Розглянуто значення перинатального (від матері до дитини) шляху передачі в розповсюдженні вірусів гепатитів В і С за сучасних умов. Існує реальна можливість запобігти розвитку гепатиту В у дітей, які народилися від інфікованих матерів, шляхом проведення специфічної імунізації. Викладено основні фактори ризику інфікування перинатальним шляхом. Представлено дані про шляхи і методи профілактики перинатального гепатиту В та С.

Рассмотрена значимость перинатального (от матери к ребенку) пути передачи в распространении вирусов гепатитов В и С в современных условиях. Существует реальная возможность предотвратить развитие гепатита В у детей, которые родились от инфицированных матерей, путем проведения специфической иммунизации. Изложены основные факторы риска инфицирования перинатальным путем. Представлены данные о путях и методах профилактики перинатального гепатита В и С.

Изучены особенности эпидемического процесса гепатита В в условиях реализации программы вакцинопрофилактики в Украине. Установлено выраженное снижение регистрируемой заболеваемости, доминирование естественных путей передачи возбудителя и скрытых форм гепатита В в областях с высоким уровнем распространенности инфекции. Показано, что рост показателей охвата прививками положительно сказался на эффективности защиты от гепатита В детей и медицинских работников. Установлено, что эпидемиологическая эффективность вакцинации новорожденных зависит от распространенности гепатита В в регионе. Обоснована необходимость разработки стратегии иммунизации с учетом интенсивности эпидемического процесса гепатита В.

Вивчено епідеміологічні особливості розповсюдження перинатальних гепатитів B (ГB) і C (ГC) в Україні, розроблено стратегію їх профілактики. Установлено зміну кількісних і якісних параметрів епідемічного процесу (ЕП) ГB та ГC за сучасних умов (провідна роль прихованого компонента, інтенсивне залучення до ЕП осіб репродуктивного віку), що сприятиме підвищенню епідеміологічної значимості перинатальної передачі збудників. Удосконалено специфічну серологічну діагностику інфекцій, спричинених вірусами ГB (ВГB) і ГC (ВГC). Рекомендовано тактику й алгоритми обстеження вагітних для визначення ризику перинатальної передачі ВГB, а також схеми імунізації проти ГB новонароджених. Уперше в Україні встановлено показники інфікованості ВГB і ВГC ВІЛ-інфікованих вагітних і їх дітей. Визначено частоту формування перинатального ГB (6,6 %) та ГC (2,4 %) у дітей, народжених від ВІЛ-інфікованих жінок. Показано недостатню ефективність вакцинації проти ГB новонароджених для запобігання випадкам перинатального ГB. Імунізація, яка була проведена в Україні у 2000 - 2002 рр., сприяла зниженню показників захворюваності на ГB дітей віком 3-х - 6-ти років. Розроблено стратегію профілактики та концепцію епідеміологічного нагляду за перинатальними вірусними гепатитами.

Останніми роками обговорюється значення збудників інфекційних і паразитарних хвороб у соматичній патології людини. Бластоцисти належать до найпоширеніших кишкових найпростіших, але їх роль за кишкових паразитозах, а також у разі деяких соматичних захворюваннях вивчено недостатньо. Важливим є питання щодо патогенного потенціалу Blastocystis spp., оскільки паразита виявляють як у пацієнтів із симптомами, так і у безсимптомних носіїв. Сучасні дослідження виявили наявність зв'язку між бластоцистою інвазією і різними формами дисфункції шлунково-кишкового тракту, зокрема синдромом подразненого кишечника, а також шкірними виявами, наприклад, уртикарною висипкою. Основним методом, який використовують для клінічної діагностики бластоцистної інвазії, лишається мікроскопія, яка, незважаючи на інтенсивний розвиток імунологічних і молекулярно-генетичних методів діагностики, часто є не тільки першим, але і достатнім етапом дослідження. В Україні з 2000 р. у звітних формах наводять випадки виявлення Blastocystis spp. за паразитологічних обстежень населення, але не реєструють захворюваність на бластоцистоз. У цілому частота виявлення Blastocystis spp. у населення України відповідає поширеності патогену в розвинених країнах - середній багаторічний показник за 2009 - 2018 рр. становив 4,4 на 100 тис. населення. Результати власних досліджень свідчать про більшу частоту виявлення Blastocystis spp. серед дорослого населення України переважно у пацієнтів із захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Під час обстеження здорових дорослих осіб бластоцист виявлено у 5,2 %, за обстеження хворих з хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту - 20,5 %, зокрема серед хворих із синдромом подразненого кишечника - 28,6 %. Всі хворі на СПК, в яких було виявлено Blastocystis spp., мали дисбіотичні порушення I або II ступеня.