Рассмотрено изменение информативности диагностики внутримозговых опухолей при комплексной оценке результатов МРТ и ОФЭКТ. Описаны методы МРТ и ОФЭКТ, при помощи которых обследовано 16 пациентов с церебральными опухолями: глиобластомами (IV стадии) - 6, анапластическими астроцитомами (III стадии) - 7, астроцитомами (II стадии) - 2, метастазой меланомы - 1. Результативность МРТ была высокой в выявлении опухолей, характеристике их структурных особенностей. Метод ОФЭКТ четко выделял границы злокачественных новообразований, но был малоэффективен в диагностике глиом II стадии злокачественности и выявлении перифокального отека. В результате проведенных обследований сделаны выводы о целесообразности применения обоих методов диагностики у пациентов с названной патологией.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.62-4

Рубрики:

Пухлини нервової системи (онконеврологія)

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы: Визуализация зон активации сенсомоторной коры у больных со злокачественными глиомами и установление факторов, влияющих на данную активацию. Материалы и методы: Проанализированы результаты исследований 16 пациентов (5 женщин и 11 мужчин) в возрасте 18 - 65 лет с глиомами III - IV степени злокачественности. Исследование зон активации коры и анатомических структур головного мозга осуществлялось методами функциональной магнитнорезонансной томографии (фМРТ) и магнитнорезонансной томографии (МРТ). Результаты: Глиомы оказывают влияние на зону активации сенсомоторной области коры головного мозга. Прорастание коры головного мозга и возрастание масс-эффекта приводят к снижению активации в пораженном полушарии по сравнению с контралатеральным. Выводы: Метод фМРТ в сочетании с МРТ позволяет неивазивно получать информацию о взаимосвязи глиомы и зоны активации сенсомоторной области коры головного мозга и влиянии опухоли на эту зону.

Досліджено ефективність використання алогенних фетальних нейроклітин у хворих на розсіяний склероз (PC) для поновлення рухових порушень і корекції імунологічних змін. Через 6 - 12 місяців після ендолюмбального ін'єкційного введення алогенних фетальних нейроклітин обстежено 20 хворих на PC. Ступінь неврологічного дефіциту оцінено за шкалою EDSS (Expanded Disability Status Scale). Імунологічне обстеження включало імунологічні тести I і II порядку з визначенням специфічних і нейроспецифічних показників імунітету. Помірне і значне поліпшення (на 0,5 - 1,0 бал) спостерігається переважно у хворих з цереброспінальною формою PC з вираженими руховими порушеннями. Ендолюмбальне введення алогенних фетальних нейроклітин супроводжується модулюючим впливом на показники імунної системи хворих на PC. Напрям коригувального впливу зазначеного лікування на імунну систему залежить від вихідного варіанта імунологічних змін (автоімунний або цитотоксичний).

Цель работы: методическая отработка дооперационного картирования двигательных зон коры головного мозга и создание активационных карт сенсомоторной коры у пациентов с глиальными опухолями полушарий мозга. Магнитно-резонансное (МРТ) и функциональное МРТ (фМРТ) исследования проводились на магнитно-резонансном томографе Magnetom Vision Plus (Siemens, Германия) с напряженностью магнитного поля 1,5 Тесла. Исследовано 7 больных (5 мужчин, 2 женщины) с глиомами II - IV степени злокачественности, верифицированными гистологически. Выводы: метод фМРТ с использованием блоковой модели позволяет исследовать сенсомоторную (двигательную) функцию коры головного мозга и определять зоны активации функционально значимых областей коры у больных с глиомами полушарий головного мозга. Для получения качественных карт активации при фМРТ исследовании необходимым является проведение статистического анализа предварительных данных, который состоит из применения техники вычитания данных, общей линейной модели, интегрирования анатомических и функциональных данных. Ко-регистрация карт фМРТ с анатомическими изображениями высокого разрешения и визуализация их на реконструированных контурах коры головного мозга необходимы для точной локализации зон активации и предоперационного картирования мозга пациента.

