Наведено сучасні підходи до управління персоналом (УП). Розкрито сутність кадрового планування, визначено стратегію УП. Розглянуто основні етапи добору та наймання персоналу, викладено нетрадиційні способи, які використовуються під час його добору. Запропоновано методику ділової оцінки персоналу, показано значення його професійного розвитку, описано види професійного навчання та особливості підвищення кваліфікації працівників.

Приведены современные подходы к управлению персоналом (П). Раскрыта сущность кадрового планирования, определена стратегия управления П. Рассмотрены основные этапы подбора и найма П, изложены нетрадиционные способы, использующиеся при его отборе. Приведена методика деловой оценки П. Показано значение профессионального развития П, описаны виды профессионального обучения П и особенности повышения квалификации работников.

Наведено загальну характеристику корпорації як об'єкта командного управління. Розкрито сутність командного менеджменту як управлінського підходу, орієнтованого на стимулювання творчої активності групової діяльності під час розв'язання нестандартних задач, розроблено класифікацію команд організації. Визначено чинники формування управлінської команди, запропоновано методи оцінювання та відбору кандидатів у її члени. Описано життєвий цикл, розглянуто засоби підвищення ефективності функціонування управлінської команди, з'ясовано причини її розпаду. Проаналізовано взаємозв'язок ситуаційних факторів і самоуправління командою.

Дана общая характеристика корпорации как объекта командного управления. Раскрыта сущность командного менеджмента как управленческого подхода, ориентированного на стимулирование творческой активности групповой деятельности при решении нестандартных задач, разработана классификация команд организации. Определены факторы формирования управленческой команды, приведены методы оценивания и отбора кандидатов в ее члены. Описан жизненный цикл, рассмотрены средства повышения эффективности функционирования управленческой команды, установлены причины ее распада. Проанализирована взаимосвязь ситуационных факторов и самоуправления командой.

Дисертаційна робота присвячена розробці методів і засобів поліпшення характеристик п'єзоелектричних перетворювачів поліморфного типу і на цій основі створення конкурентоспроможних зразків цього виду продукції. Розроблена методика розрахунку акустичної чутливості круглих компланарних біморфних п'єзоперетворювачів з урахуванням металевих електродів і клейового з'єднання. Досліджено дві моделі асиметричних біморфних перетворювачів. У результаті дослідження багатошарової моделі біморфного п'єзоперетворювача отримані графічні й аналітичні залежності чутливості від розмірів перетворювача і характеристик використовуваних матеріалів, що дозволяє сконструювати перетворювачі з оптимальними властивостями. У роботі вивчені методи керування характеристиками компланарних біморфних перетворювачів, які використовуються у медичній техніці й електроакустиці. Встановлено, що для симетричних біморфних п'єзоперетворювачів чутливість може бути підвищена при зменшенні розмірів одного з п'єзоелементів, а також при впливі на біморфний елемент статичної сили. Запропонована та досліджена конструкція п'єзоелектричного датчика тонів Короткова, що дозволяє зменшити синфазні і вібраційні завади, що виникають при вимірюванні артеріального тиску. Задачами при конструюванні електроакустичних перетворювачів є підвищення чутливості, розширення смуги частот у бік низьких частот. Поліпшення умов збудження перетворювача в схемі автогенератора забезпечується вибором форми і розмірів електродів п'єзоелемента, а також схемою підключення п'єзоелемента в автогенератор. У роботі вивчено два

Висвітлено теоретико-методологічні засади розвитку науково-технічних зон, зокрема, технопарків і технополісів. Розкрито проблеми їх стратегічного розвитку в Україні. Наведено рекомендації щодо підвищення ефективності інноваційної діяльності в країні. Визначено напрями державної підпримки інноваційних структур. Удосконалено механізм організації інформаційно-правового й інформаційно-методичного забезпечення діяльності вітчизняних технопарків. Розглянуто типи, організаційну структуру, форми управління й етапи створення технопарків в США і ЄС. Охарактеризовано функціональну систему технопарків України, зокрема, технопарку "Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона". Увагу приділено проблемам науково-технічної кооперації в інноваційних процесах.

