Теоретично обгрунтовано та розроблено методичні та практичні рекомендації з управління гнучкістю підприємства (ГП) у розрізі окремих бізнес-процесів. Визначено зміст ГП і гнучкості його бізнес-процесів, уточнено поняття бізнес-процесу, визначено типовий склад бізнес-процесів машинобудівного підприємства. Доповнено класифікацію ГП, визначено зміст і склад її потенціалу. Проаналізовано фактори формування ГП та її вплив на основні фактори успіху підприємства (виживання, зростання, результативність та ефективність), удосконалено концептуальні положення управління ГП. Розроблено підходи до оцінювання гнучкості бізнес-процесів підприємства та його потенціалу, а також до оцінювання теперішнього та прогнозування майбутнього рівнів мінливості зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства. Розроблено модель управління ГП, в межах якої значне місце посідає методичний підхід до визначення пріоритетності, розробки й оцінки заходів з управління ГП. Проведено оцінювання гнучкості та її потенціалу, розроблено рекомендації та приведено їх у відповідність до теперішньої та майбутньої мінливості середовища для машинобудівних підприємств Харківщини.

Розглянуто деякі аспекти управління гнучкістю промислових підприємств, з'ясовано сучасний підхід до проблеми управління гнучкістю підприємства, який потребує використання системного та ситуаційного підходів, а також інструментів управління змінами на підприємстві: управління розвитком, реструктуризація, реінжиніринг і вдосконалення бізнес-процесів, аутсорсинг тощо. Приділено достатню увагу класифікаційним ознакам гнучкості та запропоновано нову класифікаційну ознаку гнучкості - форма прояву, за якою виділили два її види: результативну і потенційну (потенціал гнучкості); розглянуто та виділено фактори, що визначають рівень гнучкості підприємства, а отже, формулюють потенціал гнучкості на основі аналізу взаємозв'язків між чинниками виробничої гнучкості й основними показниками виробництва; встановлено 4 базові показники рівня виробничої гнучкості. Запропоновано розширити існуючу класифікацію гнучкості підприємства за рахунок ведення нового виду гнучкості - оперативної - яка врахує короткострокові аспекти гнучкості підприємства, що не потребують проведення принципових змін.

Проаналізовано існуючі пристрої протиаварійної автоматики енергосистем, визначено їх переваги та недоліки. Особливу увагу приділено керуванню в енергосистемах за умови знижень напруги, які обумовлені дефіцитом реактивної потужності, що може призвести до порушення стійкості паралельної роботи генераторів. Сформульовано сучасний підхід до підсистеми автоматичного обмеження зниження напруги. Показано, що для основних вузлів навантаження енергосистеми повинні бути визначені значення максимально можливих дефіцитів реактивної потужності для визначення дозувань керувальних дій для автоматики.

За сучасних умов турбулентності оточення одним із резервів зростання ефективності господарської діяльності підприємства є залучення його до спільної діяльності з іншими підприємствами, які в сукупності утворюють великомасштабну економіко-виробничу систему. Авторською гіпотезою у цьому випадку є розгляд ефективності як функції від спроможності учасників великомасштабної системи до налагодження відповідних комунікацій. Відповідно, вади комунікації учасників великомасштабної системи визначено головним фактором втрати стійкості життєдіяльності економіко-виробничої системи. Мета роботи - розвиток теоретико-методологічних засад забезпечення зростання ефективності життєдіяльності великомасштабних економіко-виробничих систем за рахунок оптимізації зав'язків між її учасниками за критерієм додержання структурної та комунікаційної стійкості. В рамках досягнення мети доведено доречність введення та обгрунтоване змістовне наповнення концепту "структурно-комунікаційна стійкість" суб'єкта господарювання. Для визначення факторів втрати стійкості використано пропозиції зі зводу знань із системної інженерії щодо побудови ієрархії (холархії) складної системи, для кожного з рівнів якої встановлено фактор втрати стійкості. Розроблено референтну модель налагодження комунікацій між учасниками великомасштабної системи й означено можливість деталізації такої моделі з використанням мультиагентського моделювання для деталізації параметрів взаємодії учасників великомасштабної економіко-виробничої системи. Використання цієї моделі є основою для забезпечення стійкості економічної системи за рахунок примусу внутрішніх і зовнішніх стейкхолдерів до виконання їх ролей.

Досліджено структурну побудову та функціональне наповнення роботи механізму організаційного розвитку підприємства (МОРП). Розглянуто теоретичні засади та основні концептуальні підходи щодо наукового обгрунтування сутності організаційного розвитку. Розроблено теоретичні положення щодо визначення структури та послідовності утворення МОРП.

