Досліджено сучасний український літературно-художній зоонімікон як системне утворення. Визначено сутність базових термінів літературно-художньої зооніміки. Розкрито специфіку номінації, встановлено статус літературно-художньої зоонімії в українській національній онімосистемі. Розглянуто взаємодію зооніміки з іншими класами літературно-художньої ономастики. На підставі вивчення нового в літературно-художній ономастиці емпіричного матеріалу проаналізовано склад і структуру зоонімії. Охарактеризовано активність гіпокористик і квалітативів, специфіку одноіменності, тезоіменності та "безіменності", описано різні способи деривації. Визначено художньо-образний потенціал зоонімів, досліджено особливості реалізації номінативної, характеристичної, емоційно-експресивної, дейктичної, архітектонічної функцій літературно-художніх найменувань тварин. Викладено результати мовознавчого дослідження процесу становлення та розвитку українського літературно-художнього зоонімікону.

Розглянуто основні аспекти діяльності у сфері журналістикознавства. Висвітлено обов'язкові складові наукової роботи: від пошуку ідеї до її втілення. З'ясовано специфіку типових форм розвідок. Проаналізовано принципи і методи наукового осмислення журналістикознавчих реалій. Обгрунтовано засади опрацювання теоретичних джерел та емпіричного матеріалу. Подано рекомендації щодо написання тексту студентської наукової роботи. Акцентовано увагу на окремих традиціях культуромовного й етикетного рівнів наукової діяльності.

Здійснено спробу багатоаспектного осмислення лінгвальних та екстралінгвальних складових комунікації на матеріалі україністики, загалом славістики, гунгаристики, літературознавства, перекладознавства, масмедіа з урахуванням особливостей Закарпаття як прикордонного мультикультурного регіону. Розглянуто деякі зумовлені просторово-часовими обставинами риси живорозмовної (діалектної, побутової), художньо-образної (фольклорної, літературної), масової публіцистичної (газетно-журнальної, телевізійної, онлайнової тощо) комунікації. Увагу приділено діалектній фраземіці як репрезентанту особливостей мовлення закарпатців. Здійснено етнолінгвістичний аналіз мікротопонімів басейну р. Уж (Великоберезнянський, Перечинський, частково Ужгородський райони Закарпатської області). Досліджено пропріальну лексику в міжслов'янському дискурсі (на матеріалі української, чеської та словацької мов). Враховуючи досвід угорських, українських і міжнародних науковців, розглянуто поняття двомовності, описано шляхи розвитку білінгвізму, види двомовності в угорській громаді Закарпаття. Подано інформацію про замовляння та магічні ритуали як специфічні способи вираження лінгвального та екстралінгвального аспектів комунікації. Проведено компаративні дослідження модерних і постмодерних слов'янських літератур. Висвітлено становлення та розвиток періодики на Закарпатті як чинник формування етнонаціональної комунікації. Розкрито особливості відображення місцевого колориту в сучасних закарпатських медіатекстах. Розглянуто кризові комунікативні процеси мультикультурного Закарпаття крізь призму загальноукраїнських медіа.