Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.3

Рубрики:

Хірургічна патологія кишечника

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено проблему оперативного лікування виходів ускладнень деструктивного панкреатиту - кістозних утворень підшлункової залози.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.5-99

Рубрики:

Хірургічна патологія печінки, жовчного міхура і жовчних протоків

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: К222.043

Рубрики:

Структурні і фазові перетворення в залізі та його сплавах. Теорія термічної обробки

Шифр НБУВ: Ж24320 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучены процессы, протекающие при непрерывном охлаждении стали 70Х5ВМФ в сыпучем графите. Установлено, что диаграмма изотермического превращения аустенита является генетической памятью или генетическим кодом стали для изучения превращений, протекающих при охлаждении с различными скоростями.

Изучены процессы, протекающие при непрерывном охлаждении стали 80Х3СВФ с температуры аустенитизации в сыпучем графите, на воздухе и с печью. Установлено, что с уменьшением скорости охлаждения увеличивается продолжительность перлитного превращения.

Розглянуто питання розробки нового енергоощадного процесу термічної обробки сталевих і чавунних металовиробів за рахунок використання тепла фазових перетворень. Запропоновано використовувати тепло фазово-структурних перетворень під час витримки виробів у сипкому графіті з температури аустенітизації (кінця кування) для формування необхідного фазово-структурного стану в сталевих і чавунних виробах, що дозволяє виключити певні операції термічної обробки та зменшити енергоємність процесу термообробки. Встановлено, що під час охолоджування у сипкому сріблястому графіті перлітне (бейнітне) перетворення протікає за умов, близьких до ізотермічних, що сприяє більш повній реалізації перетворення та підвищенню однорідності мікроструктури й механічних властивостей. Виявлено, що після занурення в сипкий графіт нагрітих виробів зі сталі та чавунів, навколо них утворюється оболонка графіту зі зниженою теплопровідністю, яка забезпечує умови збереження тепла фазових перетворень і забезпечує подовження перлітного перетворення до його повного закінчення. Висвітлено кінетику фазових перетворень під час безперервного охолоджування та за ізотермічних умов у сталях 45ХЗГНМФ, 70Х5ВМФ, 80ХЗСВФ і чавуну ВЧ450 із побудовою діаграм розпадання аустеніту.

Гострий апендицит трапляється у 60 - 70 % ургентних оперативних втручань. Післяопераційні ускладнення досягають 4 - 15 %, а летальність перебуває на рівні 0,1 - 10 %. Незважаючи на удосконалені технології операцій та значну кількість антибіотиків, які можна застосовувати за оперативного лікування деструктивних форм апендициту, покращити результати останніми десятиріччями не вдається. Вивчено результати оперативного лікування 48-ми хворих на гострий деструктивний апендицит із застосуванням лімфотропної антибактеріальної терапії та ретроспективно проаналізовано таку саму кількість хворих, у яких антибактеріальна терапія проводилася за стандартним методом. Розроблений метод лімфотропної антибактеріальної терапії надав змогу запобігти гнійним ускладненням ілеоцекальної зони у хворих основної групи, що підтверджує можливість санації регіонарного лімфатичного апарату. Серед оперованих за стандартною антибактеріальною терапією інфільтрат здухвинної ділянки трапився у 3-х (6,3 %) осіб, а інфільтрат післяопераційної рани - у 8-ми (10,7 %). Зазначено, що перспективними є продовження нагромадження клінічного матеріалу і вивчення ефективності лімфотропної антибактеріальної терапії за ускладнень гострого апендициту, зокрема у разі апендикулярного інфільтрату.

