Мета роботи - вивчити особливості клінічного перебігу абсцесів та флегмон м'яких тканин у ВІЛ-інфікованих хворих. Проведено аналіз клінічного перебігу абсцесів та флегмон м'яких тканин у 90 ВІЛ-інфікованих хворих (основна група) за період з 2013 до 2017 рр., які перебували на лікуванні в клініці кафедри хірургії і проктології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика на базі Київської міської клінічної лікарні № 5. У групу порівняння було залучено 90 пацієнтів з абсцесами та флегмонами м'яких тканин без супутньої ВІЛ-інфекції. Середній вік хворих - (31,0 +- 1,2) року). Локалізація абсцесів та флегмон: плече, передпліччя, сіднична ділянка, пахвинна ділянка, стегно, гомілка. Для вивчення особливостей клінічного перебігу післяопераційного періоду використали такі клінічні критерії, як тривалість температурної реакції та гнійного виділення, терміни очищення рани. Також досліджували імунологічний статус хворих. Під час аналізу клінічної картини встановлено, що у ВІЛ-інфікованих з гнійною інфекцією м'яких тканин після розкриття гнійника і адекватного дренування були статистично значущо більшими тривалість і вираженість температурної реакції, гнійних виділень з рани і часу очищення рани у порівнянні з хворими без ВІЛ-інфекції. У пацієнтів з ВІЛ-інфекцією відзначено виражену зміну імунорегуляції у бік переважання T-супресорів і зниження кількості T-хелперів. Тому цим хворим показана імунокорекція ретровірусними препаратами відповідно до чинних протоколів. Висновки: клінічний перебіг абсцесів та флегмон у ВІЛ-інфікованих хворих у порівнянні з хворими без ВІЛ-інфекцїї характеризується тривалішими строками гнійних виділень та очищення рани, перебування в стаціонарі, зокрема у разі ВІЛ-інфекції III - IV стадії, що підтверджено порушеннями імунологічного стану, зниженням рівня T-хелперів, потребує тривалішого та інтенсивнішого як загального, так і місцевого лікування у поєднанні з ретровірусною терапією.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.14 + Р514.0-3

Рубрики:

Неспецифічна хірургічна інфекція. Гнійна хірургія

ВІЛ-інфекція. СНІД (синдром набутого імунодефіциту)

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Присвячено підвищенню ефективності лікування гнійних ран м'яких тканин у ВІЛ-інфікованих хворих з використанням розробленого способу комплексного хірургічного лікування з ультразвуковою кавітацією та VAC-терапією. Проведено аналіз лікування 271 ВІЛ-інфікованих хворих з гнійними ранами м'яких тканин. Група порівняння 90 хворих без ВІЛ-інфекції. Вік хворих від 18 до 45 років. Залежно від методики лікування гнійних ран м'яких тканин хворі основної групи були розділені на чотири підгрупи: І підгрупа (90 ВІЛ-інфікованих хворих) - лікування гнійних ран виконувалось традиційними методами: виконувались розкриття гнійного вогнища, некректомія, санація рани 0,02 % розчином декаметоксину, дренування рани, антибактеріальна терапія відповідно до чутливості мікроорганізмів, детоксикація; ІІ підгрупа (59 ВІЛ-інфікованих хворих) - традиційна методика лікування гнійних ран доповнювалась ультразвуковою кавітацією ран з лаважем 0,02 % розчину декаметоксину; ІІІ підгрупа (62 ВІЛ-інфікованих хворих) - традиційна методика лікування гнійних ран доповнювалась VAC-терапією; IV підгрупа (60 ВІЛ-інфікованих хворих) - традиційне лікування гнійних ран доповнювалось ультразвуковою кавітацією з лаважем 0,02 % розчину декаметоксину та VAC-терапією. Доведено ефективність використання ультразвукової кавітацією та VAC-терапії в комплексному хірургічному лікуванні порівняно з традиційними методами, а саме скорочує строки регресії ознак запалення: гіперемії з 12,0±0,3 до 4,3±0,1 діб; перифокального набряку з 12,4±0,3 до 5,2±0,1 діб; очищення рани від некротичних тканин з 13,1±0,4 до 5,1±0,1 діб; появу грануляцій на 7,2±0,3 проти 15,7±0,5 діб; загоєння рани досягнуто на 10,2±0,5 проти 21,4±0,8 діб.

Зазначено, що у виданні зібрано статті, в яких наведено основну інформацію про майже всі відомі, в тому числі й незнайдені, твори живопису і графіки Шевченка. Висвітлено провідні жанри його образотворчої спадщини, розкрито її визначальні художні особливості.