Розглянуто теоретичні та практичні передумови розвитку механізму державного управління соціальним діалогом між суб'єктами соціально-трудових відносин (СТВ). Обгрунтовано значення функціонального зв'язку між соціально-економічною стабільністю та демократичним розвитком ведення соціального діалогу, що забезпечує ефективне державне управління процесами, які відбуваються у взаємостосунках суб'єктів СТВ, і сприяє досягненню соціальної безпеки в суспільстві. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення організаційної структури роботодавців і найманих працівників, запропоновано модель соціального діалогу на регіонально-виробничому рівні.

Проаналізовано особливості державного управління (ДУ) соціальним діалогом (СД) за ринкових умов господарювання та сучасної світової економіки, проблеми та шляхи їх вирішення. Визначено форми та методи взаємодії представницьких органів суб'єктів соціально-трудових відносин в контексті компромісних рішень під час вирішення конфліктів та запобігання розбіжностям, напрями удосконалення механізму ДУ СД.

Розглянуто питання додержання прав людини та громадянина як основу порозуміння між соціальними групами (роботодавцями та найманими працівниками). Розкрито сутність соціально-трудових відносин як системи за сучасних умов господарювання, охарактеризовано чинники їх формування, а також сторони, суб'єкти, рівні, типи та методи регулювання даних відносин. Проаналізовано соціальний діалог як систему регулювання взаємовідносин між представницькими органами держави, роботодавців і найманих працівників, питання соціальної відповідальності бізнесу як основи досягення взаєморозуміння між суб'єктами соціально-трудових відносин. Розкрито поняття та сутність права на об'єднання, права на страйк і локаут, порядок їх здійснення в Україні, види та форми проведення. Охарактеризовано форми та методи організації прав сторін соціально-трудових відносин, особливості організації та ведення колективних переговорів на виробничому рівні.

Проведено теоретико-методологічне дослідження проблеми становлення і подальшого розвитку виробничої демократії в управлінні соціально-трудовими відносинами за ринкових умов господарювання та сучасної світової економіки. Визначено поняття та сутність виробничої демократії в управлінні соціально-трудовими відносинами, проведено удосконалення методичного підходу щодо виконання основних функцій розвитку виробничої демократії в системі ринкових відносин, розроблено модель системи управління з досягнення тривалої соціально-економічної стабільності.

Наведено оцінку стану забезпеченості роботою людини в Україні як державної політики щодо створення умов реалізації права на працю. Розглянуто чинники, що спричиняють проблеми у процесі її формування та негативно впливають на підвищення якості трудового життя. Визначено, що недостатньо ефективна державна політика щодо реалізації права на працю негативно впливає на розвиток виробничої демократії.

Обгрунтовано теоретичні та методологічні засади розвитку виробничої демократії як системи управління взаємодією суб'єктів соціально-трудових відносин. Сформовано методичні підходи до дослідження феномена виробничої демократії, проаналізовано духовно-моральний аспект в управлінні соціально-трудовими відносинами та його вплив на становлення виробничої демократії, сформульовано наукові принципи її розвитку в управлінні соціально-трудовими відносинами. Визначено поняття "стан якості трудового життя", "гідна оплата праці", "соціальна відповідальність бізнесу". Проаналізовано вимоги національного законодавства щодо сприяння розвитку виробничої демократії в управлінні соціально-трудовими відносинами. Запропоновано концептуальні засади розвитку виробничої демократії в системі управління з досягнення тривалої соціально-економічної стабільності на виробничому рівні.

Науково обґрунтовано теоретичні та методологічні засади розвитку виробничої демократії як системи управління взаємодією суб’єктів соціально-трудових відносин. Сформовано методичні підходи до дослідження феномену виробничої демократії, проаналізовано духовно-моральний аспект в управлінні соціально-трудовими відносинами та його вплив на становлення виробничої демократії, сформульовано й обґрунтовано наукові принципи її розвитку в управлінні соціально-трудовими відносинами. Визначено поняття "стан якості трудового життя", "гідна оплата праці", "соціальна відповідальність бізнесу". Проаналізовано вимоги національного законодавства щодо сприяння розвитку виробничої демократії в управлінні соціально-трудовими відносинами. Запропоновано концептуальні основи розвитку виробничої демократії в системі управління з досягнення тривалої соціально-економічної стабільності на виробничому рівні. Розроблено систему управління зі сприяння досягненню тривалої соціально-економічної стабільності на засадах виробничої демократії і надано пропозиції з удосконалення національного законодавства зі сприяння розвитку виробничої демократії.