У 50 хворих порівнювали накопичення антибіотиків у різних відділах червоподібного відростка (ЧВ) за їх стандартного та лімфотропного (ЛТ) введення. У двох групах по 25 хворих вводили цитобіотик (цефтріаксон) за стандартною і ЛТ методикою за 1 - 2 год до операції. Видалений ЧВ (основу, центральну частину і верхівку) вивчали шляхом гомогенізації і додавання в лабораторну культуру E. coli. Після ЛТ введення антибіотика спостерігали гальмування росту культури мікроорганізмів, що свідчило про переважне його накопичення у ЧВ при ЛТ введенні.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.301.1

Рубрики:

Апендицит

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - проаналізувати існуючі приклади формування об'єктів соціального житла в зарубіжних країнах та обгрунтувати доцільність будівництва житла соціального фонду на території Криворізького регіону з урахуванням проведеного аналізу. Виконано детальний аналіз сучасних прикладів будівництва соціального або доступного житла у розвинених країнах світу, окреслені принципові методи та напрямки соціального житлового будівництва. Відмічено, що світовий досвід такого будівництва заслуговує більш ретельного вивчення та може бути основою для розвитку сучасного соціального житлового будівництва в нашій країні в цілому та особливо у східних прифронтових регіонах. Акцентуація саме на питаннях будівництва соціального, а саме доступного житла, складає актуальність роботи. Її метою є виявлення і позначення основних принципових методів і напрямків соціального житлового будівництва за кордоном і подальшої їх адаптації в нашій країні в цілому, а також в регіональному контексті. В цілому зарубіжний досвід зведення соціального житла може бути адаптований до умов м. Кривого Рогу для зняття гостроти житлової проблеми, поліпшення якості міського середовища, поліпшення менеджменту соціального житла та розвитку широкої житлової демократії та управління соціальним житлом. Результати роботи зацікавлять всіх фахівців та спеціалістів, що задіяні у архітектурній та будівельній галузях, інвесторів та в органах самоврядування. Вітчизняний досвід проектування житлових будинків соціально фонду значно відрізняється від закордонного. Зарубіжні прийоми і технології в проектуванні і будівництві соціального житла досить різноманітні, спрямовані одночасно на об'єднання мешканців в одне ціле при спільному дозвіллі зі збереженням індивідуальності, поліпшення якості міського середовища, поліпшення менеджменту соціального житла та розвитку широкої житлової демократії та управління соціальним житлом.

Мета роботи - показати необхідність поновлення об'ємно-просторової організації архітектурного середовища вищих навчальних закладів в умовах комплексної реконструкції або якісної модернізації, поставити завдання і методи дослідження. Методи дослідження. Виконано детальний аналіз сучасного стану архітектурного середовища у вищих навчальних закладах; аргументована необхідність поновлення об'ємно-просторової організації архітектурного середовища вишів в умовах комплексної реконструкції або якісної модернізації, поставлені відповідні завдання та визначені відповідні методи дослідження. Наукова новизна. Акцентуація саме на питаннях виконання якісної модернізації складає актуальність роботи. Її метою є створення більш якісного та сучасного предметно-просторового середовища вишу, впровадження інноваційних технологій у науковий та освітній простори, забезпечення динамічного взаємозв'язку між людиною і середовищем. Практична значимість. Відзначено, що архітектурне середовище будівель вишів знаходиться в нерозривній залежності від змін, що відбуваються в різних сферах діяльності суспільства. Переосмислення підходів до формування сучасного архітектурного середовища для вищої освіти зумовлює вдосконалення та подальший розвиток архітектури вишу. Визначені основні прогресивні підходи та напрямки якісної модернізації архітект урного середовища вишів в умовах реконструкції, розглянуті основні принципи, які допоможуть у вирішенні цього питання. Результати роботи зацікавлять всіх фахівців та спеціалістів, що задіяні у освітньому процесі, архітектурній та будівельній галузях. Результати. Встановлено, що в умовах реконструкціі архітектурного середовища вищих навчальних закладів достатньо велика необхідність та більш доцільне (з точки зору капітальних витрат) виконання саме якісної модернізації зовнішнього та внутрішнього архітектурного простору, так як освіта і наука є частиною основного фундаменту функціонування і процвітання регіону та навіть країни в цілому. Визначені основні прогресивні підходи та напрямки якісної модернізації архітектурного середовища вишів в умовах реконструкції, розглянуті основні принципи, які допоможуть у вирішенні цього питання. Також для вирішення низки існуючих проблем поставлені завдання і методи дослідження даної теми.