Проаналізовано літературні джерела стосовно суті відтворювальних процесів у технопарках. Виділено найважливіші його складові елементи, що забезпечують відтворення сучасного науково-технічного розвитку. Внесено пропозиції щодо подальшого вдосконалення відтворювальних процесів у вітчизняних технологічних парках.

Розглянуто теоретичні засади створення науково-технічних зон. На основі аналізу праць сучасних науковців уточнено та систематизовано понятійний апарат дослідження, з'ясовано економічну та соціальну роль науково-технічних зон, їх значення в розвитку інноваційної економіки. Увагу приділено дослідженню методологічних основ організаційно-економічного механізму розвитку науково-технічних зон, під яким слід розуміти сукупність організаційних та економічних відносин, важелів, інструментів, стимулів, нормативно-правового й інформаційно-методичного забезпечення, які визначають спосіб і порядок певного виду діяльності та систему їх складових елементів, що виступають рушійною силою того чи іншого економічного процесу, органічно поєднуючи мотиви примусового й економічного характеру для досягнення поставленої мети. Здійснено аналіз організаційно-економічного механізму науково-технічних формувань у світовому господарстві. Доведено, що існує причинно-наслідкова залежність між економічними явищами та процесами, такими як обсяг ВВП, обсяг інвестицій на інновації та кількість ВНЗ і кількістю науково-технічних формувань. Доведено необхідність проведення модернізації існуючого механізму державного фінансування та запропоновано схему каскадного фінансування науково-технічних зон, яка дозволяє державі поступово, з врахуванням економічних показників таких формувань, їх потенціалу, періоду окупності здійснювати інвестування на різних умовах та акумулювати частину коштів для збільшення майбутнього обсягу грошових потоків, спрямованих на розвиток НТЗ наступного каскадного рівня.

Проаналізовано вплив комерційних банків провідних країн ринкової економіки на становлення й розвиток технопарків. Виокремлено найефективніші форми кредитування технопарків комерційними банками. Запропоновано удосконалені форми впливу комерційних банків України на становлення і розвиток вітчизняних технопарків.

Розроблено організаційно-економічний механізм (ОЕМ) реалізації державної політики розвитку науково-технічних формувань (НТФ) як складової національної інноваційної системи, що базується на системному підході, враховує особливості державної політики щодо НТФ і містить перелік складових організаційного й економічного потенціалів, важелів, інструментів і стимулів як елементів організаційного й економічного механізмів; деталізує організаційні процеси та структуру економічного механізму. Обгрунтовано концепцію формування ОЕМ реалізації державної політики розвитку НТФ, що враховує мету, принципи, пріоритети та структуру державної політики як підгрунтя формування ОЕМ, а також визначає інструменти, фактори впливу, методи оцінювання ефективності його реалізації. Запропоновано науково-методологічний підхід до обгрунтування кількості НТФ в Україні, що базується на методі аналогій із застосуванням регресійного аналізу та дозволяє враховувати існуючі економічний, фінансовий та інтелектуальний потенціали під час реалізації державної політики створення та підтримки функціонування НТФ. Розроблено механізм каскадного фінансування, що враховує об'єктивні умови, такі як рівень науково-технічного потенціалу, період окупності розвитку НТФ, обсяги державного фінансування у передплановому періоді, темп зростання обсягів державного фінансування, частку державних коштів, наданих на умовах повернення, збільшення податкових надходжень за рахунок діяльності профінансованих НТФ та обсяг фінансових надходжень, що акумулюються, який сприятиме ефективному використанню обмежених фінансових ресурсів держави, що спрямовуються на реалізацію відповідної державної політики. Удосконалено класифікацію НТФ, що враховує певні ознаки. Обгрунтовано напрями реалізації державної політики розвитку НТФ, де враховано зарубіжну практику; науково-методологічний підхід до оцінювання потенціалу регіонів України щодо дислокації НТФ, що враховує структуру потенціалу; модель прийняття рішення щодо вибору спеціалізації НТФ регіону. Набули подальшого розвитку трактування сутності державної політики розвитку НТФ; послідовність етапів створення НТФ; методичний підхід до оцінювання ефектів реалізації державної політики розвитку НТФ; методологічний підхід стосовно диверсифікації джерел фінансування НТФ.