Простежено еволюцію теорії міфу від античності до епохи романтизму. Проаналізовано концепції натуралістичної школи. Розглянуто міфологічні теорії антропологічної течії. Досліджено діяльність кембриджських міфокритиків. Подано аналіз їх критичних праць. Доведено, що засновниками міфокритичного напрямку в літературній критиці є кембриджські міфокритики, а не К.Юнг, як вважають. В основу робіт даної школи покладено теорії німецьких романтиків, антропологічні Дж.Фрейзера, Е.Тейлора, Е.Ленга, лінгвістичні концепції М.Мюллера. Визначено своєрідність використання кембриджських традицій в радянському, сучасному російському та українському літературознавстві.

Розглянуто теорії передачі культурної традиції в давніх цивілізаціях, що виникли в XIX ст. Накопичений у XIX ст. досвід у сфері теорії став відправною точкою в дослідженнях ранньої міфократичної шкали літерознавства (початок ХХ ст.).

Досліджено механізми формування тексту художнього твору в літературі постмодернізму. Старі принципи та художні прийоми відображення дійсності неприйнятні для сучасної реальності. Таким чином, письменники постмодерністи послуговуються різноманітними та нестандартними прийомами. Вони часто провокують читача на "інтерактивне" читання своїх творів (залучають його до творчого діалогу тим самим ніби стимулюючи його креативну функцію стосовно тексту).

Зібрано та систематизовано парадокси наукової рецепції романного жанру в другій половини XX ст., на матеріалі художніх творів репрезентовано основні романні модифікації в зарубіжній літературі доби постмодернізму.

Проаналізовано дослідження Дж. Фрейзера, викладених у його фундаментальній праці "Золота гілка". Дж. Фрейзер - один із засновників антропологічної школи, міфологічні теорії якої стали своєрідним підгрунтям для формування міфокритичної методології XX ст.