Мета роботи - розглянути сучасні та більш індустріальні методи та організаційно-технологічні рішення при зведенні малоповерхових житлових будинків, малоповерхових міні-готелів та модульних містечок. Методи дослідження. Для досягнення сформульованої мети застосовано теоретичні методи: аналіз та узагальнення наукової літератури та робіт з тематики, законодавчої та нормативної бази у сфері малоповерхового будівництва в Україні. Наукова новизна. Проблема, що піднімається в роботі, обгрунтована стрімким розвитком індустріального малоповерхового будівництва, потребою в доступному житлі в заміських зонах великих і малих міст України, необхідністю зведення в короткий термін будинків різного призначення, житлових містечок для військовослужбовців і жителів районів, що перебувають в особливих і екстремальних умовах. Саме у розв'язанні цієї задачі, встановленні сучасної класифікації будівельних технологій, визначені більш ефективних методів зведення малоповерхових житлових будинків різних категорій й полягає наукова новизна даної роботи. Практична значимість. Практична реалізація полягає в тому, що через перенаселення великих міст і непомірної вартості міського житла в цей час іде активне формування позитивного іміджу заміського проживання. Крім того в Україні з кожним роком все більше розвиваються міжнародні транспортні зв'язки й міжнародний туризм, необхідність прискореного й широкого обміну науковою інформацією й передовим досвідом шляхом проведення міжнародних конференцій і нарад, організація міжнародних фестивалів, виставок тощо. Результати. Використання сучасних індустріальних та організаційно-технологічних рішень при зведенні малоповерхового житла різних категорій в даний час дозволяють суттєво підвищити темпи будівництва, знизити трудові витрати, а також вдосконалення технологічних процесів призводить до скорочення термінів будівництва; раціональні способи зведення комплексу малоповерхових будівель; наведено аналіз технологічних операцій при монтажі трансформованих малоповерхових житлових будинків з використанням сендвіч-панелей.

Мета роботи - показати необхідність кардинального оновлення об'ємно-просторової та архітектурно-планувальної організації архітектурного середовища закладів вищої освіти з урахуванням інклюзивності освітнього простору, поставити завдання і методи дослідження. Методи дослідження. Для досягнення сформульованої мети застосовано теоретичні методи: аналіз та узагальнення наукової літератури та робіт з тематики, законодавчої та нормативної бази у сфері інклюзивної освіти в Україні. Наукова новизна. Проблема, що піднімається в роботі, обгрунтована невідповідністю і суперечностями між положеннями законодавчих актів і нормативів щодо забезпечення рівного доступу до якісної вищої освіти всім громадянам та архітектурно-планувальними рішеннями існуючих будівель закладів вищої освіти. Саме у розв'язанні цієї задачі, у визначенні першочергових шляхів та завдань по реальному впровадженні інклюзії у вишах й полягає наукова новизна даної роботи. Практична значимість. Практична реалізація створення реального безбар'єрного освітнього простору для осіб з інвалідністю у закладах вищої освіти є однією із першочергових вимог у зв'язку з ратифікацією нашою країною Конвенції ООН про права людей з інвалідністю та Угоди про Асоціацію з ЄС. В той же час розміщення більшості закладів вищої освіти у будівлях та спорудах старої забудови зі старими плануваннями значно ускладнює практичневирішення проблеми; потребує ретельного вивчення та аналізу існуючих схем з метою оптимального вибору напрямків модернізації чи реконструкції з урахуванням передусім фізичної інклюзії. Результати. Створення інклюзії освітнього простору в системі вищої освіти на регіональному рівні дадуть змогу удосконалити державну систему захисту прав молоді з інвалідністю, забезпечити в першу чергу фізичну доступність до здобуття вищої освіти, забезпечити розвиток ефективного та доброзичливого освітнього середовища, спрямованого на розвиток особистості, розумових і фізичних здібностей. Це потребує консолідованих зусиль з боку керівництва закладів вищої освіти, фахівців-проектувальників, громадських організацій, місцевих органів самоврядування, що врешті-решт буде сприяти вирішенню порушеної проблеми в найближчій перспективі.

