Уперше вивчено функціональну активність аденогіпофізу, тиреоїдної та яєчникової системи у жінок клімактеричного періоду на тлі гіпотиреозу й можливий взаємозв'язок між гормональними показниками та проявами клімактеричного синдрому. Доведено наявність у цих жінок підвищеного рівня урогенітальних розладів: диспареуній, дизурій та рецидивних піхвових інфекцій, а також порушення мікробіоценозу у перші 5 років постменопаузи у напрямку розвитку важких форм дизбіозу та високого ризику виникнення запальних процесів нижніх відділів урогенітальної системи. Проведено оцінку основного маркеру кісткової резорбції - дезоксіпіридиноліну. Уперше обгрунтовано необхідність використання низьких доз L-тироксину (25 - 50 мг/добу) у комплексному лікуванні хворих з клімактеричними порушеннями та гіпотиреозом на фоні естроген-гестагенної терапії препаратами кальцію, вітамінами, що сприяє нормалізації гормональних показників, піхвової системи та процесів кісткового метаболізму.

Вивчено ліпідний спектр крові, індекс маси тіла, відношення об'єму талії до об'єму стегон у жінок після гістеректомії. У результаті аналізу у даної категорії жінок виявлено порушення метаболічних показників, які в перспективі можуть спричинювати розвиток серцево-судинної патології. Сучасна діагностика та корекція даних порушень у післяопераційний період може сприяти зниженню частоти розвитку серцево-судинних захворювань.

Проведено открытое мультицентровое рандоминизированное сравнительное исследование. Обследовано 446 женщин (средний возраст 48 лет) с климактерическим синдромом (КС) в перименопаузе. Анализ применения монотерапии препаратом Климактоплан Н, комбинации препарата Климактоплан Н и заместительной гормональной терапии (ЗГТ) для лечения КС показал разную скорость снижения интенсивности симптомов КС и разное "качество" самочувствия в течение периода лечения, но в итоге через 3 мес терапии у пациенток всех групп получен хороший клинический эффект. Путем математического моделирования определена возможность прогнозировать динамику изменения интенсивности клинических проявлений КС при проведении различных видов лечения, что позволит правильно подобрать индивидуальную программу терапии КС в перименопаузе. Применение комбинации препарата Климактоплан Н и ЗГТ для лечения КС (пошаговый переход на снижение дозы эстрогенного компонента ЗГТ и на монотерапию Климактопланом Н) ведет к улучшению переносимости и повышению безопасности терапии, что в конечном счете повышает комплаентность лечения.

Встановлено, що оваріальний резерв визначає функціональний стан репродуктивної системи жінки і знижується зі збільшенням віку. Вік вважається досить важливим фізіологічним фактором, проте репродуктивний потенціал кожної конкретної жінки залежить від її індивідуального генотипу, а також від різноманітних факторів зовнішнього середовища, вони здатні визначати індивідуальний біологічний вік жінки. Для комплексного та більш прогностичного оцінювання необхідно визначення наступних маркерів стану оваріального резерву: характер менструального циклу, рівні фолікулостимулювальних гормонів, антимюллерового гормону, об'єм яєчників і кількість антральних фолікулів у них. Зазначені параметри, як правило, корелюють між собою і в комплексі дають досить чітку картину гонадного потенціалу, який в порівнянні з очікуваним для даної вікової категорії надасть можливість прогнозувати перспективи їх функціональної активності та розробити алгоритм профілактики, своєчасної діагностики та надання медичної допомоги жінкам групи ризику з передчасним старінням репродуктивної системи. Жінки з вкрай низьким і зниженим оваріальним резервом, особливо в репродуктивному та пізньому репродуктивному віці, представляють групу ризику розвитку передчасної та ранньої менопаузи і, як наслідок, виникнення клімактеричних порушень. Дана когорта жінок підлягає ретельному нагляду з метою своєчасних рекомендацій для вирішення проблем, пов'язаних з якістю життя.

Отмечено, что на качество жизни женщины в климактерическом периоде существенно влияет генитальный пролапс, которий изменяет как физическое, так и психическое здоровье. Учитывая наличие эстрогеновых рецепторов в органах урогенитального тракта и возникновение патологического состояния на фоне выраженной гипоэстрогении на этапе дооперационной подготовки и в послеоперационном периоде с целью снижения инфекционных осложнений, повышения эффективности оперативного вмешательства проведена заместительная гормональная терапия (ЗГТ), преимущественно с использованием вагинальных форм препаратов. Результаты клинических наблюдений свидетельствуют, что ЗГТ - весьма перспективный метод в комплексном лечении пролапса гениталий.

Проаналізовано літературні дані з дослідження мікроциркуляторно-тканинних факторів регуляції в розвитку проліферативних процесів і канцерогенезу. Певне значення має вивчення контролю гомеостазу, його вплив на порушення енергетичного обміну, процеси гліколізу, метаболізму, апоптозу, проліферації. Вивчено співвідношення результатів досліджень з оцінювання за гіпоксії HIF-факторів, а також процесів ангіогенезу, стимульованого підвищеною перфузійною потребою існуючих судин та його основного індуктора - сімейства VEGF-факторів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216.411.033 + Р716.212.2

Рубрики:

Анемія у вагітних

Патологія плода, плідних оболонок, плаценти, пуповини

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основі комплексних ретроспективних і проспективних досліджень запропоновано нову концепцію розвитку та прогресування гіперпластичних процесів ендометрія (ГПЕ) згідно з віковими категоріями. Основну масу патологічних проявів було виявлено в перименопаузальному періоді, що становило для ГПЕ 15,31 %, атипової гіперплазії ендометрія (АГЕ) - 1,42 % та перших епізодів виявлення аденокарциноми ендометрія - 0,43 % при зростанні з віком. Подальше вивчення встановило наявність підвищення взаємозв'язку середньої тривалості світлового дня з АГЕ (r=0,41). Анамнестично встановлено прояви порушень репродуктивної системи у пацієнток, їхній взаємозв'язок з сімейним анамнезом і наявністю коморбідної патології, що в поєднанні призводить до патологічних станів в ендометріальній тканині. Обстеження пацієнток включало морфологічне, імуногістохімічне, молекулярно-генетичне дослідження із урахуванням маркерів: віку, стану ендометріальної тканини, ER, PR, Кі-67, р53, bcl-2, Hif-1a, VEGF, IGF-1, активності теломерази та довжини теломери. Показано важливе значення апоптозних процесів при розвитку ГПЕ й АГЕ і вплив зниженої оксигенації тканини. Одержані результати дозволяють розширити уявлення про клітинний та тканинний гомеостаз при дисгормональних змінах і можуть бути використані при диференційній діагностиці ГПЕ й АГЕ. Розподілення даних факторів було впроваджено в математичну модель, яка надає можливість розрахунку рецидивування та оперативного втручання для конкретної пацієнтки з метою збереження якості життя.