Розглянуто ідеї представників різних наукових шкіл дослідження циклізму як риси соціального розвитку з метою подальшого вдосконалення антикризового регулювання у стратегії захисту інтересів суспільства.

Розглянуто теоретико-методологічні засади стратегічного управління складними соціальними процесами, зокрема - модернізацією соціальних відносин українського суспільства. Проаналізовано ресурсну базу, рівні, перспективи, місце стратегічного управління у підвищенні конкурентоспроможності національного проекту розвитку.

Висвітлено проблему трансформації технологій соціального управління під впливом загальносвітових трансформацій, зміст яких пов'язується з посиленням тенденцій постсучасної модернізації. Розглянуто діапазон ефективного використання гнучких методів влади у взаємозв'язку з формуванням механізму відбору та якісного зростання еліти.

Досліджено використання міфу у практиці постсучасних трансформацій, зокрема - під кутом зору пошуку варіантів продуктивного використання часу світової кризи. Міф розглянуто як ефективну модель, з одного боку, засвоєння людиною природного і соціального середовища, а з іншого - як потужного управлінського впливу на неї. Таким чином, спрямоване соціальне міфотворення розглянуто як ефективний засіб забезпечення успіху країни у світовій конкурентній боротьбі, в тому числі й шляхом використання стратегії непрямих дій.

Розглянуто поняття інформаційного впливу як багаторівневого феномена. Введено розмежування між інформаційними впливами під час взаємодії різних соціальних систем і змальовано ефект інформаційного впливу на соціально-економічний розвиток суспільства. Проаналізовано власну концепцію розвитку соціальних технологій постмодерного м'якого управління з точки зору стану національної безпеки. Розроблено модель постмодерного інформаційного впливу - стимулювання бажаних змін.

Досліджено ресурсний потенціал соціального чинника організації трудових відносин під впливом загальносвітових трансформацій. Використано прикладні для соціальної структури українського суспільства аспекти теорії рефлексивної модернізації соціологічної школи Е. Гідденса.

Розглянуто шляхи підвищення ролі наукової творчості як чинника соціального розвитку.

Розглянуто психологічні чинники розвитку наукової культури, а також особливості наукової праці та можливості її використання для підвищення конкурентоспроможності національного проекту розвитку. Оцінено рівень наукового потенціалу країни для забезпечення власних інтересів у післякризовий період.

Зроблено аналіз соціального контексту та характеру міжсистемних інформаційних потоків. Доведено, що соціальні детермінанти інформаційних трансформацій сформовані комплексом глобальних соціокультурних процесів постмодернізації та характерних особливостей розвитку України. Запропоновано перспективну модель розвитку соціального управління та сформовано пропозиції з корекції соціально-економічних реформ.

Розглянуто різні погляди на регіональну політику відповідно до геоглобального транзиту. Проблему необхідності активізації використання регіональних традицій та звичаїв розглянуто спеціально.

Розглянуто ключові проблеми модернізацій. Модель модернізації розглядається як багаторівневий феномен з важливою роллю організації соціального партнерства.

Розглянуто історію і сучасний стан трудових відносин, національні моделі та регіональні особливості організації соціального партнерства та форми соціальної відповідальності.

Розглянуто про шляхи підвищення управлінської культури у сфері модернізації країни як чинник соціального розвитку. Оцінено рівень відповідного потенціалу країни для реалізації національних інтересів у післякризовий період.

Розглянуто важливі питання розвитку промислових відносин з точки зору управління людськими ресурсами.

Продовжено аналіз власної концепції розвитку соціальних технологій постмодерного м'якого управління. Зокрема, розроблено модель постмодерного інформаційного впливу - стимулювання бажаних змін. Розглянуто поняття хибних соціальних величин та продемонстровано практичну різницю його визначень, різноманітних підходів і трактувань.

Досліджено сутність соціального капіталу. Запропоновано трактування ролі соціального капіталу в постсучасному суспільстві. Розглянуто істoрію та теперішній стан його використання, особливості організації соціального партнерства в вирішенні завдань розвитку країни, значення гнучких технологій м'якого управління для здійснення розумної влади за його продуктивного задіяння.

Розглянуто роль, можливості та обмеження заняття гідної ніші в умовах міжнародного поділу праці, характерного для інформаційної ери, а також специфіку відповідних ресурсів забезпечення ефективного стратегічного менеджменту для підтримки конкурентоспроможності національної системи господарювання.

Досліджено феномен творчості стосовно до особливостей сучасної освіти та наукової діяльності.

Висвітлено роль розвитку інтелектуального капіталу суспільства. Розглянуто особливості наукової праці та можливості її використання в забезпеченні підвищення конкурентоспроможності національного проекту розвитку.

Розглянуто потенціал соціального партнерства як резерв розвитку виробництва та соціально-економічного життя суспільства, досліджено трансформацію соціального партнерства в плані зміни системи трудових відносин, що дозволяє зробити висновки щодо їх організаційних форм, перспектив і можливостей в українських реаліях.