Розглянуто особливості й перспективи реформування системи дошкільної освіти в Україні. Розвинуто теоретичні положення та розроблено науково-методичні й практичні рекомендації щодо удосконалення якості дошкільної освіти та ефективної соціалізації дошкільників на засадах інноваційних технологій з урахуванням вродженої психоматриці дитини. Представлено практичний досвід, а також наукові розвідки в руслі трансформаційних процесів у дошкільній освіті першої половини XXI століття.

Наведено розв'язання актуальної наукової задачі невідкладної хірургії органів черевної порожнини - покращання результатів лікування хворих на гострий апендицит шляхом удосконалення методів адресної антибіотикотерапії. Одержано нові наукові дані про вплив методики антибактеріальної лімфотропної терапії на накопичення антибіотика (цефтріаксона) в апендиксі при гострому апендициті. Доповнено наукові дані щодо впливу гомогенату видаленого апендикса на ріст бактеріальної тест-культури Escherichia coli при різних способах уведення антибіотика. Показано, що антибіотик, уведений внутрішньовенно, у концентрації, гальмуючій ріст лабораторної культури Escherichia coli утримується протягом першої години, а на другу годину кількість його значно зменшується. При внутрішньом'язовому введенні антибіотика накопичення його в апендиксі у концентрації, гальмуючій ріст лабораторної культури Escherichia coli не відбувається. Розширено наукові поняття щодо інтенсивності накопичення антибіотика в апендиксі при різних способах його введення при гострому апендициті. Доведено, що накопичення антибіотика при внутрішньовенному його введенні перед апендектомією відбувається нерівномірно, а у верхівці апендикса у значної частини хворих не накопичується або накопичується у кількості, недостатній для гальмування росту лабораторної культури Escherichia coli, що може свідчити за ваду розвитку, чи тромбоз артеріальної системи (гілок a. appendicularis) і заважає проникненню антибіотика у цей відділ апендикса. Уточнено наукові дані про те, що за лімфотропної методики введення антибіотика накопичення його в усіх відділах апендикса відбувається інтенсивно та рівномірно, що підтверджує морфологічну ідентичність апендикса до лімфатичної тканини. Доповнено наукові дані про позитивний вплив лімфотропної антибактеріальної терапії на перебіг післяопераційного періоду апендектомії, яка поліпшує безпосередні та віддалені результати лікування хворих на гострий апендицит, що дозволило зменшити кількість післяопераційних ускладнень із 15,2 % до 3,8 % та терміни лікування в 1,5 рази.

Мета роботи - вивчення впливу регіональної лімфотропної антибактеріальної терапії на різні органи черевної порожнини та застосування результатів при бойовій травмі живота. В експерименті досліджено накопичення цефтріаксону в різних органах черевної порожнини, яке визначали за розмірами затримки зони росту лабораторної культури E. coli через 1 - 2 год після регіонального лімфотропного введення препарату в добовій дозі. Тварин (кролів) виводили з експерименту передозуванням кетаміну. Після забору зразків відповідних органів із них робили гомогенат і вносили його в агар- агар, на якому вирощували E. coli. У зону росту бактерій окремо вносили і чистий антибіотик (контроль). Через добу вираховували розміри зони затримки росту тест-культури, за якими судили про рівень накопичення антибіотика. Найбільші розміри зони затримки росту E. coli реєстрували після введення антибіотика в паравертебральних і здухвинних зонах, що свідчило про його максимальне накопичення відповідно у зразках шлунка і підшлункової залози та у зразках тонкої, сліпої, сигмоподібної ободової кишок і малого сальника та очеревини. Після внутрішньом'язового введення антибіотика розміри зони затримки росту E. coli були мінімальними і свідчили про те, що практично препарат не накопичувався у зразках усіх досліджуваних органів. Висновки: накопичення цефтріаксону в різних органах у різній гальмівній дозі щодо росту E. coli вказує на необхідність використовувати регіональні шляхи лімфотропного введення антибіотиків відповідно до зони гнійно-запального процесу в черевній ділянці. Внутрішньом'язове введення антибіотиків недоцільне при таких запальних процесах.

