Проза Л. Добычина (1894 - 1936) рассмотрена в аспектах онтологии и поэтики как художественная реализация маргинальной ментальности и оригинальная составляющая русского модернизма. Выявлены инварианты творчества писателя, исследованы формы выражения авторского сознания и специфика интертекстуальных взаимодействий. Проанализовано творческое наследие писателя в контексте предмодернистской, модернистской и постмодернистской литературы.

Рассмотрено жизненный и творческий путь А. С. Пушкина, М. Ю. Лермонтова, Н. В. Гоголя. Исследовано социально-психологическую прозу второй половины ХІХ в. Ф. М. Достоевского, Л. Н. Толстого. Определены понятие о философском морально-психологическом романе, полифонизм авторов, а также отмечено поэзию середины ХІХ в.

Проведено аналіз естетичних і аксіологічних параметрів авторської свідомості та засобів її відображення у прозі письменника, виявлено форми втілення онтологічних інтуїцій митця, продемонстровано онтологічну природу маргінальної ментальності Л. Добичина, розглянуто її конкретні вияви в художніх та епістолярних текстах. Досліджено константи художнього світу письменника, особливості функціонування архетипних, міфопоетичних і жанрових моделей. Висвітлено витоки й інтертекстуальні зв'язки творчості Л. Добичина, вивчено шляхи використання його новацій у сучасній літературі.

Висвітлено загальні теоретичні та історичні проблеми філології. Проаналізовано українську філологічну думку XVII - XVIII ст. як ancilla theologiae, мовні аспекти взаємодії терміносистем права та економіки, динамічні процеси в конотативній семантиці стрижневих слів тематичної групи "економіка". Розкрито здобутки та перспективи української індивідуально-авторської неографії. Значну увагу приділено особливостям поетичної мови В. Калашика, ономастичному простору його поезії. Розглянуто модус і модальність як типологічні параметри містичного тексту, особливості мовленнєвих жанрів усної форми функціональних стилів. Розкрито лінгвістичний аспект особливостей дискурсу преси. Зауважено про офіційну російсько-українську двомовність як каталізатор етнополітичної напруги в суспільстваі.

Проанализированы сквозные мотивы творчества писателя, взятые в широком семантическом диапазоне, что позволяет уяснить специфику мировидения и миромоделирования художника, обозначить ключевые моменты чеховской аксиологии. Проза и драматургия Чехова А. П. рассмотрены сквозь призму литературного контекста XIX - XX вв., демонстрирующего творчески-преобразующие и стимулирующие возможности чеховской поэтики. Освещены различные аспекты рецепции личности и творчества писателя, исследована его роль в харьковском культурном пространстве.

Изложены материалы исследований творчества А. С. Пушкина, Н. В. Гоголя, Ф. М. Достоевского, И. С. Тургенева, Н. С. Лескова. Внимание уделено проблемам поэтики, типологии и эволюции русской литературы XIX в., рассматриваемой в широком литературном и культурном контексте. Очерчены идейно художественные функции фантастики и определена ее роль в развитии творческих принципов реализма. Изучена динамика условно-фантастических способов изображения и раскрыты преемственные связи между фантастикой в реализме XIX ст. и новыми тенденциями в искусстве XX в.

Предложен комплексный анализ различных видов интертекста, формирующих смысловое поле документального фильма Б. Караджева "Доставщик слов", посвященного писателю А. Гаврилову. Актуальность исследования определяется отсутствием киноведческих и литературоведческих интерпретаций "Доставщика" и активным интересом современного литературоведения к вопросам взаимодействия текстов, относящихся к разным видам искусства. Показано, что режиссерская концепция фильма формируется как результат соотношения литературного, музыкального, живописного и кинематографического интертекстов. Интертекстуальные элементы служат средством соединения и взаимопроникновения "текста жизни" и "текста литературы", выполняют авторефлексивную функцию, акцентируют метафизическое измерение изображаемого и вместе с тем способствуют десакрализации центрального образа.

Досліджено особливості участі політичних партій у виборах до Європейського парламенту. Обгрунтовано, що політична партія є основним суб'єктом виборчого процесу до Європейського парламенту, який здійснюється за пропорційною виборчою системою. Згідно з Маастрихтським договором, політичні партії на європейському рівні сприяють формуванню європейської політичної свідомості й вираженню волі громадян Союзу, що відбиває наявність наднаціональної складової у функціонуванні європейських політичних партій. Попри відсутність правового визначення політичної партії в засновницьких договорах Європейського Союзу, існує низка вимог щодо європартій. Європартія є зонтичною структурою, яка об'єднує національні партії на основі спільності їх ідеології та політичних програм і визначається штучним характером (результат компромісу між державами й політичними елітами) й "дворівневістю" структури (тобто, зображенням національної та наднаціональної компоненти). Увагу акцентовано на поширенні ідеологічної слабкості європартій, відсутності їх безпосереднього зв'язку з виборцями, поширенні популістських тенденцій, домінуванні внутрішньодержавних проблем над загальноєвропейськими. Обгрунтовано, що на тлі посилення бюрократії виконавчої влади, інституційної слабкості Європейського Парламенту й внаслідок посилення інтеграційних процесів зростає невдоволення серед громадян держав-членів, які здебільшого не бажають поступатися Європейському Союзу більшим об'ємом національного суверенітету, що відбивається в політичних програмах партій і має негативні наслідки для Європейського Союзу, зокрема - поглиблення дефіциту легітимності, посилення ролі євроскептичних партій, програмні положення яких містять критику наявної моделі євроінтеграції та наголошують на необхідності проведення реформ. У 2020 р. після Brexit структура Європарламенту змінилася, що надалі може вплинути на процес прийняття рішень, особливо в разі відсутності фракційної єдності.

Мостові переходи на автомобільних дорогах є найбільш вразливими об'єктами. Відновлення мостів, зруйнованих унаслідок аварій, стихійних лих і під час бойових дій має найважливіше значення для функціонування економіки України та її збройних сил. Організація робіт із відновлення мостів на автомобільних дорогах залишається одним із найскладніших завдань, пов'язаних із значними витратами сил, засобів і часу. Основна вимога, що висувається за таких умов, - відновлення зруйнованих мостів у короткий термін. Застосування комплектів автодорожніх тимчасових збірно-розбірних мостів дає змогу за невеликий термін відновити перерваний рух через водну перешкоду. Колективу авторів викладено результати узагальнення та систематизації тимчасових збірно-розбірних мостів різних статичних систем цивільного й військового призначення, що використовують в Україні та в інших країнах світу. Завдання дослідження полягало в ознайомленні широкого кола фахівців-мостовиків з особливостями застосування різних конструкцій автодорожніх тимчасових збірно-розбірних мостів і подальшому моделюванні організаційно-технічних рішень їх використання в умовах воєнної агресії проти України.