Досліджено феномен інтертекстуальності як однієї з онтологічних категорій художнього тексту. Розкрито сутність інтертекстуальності як присутності у тексті фрагментів або окремих елементів інших текстів. На підставі дискурсивного аналізу та філологічної інтерпретації визначено смисли, які актуалізуються в сучасному російському поетичному дискурсі та безпосередньо пов'язані з концептуальними засадами постмодерністського світосприйняття. Виявлено такі риси сучасного поетичного дискурсу, як антиномічність, ствердження традиційних цінностей культури шляхом інтертекстуальної деконструкції, розширення інтертекстуального поля поезії, атракція "високого" й "низького", що проявляється у модусі непрямої поетичної дискурсивності. Доведено, що на сучасному етапі метаформа "смерті автора" (Р. Барт) набуває нового сенсу - її визнання є умовним, тоді як насправді митці творять оригінальну поетичну мову з "уламків культури" й утверджують новий тип автора.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/3 "Фарматекс" + Р714.61-52

Рубрики:

Запобігання вагітності і протизаплідні засоби

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.520.43

Рубрики:

Хірургічне лікування жовчнокам'яної хвороби (холелітіазу)

Шифр НБУВ: РА432684 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано теоретико-правову проблему правового регулювання соціального захисту державних службовців в сучасних умовах інформаційних комунікацій та євроінтеграції України, яка полягає у невизначеності доктринальних підходів щодо визначення поняття соціальний захист, і, як наслідок, у недосконалості чинного законодавства щодо врегулювання відносин соціального захисту державних службовців. Розкрито проблему невиконання на практиці деяких із закріплених чинним Законом України "Про державну службу" соціальних гарантій державних службовців. Деталізовано її зміст та специфіку. Запропоновано аргументацію щодо шляхів її вирішення. Сформульовано конкретну законодавчу пропозицію. Досліджуючи проблеми правового регулювання соціального захисту державних службовців в сучасних умовах інформаційних комунікацій та євроінтеграції України, у роботі зазначено, що здебільшого норми Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII відповідають європейським принципам і належним чином врегульовують основні питання державної служби. Але з іншої сторони, окремі положення даного нормативно-правового акту, у тому числі й пов'язані із регулюванням соціального захисту державних службовців, потребують суттєвого удосконалення. Саме це в сучасних умовах інформаційних комунікацій та євроінтеграції України і зумовлює необхідність дослідження теоретико-практичних проблем правового регулювання соціального захисту державних службовців. У роботі обговорено аспет щодо дослідження проблем правового регулювання соціального захисту державних службовців протягом усього періоду формування вітчизняної системи державної служби, не лише у контексті проблем чинного на сьогодні Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, а й у контексті проблем Законів України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII та від 17.11.2011 № 4050-VI. Зазначено, що сучасні умови мають безпосередній вплив на визначення окремих недоліків чинного Закону України "Про державну службу". Наголошено на складності нормативно-правового врегулювання соціального захисту державних службовців, так як інститут соціального захисту державних службовців складає: оплату праці, різноманітні заохочення за сумлінну працю, відпустки; соціально-побутове забезпечення; пенсійне забезпечення і грошова допомога тощо. Очевидною є складність забезпечення якості правового регулювання кожного із них.