У сучасних умовах уніфікації технологічних процесів та швидкої дифузії інноваційних знань однією з вагомих умов досягнення успіху в конкурентній боротьбі та забезпечення стійкості ринкових позицій є постійне впровадження процесів організаційного розвитку. Зміна параметрів організації господарської діяльності або відносин з контрагентами при мінімальних витратах може спричинити значне зростання рівня розкриття потенціалу підприємства. З огляду на це авторською гіпотезою стало співвіднесення складових концепції забезпечення стійкості функціонування та теорії організаційного розвитку. Оскільки складність реалізації даної гіпотези пов'язана з об'єктивною неможливістю розвитку підприємства без втрати стабільності господарювання, представлено теоретичне обгрунтування напрямків вирішення даної проблеми. Обрано розбудову теоретико-методологічного забезпечення управління стійким організаційним розвитком промислового підприємства. Визначено схему предметної області дослідження, в рамках якої розкрито головні сфери реалізації процесів організаційного розвиту. Розроблено функціональну модель життєвого циклу підприємства та визначено особливості трансформації практик життєвого циклу під час організаційних змін. На основі розгляду основних напрямків та сфер організаційного розвитку визначено орієнтири для їх удосконалення в рамках сформованих моделей предметної області та життєвого циклу підприємства.

Обгрунтовано підхід до оцінки структурної конфігурації та виявлено особливості побудови системи корпоративних відносин у контексті організаційного розвитку акціонерного товариства. Визначено закономірності та логіку відображення в динаміці організаційного розвитку підприємства рефлексивного сприйняття та адаптивного реагування на безперервні трансформації господарського середовища. Розглянуто особливості змін структурної конфігурації та змістовного наповнення діяльності органів управління підприємствами на різних етапах організаційного розвитку. Доведено, що динаміка організаційного розвитку акціонерного товариства має знаходити пряме відображення в розподілі корпоративного контролю, а також при визначенні характеру представництва акціонерів у різних за впливовістю вищих органах управління. Запропоновано використання системи показників оцінки структурної конфігурації корпоративних відносин в акціонерному товаристві, в якій знаходять відображення такі аспекти організації діяльності вищих органів управління: структурний; нормативний; представницький; процедурний; результативний; інформаційний; інтеграційний.

Розглянуто передумови трансформації парадигмального базису управління організаційним розвитком підприємства. Проведено порівняльну оцінку парадигмальних підходів щодо управління організаційним розвитком підприємства. Встановлено особливості формування та використання нелінійного підходу щодо управління процесами організаційного розвитку.

Досліджено методологічні та прикладні питання економічного розвитку. Зазначено, що на сьогодні стратегія розвитку є домінуючою в дослідженні світової економіки. Світогосподарська практика підтверджує системну сутність економічного розвитку, її об'єктивний характер, дуалістичну природу, безпрецедентні (позитивні та негативні) впливи на мікро- та макрорівень економічного розвитку країн світу.

Висвітлено макроекономічні аспекти стратегічного управління випереджаючим інноваційним розвитком, зокрема, механізм формування та становлення інноваційної економіки. Проаналізовано фактори забезпечення стратегій випереджаючого інноваційного розвитку промислових підприємств. Обгрунтовано підходи до стратегічного управління випереджаючим інноваційним розвиткои промислових підприємств. Визначено роль інноваційних технологій у прискоренні глобальної трансформації аграрної сфери на принципах сталого розвитку. Розглянуто особливості стратегій інноваційного розвитку підприємств туристичного та готельно-ресторанного бізнесу.

Проведено узагальнення закономірностей та визначено складові процесу здійснення організаційних трансформацій в структурі підприємства. Сформовано парадигмальний базис управління стійким організаційним розвитком підприємства. Наведено обґрунтування теоретико-методологічних засад підтримки стійкості процесів організаційного розвитку підприємства. Розроблено положення концепції забезпечення стійкості організаційного розвитку економіко-виробничої системи підприємства. Запропоновано теоретичні положення щодо формування холархії механізму управління стійким розвитком децентралізованих економіко-виробничих систем. Дано теоретико-методологічне обґрунтування та розроблено наукові положення щодо структуризації механізму організаційного розвитку підприємства. Здійснено оцінку економічних передумов проведення структурних змін на підприємствах та досліджено вплив середовища на процеси розвитку. Запропоновано технологію моделювання спіральної динаміки стійкого організаційного розвитку промислового підприємства. Розроблено методичний підхід до моделювання взаємодії учасників мереж виробничої кооперації та забезпечення спільної реалізації проектів розвитку. Запропоновано методичний підхід щодо оцінки ефективності структурних перетворень у внутрішньогосподарських відносинах підрозділів підприємства. Визначено положення щодо обґрунтування вибору способу побудови та функціонального наповнення системи організації планування структурних змін на підприємстві.