Мета роботи - вивчити особливості накопичування антибіотиків у червоподібному відростку після різних способів їх уведення. Спостереження проведено щодо 160 хворих, яким антибіотик вводили різними способами: 53 - внутрішньом'язово; 52 - внутрішньовенно; 55 - лімфотропно. Частині хворих антибіотик вводили за 1 год до операції, решті - за 2 год. Після апендектомії із кожної третини видаленого червоподібного відростка (проксимальна, середня, дистальна) робили гомогенат, який засівали у чашці Петрі на лабораторній культурі E. coli. Через добу визначали зони затримки росту зазначеної лабораторної культури у міліметрах, за розмірами яких судили про рівень накопичення антибіотика. Після внутрішньом'язового введення антибактеріальний препарат у тканинах червоподібного відростка не накопичувався. Після внутрішньовенного введення за 1 год до операції цефтріаксон накопичувався у 65,4 % хворих у проксимальній і середній третинах червоподібного відростка, у 34,6 % хворих у верхівці відростка накопичення антибіотика не спостерігали. Після введення антибіотика за 2 год до операції його концентрація зменшувалася удвічі. Після лімфотропного введення антибіотик накопичувався у всіх частинах червоподібного відростка, а через 2 год його кількість значно збільшувалася. Висновки: накопичення антибіотика у червоподібному відростку після внутрішньовенного введення швидко зменшувалося, а після лімфотропного - збільшувалося, що свідчить про перевагу лімфотропного способу, який при гострому апендициті має стати альтернативним, оскільки він адресний і накопичувальний.

Гострий панкреатит (ГП) займає третю позицію за частотою госпіталізації поміж усіх ургентних хірургічних захворювань. Оскільки в розвитку цього захворювання має місце подвійна патогенетична складова, а саме: ліпопротеолітична й інфекційна, лікування процесу натикається на значні труднощі, в основі яких - відсутність антибактеріального ефекту. Останнє пояснюється зростаючою резистенцією бактеріальних збудників до антибактеріальних препаратів. Мета роботи - обгрунтувати клінічними даними доцільність лімфотропного способу введення антибіотиків при ГП, базуючись на пропозиції авторів. Прослідкували перебіг ГП на тлі лімфотропної та стандартної антибактеріальної терапії, вивчаючи ефективність за стандартними показниками. За всіма показниками ефективність лімфотропної антибактеріальної терапії превалювала. Зокрема, тривалість антибактеріальної терапії була коротшою у 1,94 раза, а тривалість стаціонарного лікування - у 1,5 раза. Висновки: лімфотропна антибактеріальна терапія є адресним накопичувальним способом введення антибіотиків, альтернативним до стандартної антибактеріальної терапії.

Мета роботи - вивчити вплив антибактеріальної терапії на рівень протеолітичних ферментів на прикладі нейтрофільної еластази і клінічний перебіг гострого панкреатиту. Досліджено дві групи хворих: в основній групі (n = 83) антибіотики вводили лімфотропним способом, у контрольній групі (n = 85) - за стандартною методикою. Вміст нейтрофільної еластази визначали в день госпіталізації і після 5 діб лікування. При госпіталізації рівень ферменту у хворих обох груп не відрізнявся. Після п'ятиденної антибактеріальної терапії кількість нейтрофільної еластази зменшувалася більше при лімфотропній терапії, ніж при стандартній. Зменшення рівня "відхиленої" нейтрофільної еластази сприяло зменшенню інфікування панкреонекрозу, що привело до зменшення кількості оперативних втручань у хворих основної групи (лімфотропна антибактеріальна терапія) у 2,1 разу і їх одужання. Висновки: позитивний вплив лімфотропної антибактеріальної терапії на "відхилення" протеолітичних ферментів у кров і відповідно на перебіг гострого панкреатиту дає підстави рекомендувати її застосування при даному захворюванні як альтернативу стандартній методиці.