Розглянуто основні ідеологічні течії та цінності: роль людини у суспільстві; свободу та інші загальнолюдські релігійно-духовні цінності, що формують як суспільство в цілому, так і окрему особистість. Стверджено, що причиною багатьох негативних явищ сучасного українського суспільства є у недостатньо розвинута суспільна мораль, яка базується на радянських тоталітарних цінностях, що вже відійшли у минуле.

Проведено історико-філософський, порівняльний аналіз гносеологічних поглядів представників української філософської думки ХІ - ХІХ ст. Висвітлено питання співвідношення розуму та віри на різних етапах розвитку української культури. Розкрито зміст понять "розум" та "віра" у світовій та українській філософській культурі. Описано вплив на формування києво-руської традиції візантійсько-елінської культури, в подальшому активної взаємодії західноєвропейських філософських напрямків з вітчизняними.

Проаналізовано актуальні вітчизняні історико-культурні проблеми в контексті досягнення консолідації українського суспільства та запропоновано рекомендації щодо підвищення ефективності правових, моральних, релігійних та інших механізмів реалізації гуманітарної безпеки.

Проаналізовано систему історичної освіти як важливої складової державної політики пам'яті. Запропоновано шляхи покращання якості історичної освіти молоді шляхом створення більш об'єктивних і толерантних підручників та використання позакласних форм вивчення історії, які, впроваджуючи новітні виховні та дидактичні технології, сприяли б підвищенню інтересу молоді до вивчення вітчизняної історії.

Здійснено аналіз проблем розвитку культурних індустрій в Україні, розглянуто їх вплив на формування національної самосвідомості як важливої складової консолідації українського суспільства та запропоновано шляхи їх вирішення.

Визначено сучасні засади політики національної безпеки Української держави в гуманітарній сфері. Здійснено моніторинг вітчизняної культурної політики. Виділено основні концептуальні підходи щодо політики національної безпки Української держави в гуманітарній сфері: людино-, державо-, націо-, суспільноцентричний. Досліджено націоцентричний концептуальний підхід, відповідно до якого нація є основою національної безпеки. В межах націоцентричного підходу вдосконалено поняття "етнічна" та "національна самосвідомість". Вдосконалено визначення загроз гуманітарній безпеці України та здійснено класифікацію ключових загроз і джерел загроз в гуманітарній сфері. Визначено критерії та індикатори політики національної безпеки в гуманітарній сфері. Здійснено дослідження національних цінностей в межах культурно-цивілізаційного підходу та проаналізовано шляхи реалізації їх інтеграційно-консолідувальної функції. Проаналізовано стан і проблеми формування загальнонаціональної ідентичності в Україні.

Здійснено наукове визначення концептуальних засад політики національної безпеки (НБ) Української держави в гуманітарній сфері. Політика НБ Української держави в гуманітарній сфері, відповідно до авторської концепції, є складною, багатофункціональною системою суспільно-політичних заходів, спрямованих на забезпечення захищеності життєво важливих культурних, освітніх, наукових, духовно-релігійних інтересів та цінностей Українського народу від внутрішніх і зовнішніх загроз. Досліджено систему національних інтересів і цінностей, які утворюють правову, філософську й етичну основу для забезпечення подальшого існування національної держави. Проаналізовано особливості формування національної самосвідомості як одного із важливих аспектів реалізації політики НБ в гуманітарній сфері. Досліджено сучасний стан та актуальні проблеми вітчизняної гуманітарної галузі за умов сучасних глобалізаційних викликів. Проаналізовано шляхи формування загальнонаціональної ідентичності як фундаменту консолідації українського суспільства. Намічено шляхи оптимізації політики НБ Української держави в гуманітарній сфері.

Досліджено сучасний стан та актуальні проблеми вітчизняної гуманітарної галузі за умов сучасних глобалізаційних викликів. Проналізовано шляхи формувaння зaгaльнонaцiонaльної iдентичноcтi як фундaменту конcолiдaцiї укрaїнcького суспільства. Намічено шляхи оптимізації політики національної безпеки Української держави в гуманітарній сфері.

Представлено матеріали, присвячені 100-літтю встановлення міждержавних відносин між Україною та Німеччиною, їх розвитку у військовому, політичному, економічному та культурному аспектах. Висвітлено перші кроки України на міжнародній арені, зокрема укладання Брестського миру, здобутки молодої української дипломатії, діяльність місій іноземних держав в Україні, біографії окремих діячів дипломатичних і консульських представництв. Розглянуто окремі аспекти історії становлення білоруської державності, відносин України з Австро-Угорською й Османською імперіями. Увагу приділено оприлюдненим документам оттоманських архівів, вказано на їх важливість для дипломатичних відносин між Україною та Четверним Союзом. Подано інформацію про національно-виховну діяльність української військово-санітарної місії для справ полонених у Німеччині (1918 - 1920 рр.). Досліджено українсько-німецькі відносини (1918 р.) крізь призму мемуарів чернігівців. Розглянуто концепції німецької педагогічної теорії та системи освіти часів Веймарської республіки в історіографічній практиці 1920-х рр. професора А. Г. Готалова-Готліба.

Здійснено аналіз культурних практик мешканців різних регіонів України. Проаналізовано особливості культурних потреб різних соціальних груп. Визначено залежність популярності різноманітних дозвільних практик від віку, статі, типу поселення. За результатами дослідження також визначено особливості культурного дозвілля мешканців регіонів України, характер їх дозвільних звичок, типологізацію груп за змістом і формами дозвілля, особливості культурного життя мешканців сіл і міст. Аналіз виявлених проблем дозволив сформувати пропозиції і рекомендації щодо поліпшення ситуації і активізації розвитку культурної сфери та діяльності вітчизняних культурних закладів.

Проаналізовано кількісні та якісні характеристики культурних практик населення України під час війни. Проведено порівняльний аналіз культурних практик у мирний і воєнний час, зіставлено запити на культурний контент регіонів, по-різному уражених війною. Аналіз виявлених проблем дозволив сформувати пропозиції та рекомендації щодо поліпшення ситуації, активізації розвитку культурної сфери та діяльності вітчизняних культурних закладів.