Розглянуто уніфікований підхід до вирішення проблеми створення ринкових важелів забезпечення ефективної взаємодії постачальника і споживача в електроенергетичних системах, що дозволяє оцінити вплив сукупності енергетичних процесів, які спостерігаються в точці приєднання, на якість і величину втрат електричної енергії. Подано інформацію щодо комп'ютерного моделювання електромагнітної сумісності електротехнічного обладнання. Висвітлено особливості визначення ефективності електроспоживання при різних схемах підключення. Увагу приділено питанням: оцінки якості електропостачання та електроспоживання, вимірювання параметрів якості електричної енергії, обліку електричної енергії з урахуванням її якості. Описано засоби експериментального вимірювання споживання електричної енергії та показників її якості. Здійснено моделювання показників якості електричної енергії. Розкрито особливості схем вимірювання параметрів електроспоживання з урахуванням якості електричної енергії.

Система електропостачання України дуже потужна, і Україна може поставити достатню кількість такого товару як електрична енергія в країни Європи, що може стати базисом для становлення і підйому економіки самої України. Розглянуто основні параметри якості електропостачання і висвітлено вплив на ці параметри коронного розряду. Описано метод пошуку наявності коронного розряду електроакустичним методом. Наведено методику визначення координат коронного розряду за акустичним випроміненням для стаціонарних приладів і приладів на пересувних платформах. Показано переваги застосування безпілотних літальних апаратів для моніторингу об’єктів електроенергетики. Запропоновано перейти від суто якісних параметрів електричної енергії до параметрів електропостачання як більш охоплюючого поняття, в якому якість електричної енергії буде включена як складова. Звернуто увагу на зв'язок коронного розряду і погіршення якісних показників електропостачання. Запропоновано визначати наявність коронного розряду і його координати для можливості проведення заходів по його усуненню. Виявлено необхідність розробки і дослідження нових методів визначення наявності коронного розряду і його координат. Такі методи мають бути дистанційними, гальванічно розірваними із мінімальним впливом сторонніх факторів, таких як, погодні умови, години доби і інші. На даний момент наявність коронного розряду і його координати запропоновано визначати по його акустичному випроміненню. Запропоновано вирішення зазначеної проблеми на основі методів спектрального аналізу акустичних шумів, що супроводжують коронний розряд.

Розглянуто теорію та практику визначення наявності вищих гармонік в електричних мережах, що пов'язана з енергетичними режимами з несинусоїдальним струмом і синусоїдальною напругою для основних режимів розподільних мереж. Проаналізовано наявність вищих гармонік в електричних мережах. Розглянуто векторну математичну модель несинусоїдальних і несиметричних енергетичних процесів у чотирьохпровідній системі. Охарактеризовано енергетичний режим з несинусоїдальним струмом і синусоїдальною напругою. Надано оцінку якості електроспоживання в трифазних мережах при несинусоїних і несиметричних режимах.

Розглянуто підхід до проектування та експлуатації сучасних систем електропостачання традиційних і альтернативних джерел енергії, та для їх сумісної експлуатації необхідно вирішення цілої низки питань, що досягається об'єднанням їх у розумну енергосистему Smart Grid. Проаналізовано технології та тенденції розвитку цифрових підстанцій. Висвітлено методологію підвищення ефективності та синтезу гібридних енергосистем. Увагу приділено питанням синтезу Smart Grid системи електропостачання споживача великої потужності з високою скважністю споживання. Проаналізовано ефективність системи електропостачання споживачів з різкозмінним споживанням. Наведено результати моделювання Smart Grid системи електропостачання та рекомендації по її експлуатації.

Викладено теоретичні, методологічні та практичні питання зі створення системи енергоменеджменту підприємства, втілення стандартів ISО 50001 і національних стандартів, що регламентують діяльність у сфері енергоменеджменту та містять в собі огляднормативно-правового забезпечення управління енергоефективністю в Україні та бенчмаркингу енергоефективності. Представлено матеріал, що стосується оцінювання ефективності проектів із енергозбереження та підвищення енергетичної ефективності. Надано матеріали практикуму з управління енергоефективністю підприємств. Акцентовано увагу на тому, що матеріал підручника логічно структурований, добре ілюстрований та супроводжується контрольними завданнями в кінці кожного розділу, що дозволить студенту самостійно визначити рівень сформованості його знань та умінь.

Розглянуто питання трансформації сучасної економіки в умовах макроекономічної стабілізації, сучасного управлінського інструментарію розвитку в умовах інноваційної економіки, інтелектуалізації управління стійким розвитком в умовах соціально-орієнтованої економіки. Увагу приділено стратегії формування сучасних напрямів розвитку економічних систем, інноваційним практикам цифровізації бізнес середовища.