Уперше в українській історіографії проаналізовано діяльність Чину св. Василія Великого (ЧСВВ) у контексті його внеску до національно-духовного, культурного, суспільно-політичного життя України протягом 400-т літ його існування. Розглянуто форми націєтвірної праці ЧСВВ, а саме: запровадження у церковних проповідях української народної мови, розвиток книгодрукування, організацію преси та радіомовлення, формування монастирських бібліотек і архівів, провадження світського та духовного шкільництва, налагодження наукової та літературної праці, співпрацю зі світськими науковими установами та мирянами, участь у визвольних змаганнях. Розглянуто аспект щодо полонофільства василіян, конфронтацію з білим духовенством. Наголошено на значній ролі Василіянського Чину у збереженні релігійно-церковної, етнічної, мовної культурної ідентичності українського народу.

Зібрано статті, есеї та вірші, присвячені життю і творчості М. Шашкевича, а також його однодумців з "Руської Трійці". Зазначено, що всі ці твори у формі доповідей були виголошені на наукових конференціях та Шашкевичівських читаннях, а потім (крім перших двох) опубліковані у різних збірниках.

Розглянуто проблему української державності (національну ідею) від ''Руської трійці'' до Д. Донцова (вісниківство) впродовж більше століття історико-культурного процесу, що охопив також політичні питання. Зокрема, приділено увагу українським визвольним ідеям Т. Шевченка, І. Франка як центральній постаті борця за державність, охоплено наступне покоління ''трагічних оптимістів'' і ''розстріляного відродження'' в центрі з М. Хвильовим.