  Скачати повний текст

Розроблено пристрій та технологію застосування пасивної стимуляції моторно-сенсорних зон великого мозку для обстеження хворих з порушеннями свідомості та руховим дефіцитом. Наведено методики зіставлення зони рухової активації кори великого мозку з відповідними її анатомічними ділянками та кількісної оцінки ступеня її зміщення, зумовленого внутрішньомозковим об'ємним локальним ураженням, у порівнянні з цими показниками у контралатеральній півкулі. Для проведення діагностичного супроводу з застосуванням даних функціональної магнітно-резонансної томографії (фМРТ) у ході планування та виконання хірургічних втручань з приводу внутрішньочерепних пухлин адаптовано методику магнітно-резонансної (МР-венографії) для проекційного зіставлення зображень висхідних вен півкуль великого мозку, зон рухової активації його кори та ділянки пухлини. Оцінено ефективність використання даних фМРТ для діагностичного супроводу з метою запобігання або зменшення ризику виникнення рухових розладів за реальних умов хірургічного втручання з приводу внутрішньомозкових пухлин півкуль великого мозку.

Розглянуто результати нейровізуалізуючих методів дослідження, застосованих у хворих у разі справжніх рецидивів гриж міжхребцевих дисків у різні строки після первинної дискектомії. Відзначено морфологічні особливості оперованого попереково-рухового сегмента у ранньому, проміжному та віддаленому періоді. Дослідження проведено на підставі ретроспективного аналізу даних магніторезонансної (МРТ) та мультиспіральної комп'ютерної (МСКТ) томографії у 113 пацієнтів з рецидивами гриж міжхребцевих дисків. Справжні рецидиви, що виникли у різні строки після первинної мікродискектомії, мають особливості за даними МРТ та МСКТ, поєднуються з рубцево-спайковим фіброзом на різних етапах його формування та стенотичними змінами кісткових структур різної вираженості. МСКТ є методом вибору у ранньому періоді після первинної дискектомії у разі виникнення справжніх рецидивів, у поєднанні з МРТ вона інформативна у діагностиці рецидиву у віддаленому періоді.

Наведено можливості МР-трактографії в оцінці ступеня ураження та зміни траєкторії функціонально значущих провідних трактів білої речовини у випадку злоякісних внутрішньомозкових пухлин, а також результати застосування цих даних у нейрохірургічній навігації під час планування хірургічного доступу та визначення обсягу видалення гліом з високим ступенем анаплазії та метастазів. Хірургічна тактика визначалася ступенем ураження трактів білої речовини за результатами МР-трактографії.

В останній час інтенсивно розвивається інноваційний метод лікування вестибулярних шваном (ВШ) і стереотаксична радіохірургія (СРХ). Магнітно-резонансна томографія (МРТ) є невідіємною складовою виконання СРХ. Мета роботи - встановлення особливостей проведення МРТ у разі радіохірургічного лікування хворих на ВШ. Проведено СРХ 125 хворим на ВШ у 2010 - 2014 рр. Усім хворим на етапі планування СРХ та для топометрії проводилось МРТ та МСКТ головного мозку. За для одержання детальної візуалізації співвідношення пухлини з прилеглими анатомічними структурами протокол МРТ-обстеження доповнювали додатковими послідовностями. Встановлено основні переваги та недоліки стандартних і додаткових послідовностей МРТ-обстеження хворих на ВШ у разі планування СРХ. З'ясовано, що застосування додаткових протоколів надає змогу детально візуалізувати співвідношення пухлини з оточуючими анатомічними структурами, що є вкрай важливим для планування радіохірургічного лікування. Висновки: визначено необхідні послідовності під час МРТ-обстеження хворих на ВШ, що лікуються за методом СРХ. Доповнення протоколу МРТ-обстеження спеціальними послідовностями надають змогу одержати додаткову інформацію у разі планування СРХ у хворих на ВШ.

