Із використанням концептуально-філософського підходу та результатів аналізу художніх творів постмодерністської літератури Східної Європи розкрито сутність і специфіку поняття "тілесний міметизм". Розглянуто тілесний міметизм текстових стратегій в антропологічному аспекті. Викладено теоретичні засади епістемології тілесного міметизму, проаналізовано способи її вираження у текстових стратегіях сучасної літератури.

На основе концептуально-философского подхода и результатов анализа художественных произведений постмодернистской литературы Восточной Европы раскрыта сущность и специфика понятия "телесный миметизм". Рассмотрен телесный миметизм текстовых стратегий в антропологическом аспекте. Освещены теоретические основы эпистемологии телесного миметизма, проанализированы способы ее выражения в текстовых стратегиях современной литературы.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.172

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено книгу І.Е.Бабеля "Кінармія" як цілісний текст, виявлено принципи внутрішньої єдності твору, обгрунтовано наявність у ній єдиного головного героя та пов'язаного з ним сюжету, визначено особливості її композиції та ідентифіковано жанрову природу книги, унаслідок чого висловлено припущення, що "Кінармія" є формою так званого "дискретного роману". Уточнено складові поняття "поліцивілізаційності" у контексті творчості І.Е.Бабеля та створено теоретичні передумови для остаточного визначення повного канонічного тексту "Кінармії".

Доведено, що на організацію текстових стратегій постмодерністської літератури впливають такі тілесні кореляти, як кореляти серця, пам'яті, сну, дзеркала, голосу, погляду, монструозності, чоловічості та жіночості, дотику, а також органічні кореляти болю та голоду. Розкрито зміст поняття "тілесний міметизм", а також доведено науково-теоретичну перспективність й ефективність даного поняття.

Розкрито сутність поняття "тілесний міметизм", обгрунтовано принципи, категоріальний апарат, спосіб функціонування, специфіку застосування та характер продуктивності тілесно-міметичного методу аналізу літературних творів. З застосуванням даної методики проаналізовано оповідання В. Винниченка "Федько-халамидник", а також І. Карпи "Bitches get everything" та О. Токарчука "Ostatnic historie". Досліджено співвідношення композиції та сюжету у романі Дж. Ліпскєрова "Останній сон розуму" та у кіноповісті О. Довженка "Зачарована Десна".

Раскрыта сущность понятия "телесный миметизм", обоснованы принципы, категориальный аппарат, способ функционирования, специфика применения и характер продуктивности телесно-миметического метода анализа литературных произведений. С применением данной методики проанализирован рассказ В. Винниченко "Федька-халамидник", а также И. Карпы "Bitches get everything" и А. Токарчука "Ostatnic historie". Исследовано соотношение композиции и сюжета в романе Дж. Липскерова "Последний сон разума" и в киноповести А. Довженко "Очарованная Десна".

Рассмотрены новейшие тенденции в современном литературоведении, в этом контексте раскрыты особенности нарративной репрезентации телесности в творчестве русского писателя-постмодерниста В. Пелевина.

Представлена проблематика кореляции между философией, литературой и литературоведением. Доказано, что философский подход к изучению литературы содержит в себе весомый потенциал и что, не смотря на длительную сложную историю данного взаимодействия, аналитические возможности философских методов исследования далеко ещё не исчерпаны. В частности, очерченные подходы оказываются особенно продуктивными тогда, когда речь идёт об обосновании такого новейшего литературоведческого понятия, как телесный миметизм.

Рассмотрены стратегии обновления философско-образовательной парадигмы как мировоззренческой основы для реализации процесса модернизации системы высшего образования в Украине.

Досліджено твори сучасної світової літератури, репрезентовані романами Ф. Беґбеде, Я. Вишневського, Ю. Іздрика, B. Кучока, X. Муракамі, М. Павича, О. Памука, В. Пєлєвіна, С. Поваляєвої та інших. Приділено увагу синтезу топологічної рефлексії й тілесно-міметичного методу аналізу художніх творів. Доведено наявність у літературних текстах зазначених авторів конвергенції таких тілесних мікротопосів, як топоси болю, страждання, чутливості, відсутності, бажання, насолоди, спокусливості, сексуальності, забуття, мислення, свободи та ідентичності.

Запропоновано новітню, альтернативну у стосунку до традиційних історико-літературних інтерпретацій теоретико-літературну екзегетику творчості одного із найталановитіших та найсуперечливіших сучасних українських письменників О. Ульяненка та репрезентовано тілесно-міметичну інтерпретацію його основних творів. "Містичний письменник» справжнього мистецтва завжди існує поза моральним дискурсом. І саме тому воно завжди таке складне. І саме тому воно подекуди таке зворушливе. А. Власюк доволі жорстко дорікнув, що «„Сталінка” Ульяненка не для непрофесійного читача, в якого одне мірило для літературних творів - „подобається - не подобається”. Цей роман письменника і не для так званих літературознавців чи літературних критиків. Подібна писанина їх дратує, вони такі речі до кінця не дочитують, що не заважає їм, однак, писати розгромні рецензії, остаточно підкреслюючи не лише свій непрофесіоналізм, а й відсутність будь-яких моральних засад». Розглянуто такі аспектів, як поетика, проблематика і топіка творчості Олеся Ульяненка, і вимагає визнати, що цей літературний контент потребує осмислення ще й з огляду на зміст та особливості застосовуваних письменником наративних стратегій.