Індекс рубрикатора НБУВ: Р733-52

Рубрики:

Хвороби дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено залежність наявності Helicobacter pylori (HP)-інфекції від віку, статі дитини та тривалості захворювання. Визначено клінічні та ендоскопічні критерії для виявлення хронічного гастродуоденіту (ХГД), асоційованого з HP. Визначено, що морфологічні зміни слизової оболонки шлунка (СОШ) та дванадцятипалої кишки залежать від ступеня обсіювання слизової оболонки HP. Відзначено, що ХГД перебігає на фоні зміненого місцевого та загального імунітету, у разі HP-асоційованого ХГД відбувається значне підвищення імуноглобуліну A. Доведено, що діагноз HP-інфекції є достовірним лише за умов проведення не менше двох методів діагностики (уреазного та цитологічного; уреазного та гістоморфометричного). Вперше за умов експерименту на інтактних тваринах і з модельованим деструктивним ураженням СОШ доведено відсутність ознак гострої та хронічної токсичності озонованої обліпихової олії, визначено її позитивну лікувальну дію. Вперше доведено, що оптимізовані лікувальні комплекси мають вищу ерадикаційну ефективність, ніж терапія загальновизнаними антихелібактерними засобами.

Наведено причини виникнення ацетонемічного синдрому у дітей, особливості його клінічних проявів, раціональні підходи до комплексної терапії, переваги застосування препарату "Урсофальк".

Розглянуто проблему поширення забруднення нітратами та нітритами води й харчових продуктів, що призводить до виникнення аліментарної водно-нітратної метгемоглобінемії. Наведено результати власного дослідження, що мало на меті встановити актуальність проблеми метгемоглобінемії, виділити ступені тяжкості залежно від рівня метгемоглобіну та запропонувати ефективні схеми медикаментозної корекції. Доведено клінічну ефективність застосування гепатопротекторів за аліментарної водно-нітратної метгемоглобінемії в дітей різного віку та доцільність їх застосування в комплексному лікуванні даної проблеми.

Наведено дані власного спостереження за дитиною раннього віку з рідкісною патологією і десквамативною еритродермією новонароджених Лейнера - Муссу. Це виражений дерматоз дітей грудного віку, що зазвичай починається у період із 1-го тижня до 4-го місяця життя. Причинами виникнення десквамативної еритродермії є дія алергенів материнського молока, сенсибілізуючий вплив патогенної мікрофлори (коки, грибки), порушення обміну речовин, гіповітамінози, особливо значний дефіцит у материнському молоці вітаміну H або B7 (біотину), вітаміну A та каротиноїдів, ферментопатії. Існує думка, що причиною виникнення даного дерматозу є порушення імунної системи, а саме дефіцит у системі комплементів C4 та C5. Клінічно початок десквамативної еритродермії нагадує себорейний дерматит, оскільки спостерігаються еритематозні ураження шкіри волосистої частини голови з масивним лущенням та нашаруваннями жовтуватого кольору із подальшим їх поширенням на шкіру лоба, щік. Шкіра за даного процесу суха, набрякла, відлущується великими пластами, унаслідок чого волосся на голові стає рідшим, місцями утворючи вогнища облисіння. Крім того, дане захворювання може розпочинатися з набряклих, еритематозних, інфільтрованих ділянок, що зовні нагадують попрілості, з великою кількістю нашарувань серозно-гнійних кірочок. Ці ділянки виникають спочатку у великих складках шкіри (частіше це ділянки паху, сідниць), а далі швидко поширюються по всій шкірі, іноді залишаючи невеликі острівці неураженої шкіри. У результаті поширення патологічного процесу в складках утворюються мокнучі ерозивні поверхні, іноді досить значної площі. Загальний стан дитини при цьому тяжкий, перебігає спочатку на фоні нормальної або субфебрильної температури та супроводжується проявами диспепсії (рідкі випорожнення, зригування, блювання). Одночасно зі змінами на шкірі розвиваються анемія та гіпопротеїнемія, у загальному аналізі крові відмічається зниження кількості еозинофілів або їх відсутність. Підвищення температури до фебрильних цифр свідчить про приєднання ускладнень, таких як отит, пневмонія, флегмона, пієлонефрит, сепсис. Усі ці прояви захворювання активізують патогенну мікрофлору, знижують імунні резерви, тому еритродермія Лейнера - Муссу може закінчитися летально. Але за вчасної діагностики та адекватно проведеного лікування прогноз сприятливий. Отже, поінформованість педіатрів щодо причини виникнення і клінічного перебігу десквамативної еритродермії Лейнера - Муссу важлива для своєчасної діагностики даного патологічного стану та призначення адекватного лікування.

