Досліджено процеси управління інвестиціями на вуглевидобувних підприємствах України. Удосконалено модель визначення ефективності інвестицій, яка дозволяє виконувати визначення прибутку вуглевидобувного підприємства від реалізації інвестиційного проекту. Дана модель враховує геологічні фактори та технічні характеристики вугілля. Запропоновано класифікацію інвестицій за 12-ма видами інвестування, характерними для вуглевидобувної галузі. Розглянуто систему розподілу інвестицій, яка дозволяє одержати значний економічний ефект за рахунок визначення оптимальних обсягів інвестування. Розроблено науковий підхід до розрахунку точного значення конкретного виду інвестування, що сприяє максимізації прибутку, який може бути застосований до створення подібних методів розрахунків інвестиційних потреб для кар'єрів, збагачувальних фабрик, металургійних та машинобудівних підприємств.

Мета роботи - дослідити фактори, що є основними причинами появи аварійних ситуацій на вуглевидобувному підприємстві (ВВП), та виділити економічну складову як фінансовий інструмент, що впливає на частоту виникнення аварій. Проаналізовано характер аварій на вугільних шахтах України, розглянуто основні чинники в розгорнутому виді, що спричиняють появу аварійних ситуацій. Досліджено статистичні показники за видами аварій і частотою впливу того чи іншого фактора. Відокремлено групу найбільш вагомих факторів, які обумовлені тяжкими гірничо-геологічними умовами видобутку, низьким рівнем технологічної оснащеності шахт, низьким рівнем організації, а саме відсутністю достатньої професійної підготовки та низьким рівнем свідомості працівників шахт будь якого рівня. Виділено економічну складову як один із найголовніших факторів, що має вплив на показники аварійності на ВВП, а саме на забезпечення достатнього професійного рівня підготовки. Достатній рівень фінансування за зазначеними напрямами, не зважаючи на складність гірничо-геологічних умов, зміг би істотно знизити показники аварійності на вугільних шахтах України. Але, за умови постійної обмеженості фінансових ресурсів, є необхідною розробка методів аналізу для визначення найбільш раціонального розподілу коштів із фінансування заходів безпеки. Зазначено щодо необхідності подальших досліджень у напрямі встановлення за допомогою математичних методів аналізу зв'язку між чинниками аварійності на вугільних шахтах та їх фінансово-економічним становищем з метою визначення ефективності виділення коштів на заходи із запобігання аваріям.

Розглянуто теоретичні та практичні аспекти щодо разрахунку обсягів інвестицій на вугільних шахтах. Висвітлено методику, у якій враховуються не тільки фінансові показники діяльності шахти, але і гірничо-геологічні умови видобутку вугілля, а також його фізико-механічні параметри. Уперше знайдено теоретичну можливіть і практично реалізовано задачу розрахунку обсягів інвестицій відповідно до кожного з двадцяти їх видів, причому всі інвестиції розраховуються з метою максимізації прибутку. Розроблено методику розрахунку інвестування за умов обмеження обсягу коштів.

Досліджено науково-методологічні підходи до управління регіональною економікою із застосуванням когнітивного підходу. Проаналізовано принципи побудови когнітивних карт для підвищення ефективності формування регіональної політики держави. Встановлено, що принципи когнітивного підходу до регіональної політики спираються на поступовому аналізі від загального до часткового. Це означає, що під час побудови когнітивних моделей ефективно не тільки аналізувати регіональну економіку як загальну систему, а й розбивати її на підсистеми, виконуючи аналіз кожної з них, забезпечуючи тим самим комплексний системний підхід. Для рішення тих чи інших регіональних завдань використовується та чи інша група факторів (регіональних показників). Проведено угрупування всієї множини факторів, які застосовуються при вирішені задач, повіязаних з управлінням регіональною економікою. Загальна кількість факторів, виділена в роботі, налічує понад 50. Зазначено подальші перспективи у використанні когнітивного підходу з метою удосконалення регіональної політики держави.

