За умов Причорноморської низовини Південного Степу України визначено екологічні особливості розвитку патогену у зоні проведення досліджень у 2000 - 2008 рр. Встановлено інтенсивність поширення та рівень шкідливості мілдью на різних сортах винограду. Обгрунтовано раціональну систему захисту винограду проти мілдью для різних за польовою стійкістю сортів. За даними багаторічного моніторингу розроблено моделі коротко- та довгострокового прогнозування поширення та розвитку мілдью для промислових виноградних насаджень Причорноморської низовини Південного Степу України. Доведено, що зниження інтенсивності розвитку захворювання у 17 разів на листках і в 23 рази на гронах дозволяють скоротити прямі втрати врожаю більш як на 37 %. Встановлено, що загибель вічок зменшується на 84 %, кількість розвинених пагонів збільшується на 18 %, плодоносних - на 14 %, кількість грон, що сформувалися - на 27 %. Виявлено, що вміст цукрів у соку ягід зростає більше ніж на 20 %. Уперше проведено диференціацію районованих сортів винограду за ступенем польової стійкості до мілдью та вивчено залежність між польовою стійкістю до мілдью та біохімічним складом лози, листків та ягід. Наведено рекомендації щодо використання даних про біохімічний склад органів виноградної рослини у різні фази їх розвитку в експрес-діагностиці для визначення стійкості сорту до мілдью у конкретних зонах його інтродукції. Науково обгрунтовано й експериментально доведено, що у разі скорочення кількості спеціальних обробок проти мілдью на сортах з різною стійкістю з 6-ти до 2 - 4-х ефективність захисних заходів залишається високою та становить від 79 до 99 %.

Для проведення обробок у захисті проти мілдью вперше рекомендовано використовувати фунгіцид піларстін, 50 % к.с. (ефективність 94,4 - 95,7 %), а також препарати колліс, 30 % к.с. та електис, 75 % в.г. Проведено економічне оцінювання удосконаленої системи захисту винограду проти мілдью.

Вивчено динаміку накопичення у листках пластидних пігментів у сортів винограду, які походять із різних еколого-географічних зон, при щепленні на різні підщепи. Показано, що максимальне накопичення хлорофілу у прищепних сортів спостерігається у фазу росту ягід, особливо у разі щеплення на слабко- (RxR 101-14) та середньорослі (BxR SO4) підщепи. У період дозрівання у зв'язку зі зміною характеру донорсько-акцепторних відносин рівень зелених пігментів знижується в 1,2 - 1,4 разу. Спостережуване підвищення концентрації каротиноїдів на тлі зменшення рівня хлорофілу, напевно, пов'язано з їх фотопротекторною функцією.