Вивчено біохімічні аспекти патогенезу сальмонельозу. Показано, що в розпалі хвороби значно збільшується концентрація серотоніну, гістаміну, кінінів, що призводить до порушення мікроциркуляції та розвитку гіпоксії. Цьому також сприяє зниження спроможностей еритроцитів (через зниження продукції АТФ і порушення консистенції мембран). Відзначено метаболічні зрушення в печінці, нирках, серці, про що свідчить виявлена зміна активності "органоспецифічних " ферментів у сироватці крові. Встановлено, що порушення метаболічних процесів у внутрішніх органах у разі середньотяжкого перебігу захворювання зберігається на 5-ту, 10-ту добу та у ряді випадків через місяць після клінічного видужання. З'ясовано, що завдяки використанню сорбогелю в терапії сальмонельозу прискорюється відновлення обмінних процесів в органах (на 5-ту добу), не відбуваються патологічні зміни метаболізму навіть у віддалений час (через місяць). Проведено експеримент на щурах, який довів, що через сальмонельоз у 2/3 випадків у дослідних тварин виник токсичний гепатит, у 1/3 випадків відбулися морфофункціональні зміни в нирках. Застосування сорбогелю зменшило токсичне навантаження на тканини щурів і ефект ендотоксемії, що ушкоджує мембрани, сприяло швидкому відновленню енергетичних процесів і фракційного складу ліпідів мембран, запобігло розвитку патологічних зрушень метаболічних процесів у тканинах.