Досліджено західну й українську версії феміністичної наратології - одного із провідних підходів у сучасній теорії літератури. Розглянуто методологічні зміни, що відбулися в наратології протягом останніх десятиліть та фіксує проникнення наратологічних підходів у найрізноманітніші галузі сучасного знання, що спричинило появу так званих "нових наратологій" - постмодерних модифікацій класичної теорії розповіді. Проаналізовано праці ключових західних наратологів феміністичного спрямування - К. Рейнолдс, Г. Моглен, Е. Ленгленд К. Макфарлейн, які у той чи інший спосіб будували дослідження з урахуванням теоретичної моделі С. Лансер. Висвітлено наратологічні здобутки українських теоретиків літератури - Т. Гундорової, С. Павличко, В. Агеєвої та Н. Зборовської.