Вестибулярні шванноми (ВШ) - це доброякісні внутрішньочерепні пухлини, що, зазвичай, уражують вестибулярну порцію присінковозавиткового нерву та повільно ростуть. ВШ складають до 8 - 10 % усіх інтракраніальних пухлин та 80 % новоутворень мосто-мозочкового кута. Радіохірургія (РХ) є методом вибору лікування хворих з ВШ, що забезпечує контроль росту пухлин у 93 - 100 %. Під час спостереження за хворими після РХ встановлено, що в значній кількості випадків має місце псевдопрогресія (транзиторне збільшення розмірів пухлини з наступним зменшенням). Мета роботи - визначення частоти псевдопрогресії у хворих з ВШ після РХ, оцінка наявності взаємозв'язку між транзиторним збільшенням розмірів пухлини у разі псевдопрогресії та поглибленням неврологічного дефіциту, визначення особливостей катамнестичного спостереження хворих з ВШ після РХ. Проаналізовано результати лікування 70-ти хворих з ВШ з періодом спостереження не менше 24-х міс, яким у 2010 - 2014 рр. було проведено РХ на лінійному прискорювачі "Trilogy" ("Varian", США). Після РХ 22 % хворих мали стабільні розміри ВШ, у 44 % хворих розміри пухлини зменшились. У 29 % хворих мала місце псевдопрогресія. У 1 % хворих розміри ВШ збільшились, у 4 % розміри ВШ після попереднього збільшення стабілізувались. У 60 % хворих на фоні псевдопрогресії спостерігалось посилення неврологічного дефіциту, що регресувало після протинабрякової терапії. Частота псевдопрогресії склала 29 %, контроль росту пухлини - 99 %. Оцінка результатів радіохірургічного лікування ВШ має проводитись не раніше, ніж за 24 міс після опромінення. Збільшення розмірів ВШ у термін до 24 міс після РХ не має однозначно розцінюватись як незадовільний результат проведеного лікування, так як може бути зумовлено псевдопрогресією. Висновки: динамічне МРТ-спостереження після РХ ВШ надає змогу диференціювати продовжений ріст пухлини і псевдопрогресію та уникати хибних рішень щодо необхідності повторного лікування.

Проаналізовано результати лікування 104-х хворих з великими (30 - 40 мм) і гігантськими (більше 40 мм) вестибулярними шваномами. У разі неповного видалення пухлини з метою збереження функції лицьового нерва показано комбіноване лікування.

Проанализированы результаты лечения 104-х больных с большими (30 - 40 мм) и гигантскими (больше 40 мм) вестибулярными шванномами. При неполном удалении опухолей с целью сохранения функций лицевого нерва показано комбинированное лечение.

Дифузійно-тензорна томографія застосовується для характеристики особливостей внутрішньомозкових уражень головного мозку, зокрема, гліом різного ступеня злоякісності. Мета роботи - вивчити кількісні характеристики дифузії як потенційного маркера проліфератнвної активності внутрішньомозкових пухлин. Обстежено 108 пацієнтів (57 чоловіків, 51 жінка), яким було встановлено діагноз внутрішньомозкова пухлина. Віковий інтервал складав від 3-х до 71-го року. Всім хворим проведено стандартне МРТ дослідження з внутрішньовенним підсиленням, використано ДТЗ (DwiSE) з наступною МР-трактографією. Всіх хворих було прооперовано. Проведено визначення та оцінку кількісних показників дифузії таких, як ФА та ВКД в зоні пухлинної інвазії для гліом з різним ступенем злоякісності, перифокальній зоні (зоні набряку), прилеглих провідних шляхах. Висновки: оцінка кількісних параметрів дифузії таких, як ФА та ВКД, надає змогу виявити пухлинну інвазію у провідних шляхах білої речовини мозку. Для гліом всіх ступенів анаплазії було характерне зниження значень показника ФА та, переважно, підвищення значень показника ВКД в зоні пухлинної інвазії. Показники ФА та ВКД у зоні вазогенного набряку та в зоні пухлинної інвазії були подібні.