Досліджено жанр "хуа-няо" ("квіти-птахи") у китайському живописі, виявлено його специфіку, роль традиції та характер новаторських рішень. Проаналізовано особливості, притаманні цьому традиційному жанру, витоки якого сягають X ст. Зазначено, що на формування художньої мови жанру мали вплив естетичні концепції конфуціанства, даосизму та буддизму. Досліджено образно-художню природу жанру: розкрито символіку мотивів, способи та прийоми їх виконання, охарактеризовано стилі "гунбі" та "сеї", підкреслено синтетичний характер картин-сувоїв, у яких гармонійно поєднані живопис, каліграфія та поезія. Відзначено, що особливості трактування мотивів, техніки виконання визначили не лише формальний зміст, а й концептуальну наповненість образного змісту творів жанру, його національний характер. Підсумовано, що сучасним художникам притаманне творче, активне ставлення до художньої спадщини, вони відроджують давні традиції та вносять свій вклад у їх збереження та розвиток.