Проаналізовано історичні типи відношень науки та релігії як феномени культури європейського суспільства. Протиставлення науки та релігії, ствердження їх незалежності чи домінуючої ролі в культурі розглянуто як історично виправдані, але в сучасному контексті спрощені моделі. Обгрунтовано необхідність дослідження діалогу науки та релігії в культурно-історичному контексті з метою подолання стереотипів, що склалися.

Проанализированы исторические типы отношений науки и религии как феномены культуры европейского общества. Противопоставление науки и религии, утверждение их независимости или доминирующей роли в культуре рассмотрены как исторически оправданные, но в современном контексте упрощенные модели. Обоснована необходимость исследования диалога науки и религии в культурно-историческом контексте с целью преодоления сложившихся стереотипов.

Розглянуто та охарактеризовано основні моделі взаємовідношення науки і релігії, та обгрунтовано підстави їх конструктивного діалогу в культурному контексті сучасності.

Наведено результати філософського аналізу історичних типів взаємовпливу науки та релігії як феноменів культури європейського суспільства. У теоретичному й історичному аспекті висвітлено підстави, філософсько-методичні засади, ціннісні та культурні орієнтації у контексті взаємовпливу науки та релігії на етапі класичної, некласичної та постнекласичної науки. Як домінуючі історичні моделі даного взаємовпливу у парадигмальному вимірі класичної науки репрезентовано відношення конфлікту, некласичної науки - незалежності, постнекласичної науки - діалогу. Протистояння науки та релігії, ствердження їх незалежності чи домінуючої ролі у культурі розглянуто як історично виправдані, але у сучасному контексті спрощені моделі. Обгрунтовано необхідність дослідження стереотипів, що склалися. Філософська рефлексія науки як культури представляє науку як багатосуб'єктну у вимірі різних історичних епох, культур, типів мислення, підсилює гуманітарні характеристики наукової діяльності та дозволяє виявити потенціал діалогу як особливості методологічної культури постнекласичного наукового мислення.

Обгрунтовано концептуальні підходи до осмислення феномена діалогічності в межах різних дослідницьких парадигм. Діалогічність визначено як основу розуміння сутності гуманітарного знання та розглянуто як конструкт некласичної епістеміології, що грунтується на досвіді гуманітарного пізнання, під впливом якого переосмислюються епістеміологічні категорії, розуміння об'єкта, а також переглядається поняття науковості пізнання. Діалогічність розглянуто як методологічний принцип можливого синтезу багатомірності когнітивно-комунікативних практик гуманітарного дискурсу.

Висвітлено перспективи та стратегії розвитку Київського національного університету ім. Т. Шевченка, діяльність Спілки ректорів вищих закладів освіти України. Розглянуто проблеми сучасної української філософії в теоретичному і практичному вимірах. Визначено пріоритети філософії освіти ХХІ ст., розкрито філософсько-методологічні засади модернізації освіти. Проаналізовано особливості філософії визначного українського філософа Л. Губерського - доктора філософських наук, академіка НАН України та НАПН України, ректора Київського національного університету ім. Т. Шевченка, фахівця з соціальної філософії та філософії політики, філософських питань міжнародних відносин і філософії освіти, провідного вченого та організатора науки й освіти в Україні, у контексті культури, ідеології та освіти. Увагу приділено питанням трансформації історичного світогляду як умови консолідації української модерної нації.

Разработан аналитический метод расчета анизотропной пластины ступенчато-переменной толщины, изготовленной из композиционного материала. Для исследования напряженно-деформированного состояния использована уточненная теория пластин, учитывающая деформации поперечного сдвига. Преимущество предложенного метода заключается в возможности исследования концентрации напряжений, возникающей в зоне ступенчатого изменения толщины конструкции. Качественное сравнение приведенных численных результатов с уже известными доказывает эффективность метода.

Висвітлено основні етапи життя, наукової, викладацької, науково-організаційної та громадської діяльності видатного українського вченого у галузі філософії, Героя України, академіка НАН та НАПН України, ректора Київського національного університету ім. Т. Шевченка, президента Спілки ректорів ВНЗ України Л. В. Губерського. Зазначено, що його наукові праці охоплюють широке коло соціально-філософських проблем гуманітаристики. Наведено хронологічний покажчик наукових праць вченого.

Досліджено проблему оновлення комунікативно-методологічного інструментарію філософії науки та можливостей застосування міждисциплінарних підходів і трансдисциплінарних стратегій. Трансдисциплінарність розглядається як метарівень, який грунтується на поєднанні різноманітних когнітивних стратегій та способів мислення, поєднанні теорії і практики, істинності та практичної корисності. Окреслено перспективи наукового мистецтва як трансдисциплінарної платформи для втілення спільних експериментальних проектів науки і мистецтва.

Монографію присвячено одній зі сторінок славетної історії Київського університету та філософського факультету другої половини XX ст. Це був час, коли у вищих навчальних закладах засновували кафедри філософських дисциплін, до навчальних планів вводили, як обов’язковий, курс філософії, новий імпульс отримали соціогуманітарні дослідження. Зауважено, що Київська світоглядно-гносеологічна школа — це умовна назва творчих здобутків учених філософського факультету університету й учених Інституту філософії НАН України, які були випускниками Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У монографії розглянуто основні напрями досліджень Київської світоглядно-гносеологічної школи. Висвітлено започаткування досліджень з історії філософської думки в Україні, релігієзнавчі дослідження у другій половині XX ст. Звернено увагу на дослідження особливостей морально-естетичної діяльності людини.