Проаналізовано історичне зародження поняття когнітивної економіки та його поширення на усі сфери економічної діяльності, у тому числі й регіональну економіку. Визначено основні принципи і методи когнітивної економіки, області її застосування в сучасних економічних процесах. Проаналізовано обсяги досліджень закордонних вчених по роках в напрямку когнітивної економіки. Зазначено, в яких сферах економіки застосування когнітивного підходу на сьогодні є найбільш актуальним. Виділено три області застосування когнітивної економіки - інтелектуальні системи в економіці, управління знаннями в економіці та когнітивні технології в економіці. Розкрито сутність та особливості кожної з областей. Приділено увагу інструментарію когнітивістики, а саме - зазначено економіко-математичні методи та моделі, а також інформаційні системи, які застосовуються під час рішень тих чи інших економічних задач з використанням когнітивного підходу. Наголошено на актуальності та перевагах застосування когнітивістики в сучасній регіональній економіці порівняно з існуючими методами та підходами.

Розглянуто засади управління регіональним розвитком і формування регіональної політики. Розглянуто такі ключові аспекти та механізми управління регіонами, як державне управління та регіоналістика. Наведено напрями досліджень у сфері управління регіональним розвитком. Розглянуто основні етапи та складові, які передбачають реалізацію державної політики регіонального розвитку. Спираючись на українські та європейські стратегії регіонального розвитку, виділено ключові засади управління регіональним розвитком і формування регіональної політики: регіональний розвиток, базований на засадах сталості; регіональний розвиток, базований на засадах циркулярної економіки; регіональний розвиток, базований на засадах типологізації регіонів; регіональний розвиток, базований на засадах інвестиційної політики. Кожну із зазначених засад розглянуто окремо в аспекті важливості застосування при формуванні регіональної політики розвитку. В ході аналізу відзначено, що актуальними питаннями при формуванні стратегій регіонального розвитку на засадах сталості були й залишаються питання оцінки досягнутих результатів, які зводяться до вироблення єдиної концепції та визначення релевантної поставленим цілям групи індикаторів, на які ця концепція повинна спиратися. Також наголошено на необхідності розробки певних заходів з реалізації циркулярних бізнес-моделей, розробки стратегії переходу та політики державної та регіональної підтримки. Відзначено, що з метою ефективного розвитку територій при управлінні регіональним розвитком та формуванні регіональної політики необхідно враховувати специфіку кожного регіону, а отже, виконувати попередню типологізацію. При розгляді регіональних інвестицій при формуванні стратегії регіонального розвитку наголошується на тому, що при формуванні ефективної інвестиційної політики на регіональному рівні важливим аспектом стає також і застосування підходу, базованого на типологізації регіонів як за спрямуванням розвитку взагалі, так і за рівнем інвестиційного розвитку зокрема. Сформовано загальну концепцію управління регіональним розвитком і формування регіональної політики. Наголошено на відповідності такої концепції сучасним умовам розвитку українських регіонів.

Розкрито теоретико-методологічні підходи до формування регіональної політики та управління регіональним розвитком. Розглянуто вплив парадигми когнітивної економіки на формування регіональної політики, парадигму циркулярної економіки при формуванні стратегій регіонального розвитку, проблеми теоретико- методологічних підходів до типологізації регіонів. Досліджено концепцію когнітивного підходу до типологізації регіонів. Здійснено практичну апробацію запропонованої методики типологізації регіонів на основі когнітивного підходу на прикладі Дніпропетровського регіону. Розроблено методику аналізу інвестиційної діяльності регіонів з використанням методів економіко-математичного моделювання та концепції когнітивного підходу; методику оцінювання сталості розвитку регіонів і комплексну концепцію управління регіональним розвитком та формування регіональної політики на засадах сталого розвитку, типологізації регіонів, циркулярної економіки та регіональної інвестиційної політики.