Встановлено можливі шляхи модифікації фенол-формальдегідної смоли. Досліджено вплив різних модифікаторів, а також концентрації і природи наповнювача на адгезійні властивості клейового шва на основі модифікованої фенол-формальдегідної композиції.

Виявлено закономірності одержання епокси-новолачних композицій та вибрано каталізатор їх тверднення. Встановлено оптимальні співвідношення феноло-формальдегідної та епоксидної смол і необхідну кількість каталізатора. Визначено теплостійкість і температуру текучості незатверднених та затверднених епокси-новолачних композицій, а також композицій, модифікованих полівінілпіролідоном.

За допомогою методів диференційно-термічного та термогравіметричного аналізу досліджено вплив епоксидної смоли та полівінілпіролідону на термостійкість новолачної феноло-формальдегідної смоли. Проведено порівняльний аналіз термічної стійкості розробленої епокси-новолачної композиції та новолаку. Зразок епокси-новолачної композиції характеризується вищою термічною стійкістю, ніж зразок феноло-формальдегідної смоли.

Визначено вплив природи, гранулометричного складу та оптимальний вміст наповнювачів у модифікованій полівінілпіролідоном епокси-новолачній композиції, при якому спостерігається максимальна міцність клейового з'єднання. Одержано залежності адгезійної міцності клейового шва розроблених композицій від їхнього кількісного складу та матеріалу підкладки.

Установлено закономірності та обгрунтовано технологічні умови одержання клейових композицій на основі феноло-формальдегідних смол новолачного типу. Визначено оптимальні співвідношення феноло-формальдегідної і епоксидної смол з полівінілпіролідоном, а також необхідну кількість каталізатора, за яких спостерігається максимальна міцність клейового з'єднання. Експериментально визначено залежність адгезійної міцності клейового шва на основі одержаних композицій від їх складу.

Виявлено закономірності одержання епокси-новолачних композицій та вибрано каталізатор їх тверднення. Встановлено оптимальні співвідношення феноло-формальдегідної та епоксидної смол і необхідну кількість каталізатора. Визначено теплостійкість і температуру текучості незатверджених та затверджених епокси-новолачних композицій.

Досліджено реологічні та тиксотропні властивості новолакових феноло-формальдегідних смол (ФФС), модифікованих полівінілпіролідоном та епоксидіановою смолою. Проведено порівняльний аналіз тиксотропних властивостей розробленої епоксиноволакової композиції та новолаку. Епоксиноволакова композиція характеризується високим показником тиксотропності, на відміну від ФФС, затвердженої уротропіном.

Установлено технологічні та експлуатаційні характеристики прес-матеріалів на основі модифікованої епокси-новолакової композиції. Досліджено реакційну здатність одержаних прес-порошків залежно від типу наповнювача, а також умов тверднення композитів. Показано, що розроблені прес-матеріали характеризуються технологічними та експлуатаційними характеристиками, аналогічними відомим фенопластам, і навіть деякі показники є вищими, наприклад, теплостійкість, ударна в'язкість та електроізоляційні властивості, але під час тверднення не виділяють шкідливих летких продуктів.

За допомогою методу математичного планування побудовано лінії рівних значень властивостей залежно від композиційного складу модифікованих феноло-формальдегідних композицій і визначено коефіцієнти регресії, що передбачає розроблення процесу одержання матеріалу з прогнозованими властивостями.

Описано метод фізичної модифікації новолакових феноло-формальдегідних смол. Досліджено фізико-механічні та теплофізичні характеристики новолакових смол, модифікованих полівінілпіролідоном і полівінілбутиралем.

Розроблено полімервмісні технологічні рідини для змащування поверхні металевих форм під час виробництва бетонних і залізобетонних виробів.

За допомогою методу дериватографії досліджено термічну стійкість зразків мастильно-охолоджувальних рідин, приготовлених на основі миючого засобу "Gala". Виявлено вплив полімерних домішок МОР на їх термічну стійкість і проникаючі та миючі властивості.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г721.92-2

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Базуючись на дослідженні концентраційних залежностей динамічної в'язкості та поверхневого натягу водних розчинів полівінілпіролідон і поліакриламід, показано, що кращою полімерною складовою для синтетичних мастильно-охолоджувальних рідин є полівінілпіролідон. Під час застосування полівінілпіролідону можливим є істотне підвищення корозійної активності технологічних рідин, яку можна зменшити введенням іншої полімерної складової - поліакриламіду та інгібіторів корозії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л543.55

Рубрики:

Охолоджувальні масла (різальні масла)

Шифр НБУВ: Ж29409/А Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено міжмолекулярні взаємодії у водних розчинах поліакриламіду (ПАА) та лауретсульфату натрію (ЛСН), як аніонної поверхнево-активної речовини (ПАР). На підставі вимірювання поверхневого натягу на межі "повітря-розчин", електропровідності та густини сумішей ПАА та ПАР підтверджено утворення асоціатів ПАР із макромолекулами ПАА. За ізотермою поверхневого натягу визначено величину критичної концентрації міцелоутворення ПАР, яка знаходиться в межах цієї величини для аналогічних систем, які є відомими з літератури. Запропоновано узагальнюючу залежність електропровідності за температури 290 К від концентрації ПАА за концентрацій ЛСН у межах від 0 до 4 мМ.

Досліджено кінетичні закономірності руйнування піни за допомогою силіконових олив і піногасників спиртового типу у водних розчинах поліакриламіду та лауретсульфату натрію як аніонної поверхнево-активної речовини. На основі залежностей константи швидкості для початкових ділянок руйнування піни від концентрацій піногасників проведено оцінку ефективності та вибір піногасників з урахуванням можливості утворення емульсій у системі водних мастильно-охолоджувальних технологічних рідин для обробки металів.