Описано клінічні випадки захворювань на недиференційовану дисплазію сполучної тканини у дівчаток віком 10 і 15 років. Дана патологія є досить поширеною, оскільки має чимало клініко-морфологічних і вісцеральних проявів, але діагностується та встановлюється досить рідко. На її основі формуються хронічні захворювання, виникає асоційована патологія. Наведено детальні клінічні описи випадків підтвердженого гастроптозу (опущення шлунка) як одного з вісцеральних проявів недиференційованої дисплазії сполучної тканини, лабораторні та інструментальні обстеження, що дозволяють діагностувати дану патологію. Гастроптоз спостерігається у дітей із вираженою астенічною статурою, а саме з витягнутими пропорціями тіла, значною худорлявістю, малим обсягом грудної клітки, вузькістю плечей. Це обумовлено тим, що у людей такого типу м'язи і зв'язковий апарат розвинені слабо, тому вони не здатні витримувати покладені на них навантаження, наслідком чого стає ціла низка проблем, у тому числі опущення шлунка, кишечника та інших внутрішніх органів. Причин опущення шлунка є досить багато: природжена слабкість сполучної тканини, захворювання матері під час вагітності, хірургічні втручання, різка втрата маси тіла внаслідок захворювань або дієт, які призводять до виникнення дефіциту вітамінів і білків в організмі, регулярне переїдання, вживання неякісної або занадто "важкої" їжі, часте вживання газованих напоїв, подовження брижі товстої кишки, що веде до зміщення спочатку кишечника, а надалі й шлунка. Знання клінічних проявів і особливостей перебігу недиференційованої дисплазії сполучної тканини дозволить вчасно діагностувати дану патологію та допоможе більш повноцінно надавати медичну допомогу таким пацієнтам, проводити їх реабілітацію, психологічну адаптацію, а також попередити ранній розвиток інвалідизації.

Висвітлено історію розвитку української педіатрії. Розкрито анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму. Особливу увагу приділено семіотиці ураження органів і систем, питанням вигодовування дітей з урахуванням сучасних настанов і рекомендацій провідних світових організацій. Подано інформацію про синдроми ураження органів і систем при патологічних станах у дітей. Розкрито особливості обміну речовин і енергії у дітей. Розглянуто питання фізичного та нервово-психічного розвитку дітей згідно з віковими періодами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.601.3 + Р733.415.202.8

Рубрики:

Нейро-алергічні дерматози у дітей

Вітамінна недостатність. Гіпервітамінози. Авітамінози і гіповітамінози

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Діагностика нейтропеній базується насамперед на результатах оцінки абсолютної кількості нейтрофілів у загальному аналізі крові та клінічній картині. Генетичне підтвердження діагнозу вродженої нейтропенії може бути тривалим і не завжди успішним. Мета роботи - провести аналіз клінічного перебігу та лабораторних проявів вроджених нейтропеній у дітей на прикладі двох клінічних випадків, щоб привернути увагу лікарів до можливостей діагностики даних захворювань. Наведено клінічні випадки, які підтверджують варіабельність клінічних, лабораторних проявів і тяжкості перебігу нейтропеній. В першому випадку вроджена нейтропенія проявлялась яскравими клінічними ознаками, які мали циклічний характер, супроводжувалась гарячкою, афтозним стоматитом, гінгівітом. Абсолютна кількість нейтрофілів у загальному аналізі крові відповідала тяжкій нейтропенії, проте потрібно було кілька років для генетичного підтвердження дефекту. Другий випадок цитопенії, у тому числі нейтропенії в хлопчика, виявлений у двійнят випадково, оскільки в дітей не було жодних клінічних проявів, пов'язаних із цитопенією. Незважаючи на очевидність нейтропенії в загальному аналізі крові з або без клінічніих проявів, шлях до повного діагнозу не завжди є простим. Цитопенія в дітей, у тому числі нейтропенія, потребує мультидисциплінарного підходу до діагнозу з виключенням як причин вторинних нейтропеній, гематологічної патології, так і порушень імунітету, передусім фагоцитарної ланки. Генетичне дослідження може допомогти верифікувати точний діагноз у пацієнтів із вродженими помилками імунітету, проте генетичні варіанти значної частки вроджених нейтропеній і до сьогодні залишаються невідомими. Ізольовані нейтропенії в дітей, а також у поєднанні з іншими цитопеніями потребують ретельного спостереження та вибору оптимальної тактики ведення, оскільки можуть мати серйозні ускладнення. Подальше спостереження за пацієнтами надасть змогу розширити знання щодо розвитку захворювання, динаміки симптомів, виникнення ускладнень та попередити їх розвиток. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.