розумінням фізкультурно-оздоровчої роботи. Постановка проблеми. Підготовка висококваліфікованого та конкурентоспроможного спеціаліста будь-якого фаху у сучасних умовах розвитку українського суспільства передбачає набуття ним обов'язкових знань та умінь із галузі фізичного виховання. Реалізацію цього завдання цілком покладено на фахівців з фізичного виховання, які повинні мати високий рівень професійної компетентності. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання сутності і змісту термінологічної компетентності фахівців з фізичного виховання розглядалися такими вітчизняними дослідниками як В. Арефьєв, В. Шегімага, і. Терещенко, Р. Райтер, Ю. Салямін (гімнастична термінологія), В. Арефьєв, Б. Шиян, О. Худолій, В. Айунц (теорія і методика підготовки фахівців з фізичного виховання), Б. Шиян, В. Гетман, Ю. Новицький, В. Акімова, І. Вржеснєвський, Г. Вржесневська, Н. Турчина, Е. Черняєв (методика проведення занять з фізичного виховання у ВНЗ) та інші. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Малодослідженим залишаються теоретичні та практичні аспекти реалізації термінологічної компетентності фахівців з фізичного виховання у процесі фахової діяльності. Постановка завдання полягає у визначенні основних недоліків термінологічної компетентності фахівців з фізичного виховання, що виявляються у процесі фахової діяльності та наданні рекомендацій щодо їх усунення. Виклад основного матеріалу. Вивчення термінологічної компетентності фахівця з фізичного виховання як важливої складової його професійної компетентності обумовлене застосуванням єдиного підходу до використання гімнастичної термінології у фаховій діяльності відповідно до вимог, що висуваються до неї. Уніфікація термінологічної компетентності фахівця з фізичного виховання дозволить підвищити рівень професійної компетентності та професійно-педагогічного саморозвитку, забезпечити стабільну результативну фахову діяльність. Висновки: осмислення та свідоме використання коректних термінологічних назв і термінів дозволить підвищити рівень мовно-термінологічного компоненту професійної компетентності фахівців з фізичного виховання.

Актуальність теми дослідження. Проблема підвищення рівня термінологічної компетентності фахівця з фізичного виховання на сьогоднішній день набуває особливого значення, що обумовлюється як викликами сучасного суспільства, так і новим розумінням фізкультурно-оздоровчої роботи. Постановка проблеми. Підготовка висококваліфікованого та конкурентоспроможного спеціаліста будь-якого фаху у сучасних умовах розвитку українського суспільства передбачає набуття ним обов'язкових знань та умінь із галузі фізичного виховання. Реалізацію цього завдання цілком покладено на фахівців з фізичного виховання, які повинні мати високий рівень професійної компетентності. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання сутності і змісту термінологічної компетентності фахівців з фізичного виховання розглядалися такими вітчизняними дослідниками як В. Арефьєв, В. Шегімага, і. Терещенко, Р. Райтер, Ю. Салямін (гімнастична термінологія), В. Арефьєв, Б. Шиян, О. Худолій, В. Айунц (теорія і методика підготовки фахівців з фізичного виховання), Б. Шиян, В. Гетман, Ю. Новицький, В. Акімова, І. Вржеснєвський, Г. Вржесневська, Н. Турчина, Е. Черняєв (методика проведення занять з фізичного виховання у ВНЗ) та інші. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Малодослідженим залишаються теоретичні та практичні аспекти реалізації термінологічної компетентності фахівців з фізичного виховання у процесі фахової діяльності. Постановка завдання полягає у визначенні основних недоліків термінологічної компетентності фахівців з фізичного виховання, що виявляються у процесі фахової діяльності та наданні рекомендацій щодо їх усунення. Виклад основного матеріалу. Вивчення термінологічної компетентності фахівця з фізичного виховання як важливої складової його професійної компетентності обумовлене застосуванням єдиного підходу до використання гімнастичної термінології у фаховій діяльності відповідно до вимог, що висуваються до неї. Уніфікація термінологічної компетентності фахівця з фізичного виховання дозволить підвищити рівень професійної компетентності та професійно-педагогічного саморозвитку, забезпечити стабільну результативну фахову діяльність. Висновки: осмислення та свідоме використання коректних термінологічних назв і термінів дозволить підвищити рівень мовно-термінологічного компоненту професійної компетентності фахівців з фізичного виховання.