Проаналізовано фонетичні процеси асиміляції голосних та приголосних афікса та кореня запропоновано формальний поділ іменників турецької мови на парадигматичні класи. Згідно з правилами турецької словозміни, введено парадигматичні формули турецьких іменників, для яких виділено й описано тридцять два парадигматичні класи.

Досліджено лексико-граматичну систему турецької мови, побудовано теоретичні схеми для словозмінних класифікацій турецької лексики та їх реалізації для лексико-граматичного класу турецького іменника. Проаналізовано ефекти нечіткості, які виникають у процесі визначення окремих лексико-граматичних класів турецької мови. Запропоновано використовувати формалізм теорії нечітких множин для побудови нечітких граматичних станів, що дозволяє враховувати виявлені неоднозначності. До наукового обігу введено поняття А-еквівалентності на множині турецьких слів, за допомогою якого інваріантним способом розроблено словозмінну класифікацію лексики. Систематизовано морфологічні процеси словозміни, виведено повний набір словозмінних формул, за допомогою яких побудовано замкнену словозмінну класифікацію турецького іменника, у межах якої виділено тринадцять словозмінних класів. Для кожного класу побудовано відповідні афіксальні комплекси, на базі яких створено лінгвістичні алгоритми словозміни турецького іменника. На підставі вивчення морфонологічних процесів в основі слів удосконалено словозмінну класифікацію шляхом виділення 31-го підкласу у восьми словозмінних класах. Для верифікації авторської теорії створено два комп'ютерних інструментальних лексикографічних комплекси - тлумачного та граматичного словників турецької мови, які рекомендовано використовувати для проведення досліджень, укладання нових словників, а також у навчальних процесах.

Проаналізовано лексико-граматичну систему турецької мови (ТМ), особливості побудови теоретичних схем для словозмінних класифікацій (СЗК) турецької лексики та їх реалізацій для лексико-граматичного класу (ЛГК) турецького іменника (ТІ). Висвітлено ефективність нечіткості під час визначення окремих ЛГК ТМ з використанням формалізму теорії нечітких множин для побудови нечітких граматичних станів з урахуванням зазначених неоднозначностей. Визначено А-еквівалентність на множині турецьких слів, за допомогою якої інваріантним способом визначено СЗК лексики. Описано морфонологічні процеси (МНП) під час словозміни, а також словозмінні формули, замкнену СЗК ТІ, в межах якої виділено 13 словозмінних класів, для яких відповідно побудовано афіксальні комплекси з лінгвістичними алгоритмами словозміни ТІ. Обгрунтовано СЗК на основі вивчення МНП та виділення 31-го підкласу у 8-ми словозмінних класах.

Проанализированы лексико-грамматическая система турецкого языка (ТЯ), особенности построения теоретических схем для словоизменяемых классификаций (СИК) турецкой лексики и их реализаций для лексико-грамматического класса (ЛГК) турецкого существительного (ТС). Освещена эффективность нечёткости при определении отдельных ЛГК ТЯ с использованием формализма теории нечётких множеств для построения нечётких грамматических состояний с учётом указанных неоднозначностей. Определена А-эквивалентность на множестве турецких слов, с помощью которой инвариантным способом определены СИК лексики. Описаны морфонологические процессы (МНП) при словоизменении, а также словоизменяемые формулы, замкнутая СИК ТС, в границах которой выделены 13 словоизменяемых классов, для которых соответственно построены аффиксальные комплексы с лингвистическими алгоритмами словоизменения ТЯ. Обоснованы СИК на основе изучения МНП и выделения 31-го подкласса в 8-ми словоизменяемых классах.

Сформульовано феноменологічний підхід до вивчення мовних явищ. Викладено теорію лінгвістичних станів мовних одиниць. Подано загальну концептуальну схему представлення лінгвістичної інформації на основі теорії лексикографічних систем. Розроблено концептуальні моделі та словозмінні класифікації для мов зі словозмінним компонентом: флективним (синтетичним), аналітико-синтетичним, аглютинативним. Розроблені теорії та концептуальні моделі покладено в основу проектування граматичних лексикографічних систем природних мов різного ладу. Розвинені теорії та моделі, а також системотехнічні рішення застосовано та продемонстровано для дослідження граматичних явищ такого ряду мов: української, російської, турецької, німецької, іспанської. Зазначено, що феноменологічний підхід, розвинутий у монографії, відтворює загальні риси природномовних систем і може бути поширений практично на будь-яке коло мов.