Встановлено головні моделі концепції еросу в православній тридиції. Виявлено та класифіковано її основні ознаки на підставі аналізу оригінальних грецьких текстів та їх перекладів на давньоруську й російську мови, а також подано чіткі визначення поняття еросу в православній тридиції. Розкрито релігійно-філософські витоки становлення православної концепції еросу, що дозволило обгрунтувати ступень її оригінальності. З'ясовано успадкування православної концепції еросу від візантійської до давньоруської традиції, української та російської релігійної філософії. Визначено аксіологічний статус і роль етико-сотеріологічної концепції еросу в становленні православної культури, що виявило перспективу для подальшого аналізу феномена еросу як одного з головних екзестенціалів буття людини.

Подано авторську концептуальну історико-філософську реконструкцію ідеї сім'ї в контексті становлення трьох історичних модусів метафізики: онтологічного, гносеологічного, антропологічного. У межах онтологічного модусу (метафізика Аристотеля) реконструйовано чотири причини сім'ї (формальна, матеріальна, діюча, цільова). Сім’ю проаналізовано як суще, виявлено суть і метафізичний абсолют сім'ї. У межах гносеологічного модусу (метафізика Канта) досліджено трансцендентальні умови пізнання сім’ї в філософських вченнях і у сучасних соціально-гуманітарних науках. У контексті антропологічного модусу (метафізика М. Хайдеггера, М. Бердяєва, К. Ясперса) реконструйовано екзистенціальні, інтерсуб'єктивні, інтуїтивні, лінгвістичні, комунікативні та семіотичні аспекти розуміння сім'ї. Проаналізовано історичні метаморфізації сімейного буття з погляду метафізики субстанціоналізму та процесуалізму. З'ясовано, що сучасне протиставлення кризовій і модерністській концепцій сім'ї виражають сутність двох магістральних метафізичних ліній, що проходять через історію філософії - шляхи Парменіда та Геракліта.