Досліджено сукупність об'єктивних і суб'єктивних чинників, які зумовили виникнення кризової соціально-екологічної ситуації. Відзначено, що державно-партійне керівництво СРСР недооцінювало значимість раціонального використання природних ресурсів та охорони довкілля як визначального фактора підвищення ефективності суспільного виробництва та зростання матеріального добробуту населення. З'ясовано, що внаслідок негативного антропогенного навантаження на земельні та водні ресурси, хижацького вирубу лісу, різко погіршувались умови для життєдіяльності людей, зросла захворюваність та смертність. Зазначено, що сталий економічний розвиток незалежної України можливий за умов докорінної перебудови та гармонізації господарської діяльності суспільства зі збереженням та охороною навколишнього природного середовища.

Проведений аналіз понять та сутнісних характеристик постіндустріального суспільства, котрі породжені новими вимірами антропологічної та світоглядної проблематики. Подано порівняння трактувань інформаційного та постіндустріального суспільства. інформаційне суспільство пропонується розглядати як етап розвитку суспільства, що характеризується всебічною інформатизацією соціальних структур і приходить на зміну постіндустріальному. Виділено ряд ознак, на основі яких постіндустріальне суспільство відрізняється від попередніх етапів суспільного прогресу. Автор наголошує на принципових трансформаціях світоглядного характеру, останні впливають на руйнування класичних суспільних структур та уявлень. Стверджується необхідність розширення та поглиблення антропологічних досліджень, що є зумовлено самою специфікою постіндустріального етапу розвитку.

Розкрито соціокультурні та політичні пріоритети української нації в умовах глобалізації. З'ясовано концептуальні засади розвитку України в глобалізованому світі, проаналізовано духовні пріоритети української нації в процесі її інтеграції в соціокультурний простір Європейського Союзу. Розглянуто трансформацію політичної системи України під впливом глобалізаційних процесів.