Із екософських позицій з'ясовано соцієтальні обмеження управлінської парадигми, притаманні носіям техногенної цивілізації, та запропоновано шляхи їх зняття на підставі застосування таких фундаментальних ознак екогармонійного типу мислення, якими є екофільність і гуманістичність. Визначену зміну типу управлінської парадигми обгрунтовано як умову успішної трансформації сучасної України до рівня сталого розвитку інформаційного постіндустріального громадянського суспільства, правової державності.

Із екософських позицій осмислено засадничі підвалини правознавства, особливо екологічного права, з'ясовано іманентну приналежність його сутності таких фундаментальних якостей як екологічність і гуманістичність. Обгрунтовано можливість на цій підставі подолання соцієтальних обмежень транзитивного стану сучасного українського суспільства, притаманних носіям техногенної цивілізації, та запропоновано шляхи їх зняття, передусім через послідовне дотримання конституційного принципу верховенства права.

Із екософських позицій з'ясовано особливості сучасного стану правосвідомості представників окремих соціальних прошарків населення України й обставини, що впливають на її деградацію, а також запропоновано першочергові заходи щодо подолання несприятливої ситуації у царині правового виховання як умови руху суспільства до розбудови правової державності.

Із екософських позицій доведено вичерпаність творчого потенціалу соцієтальної системи, що керується технократичною парадигмою техногенної цивілізації, та її екологічну небезпечність. Право обгрунтовано як екогармонійний засіб подолання соцієтальності та як фундаментальний чинник становлення інформаційного постіндустріального громадянського суспільства, правової державності в контексті особливостей трансформаційного етапу розвитку сучасної України.

В контексті екософської парадигми проаналізовано особливості формування правової культури особистості у різних соціокультурних сегментах світового соціуму на тлі зростаючого впливу на них суперечливих чинників сучасного етапу глобалізаційної інтеграції.

Розглянуто особливості феномена екологізації правосвідомості як засобу соціальної гармонізації у контексті розбудови правової державності в Україні на тлі перспективи її інтеграції до світового правового простору з урахуванням визнання пріоритету принципу верховенства права в аксіологічному оновленні чинного законодавства.

З'ясовано значення екософії права як парадигми та методології формування правової культури інформаційного суспільства та розробки стратегії розвитку сучасного українського соціуму і гармонізації алгоритму його стосунків із природою шляхом екологізації правосвідомості.

Осмислено завдання екологізації сучасної соціальної філософії з точки зору її парадигмального оновлення як ефективного інструменту соціально-перетворювальної практики.

Проаналізовано витоки та специфіку екософської парадигми, що визначається як філософія угармонювання стосунків між людиною, її соціумом і Природою, а також осмислюється її значення як чинника трансформації сучасного соцієтального суспільства у постіндустріальне суспільство як глобальний соціум знань.

Розкрито сутність та об'єктивну необхідність екософії права. Розглянуто ментальну інтеграцію етносів Східної та Південної Азії в сучасний глобалізаційний процес як чинник творення правового мегапростору. Досліджено питання про врахування можливостей впливу вітчизняної правової ментальності на формування сучасної моделі екоправового виховання в Україні. Встановлено значення екофільних традицій народів Сходу для моделювання системи екоправового виховання в Україні. Проаналізовано сучасну екософію права як некласичний тип праворозуміння. Висвітлено деякі методологічно-світоглядні особливості подолання деформацій правосвідомості. Розглянуто діалектику антропогенного та соціального у вимірі екософії права. Окреслено витоки та метаморфози правосуб'єктності в контексті екософського аналізу. Розкрито проблему антропної природи права в позитивному екзистенціалізмі.