Досліджено проблематику й ментальну основу української драматургії 1920 - 1950 рр. Проаналізовано стан жанрово-стильових особливостей (на прикладі п'єси О.Довженка), взаємозв'язок ментальних, світоглядних категорій з художньо-образними чинниками їх відтворення в драмі та загальну естетичну ситуацію доби. З використанням сучасних літературознавчих концепцій досліджено питання поетики драматургії даного періоду, контекстуальної включеності в соцреалістичний канон, а також проаналізовано форми руйнації соцреалістичного канону авторською поетикою О.Довженка, Ю.Яновського, М.Куліша. Значну увагу приділено розробленню моделей розкодування канону, дешифрації його семіотичних полів, екстраполяції їх у сучасне літературознавче осмислення.