Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*696.3с8

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

С помощью методов флюоресцентной и световой микроскопии изучено изменение клеточного объема и объема внутриклеточного пространства адренокортикоцитов (АК), в пределах которого располагаются липидные капли (ЛК), после воздействия гипертонических растворов NaCl. При регидратации из растворов NaCl с концентрациями 0,75 и 1 М в течение 20 мин объем клеток восстанавливался в среднем до 85 % от исходного, а объем, занимаемый ЛК, - на 77 и 80 % соответственно, т. е. наблюдалось запаздывание восстановления объема, занимаемого ЛК в АК. Предположено, что приближение ЛК (депо холестерина) к месту синтеза гормонов в результате объемных изменений АК приводит к повышению уровня базального стероидогенеза после гипертонического воздействия.

Отмечено, что одним из необходимых условий для осуществления стероидогенной функции клетками коры надпочечников (ККН) является наличие потенциала на мембране митохондрий. Для его оценки часто используется катионный краситель JC-1, который способен образовывать j-агрегаты в митохондрии при наличии потенциала на ее мембране. Проведена оценка этой способности в ККН крыс после замораживания-отогрева в бессывороточных и сывороткосодержащих криозащитных средах в концентрационном ряду диметилсульфоксида (ДМСО). Установлено, что количество ККН, содержащих j-агрегаты, увеличивалось во всех криозащитных средах после замораживания-отогрева. Данный эффект сохранялся после краткосрочного культивирования в течение 24 ч только в ККН, замороженных-отогретых в бессывороточных криозащитных средах, и был наиболее выраженным в средах с концентрациями ДМСО 5 и 7 %. ККН, криоконсервированные в сывороткосодержащих средах, по количеству клеток с j-агрегатами не отличались от нативных.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р353.4 + Е60*725.381.711-636-601.2

Рубрики:

Тканинна терапія. Клітинна терапія

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Сохранение репродуктивного здоровья населения - высокоприоритетное направление современной медицины. Во многих случаях причиной нарушения репродуктивной функции у женщин являются хронические воспаления органов малого таза. С целью исследования возможности использования инактивированной вакцины Staphylococcus aureus штамм 209 для моделирования хронического воспаления яичников использовали 25 беспородных половозрелых белых мышей-самок. У выведенных из опыта животных в контрольные сроки эксперимента (7, 14, 21 и 31 сутки) визуально оценивали состояние органов брюшной полости и забирали придатки матки с прилежащими прядями сальника. Для определения морфологических изменений в яичниках изготавливали гистологические препараты, которые окрашивали гематоксилином и эозином. Показано, что внутрибрюшинное введение инактивированной вакцины Staphylococcus aureus штамм 209 на 21 сутки приводило к формированию хронического продуктивного воспаления в яичниках мышей. Это свидетельствует о перспективности этой модели хронического воспаления яичников для исследования эффективности разных методов лечения этой патологии, в том числе клеточной терапии.

Досліджено індекси адгезії, проліферації та морфологічні характеристики під час культивування клітин лінії СПЕВ на біополімерних позаклітинних матрицях (БПМ) на основі хітозану та його композитів гіалуронату й альгінату натрію. Показано, що індекс адгезії клітин при культивуванні на пластику та хітозановій матриці достеменно не відрізнявся між собою, тоді як використання матриць із гіалуронату й альгінату натрію призводило до зниження даного показника. Морфологія клітин під час культивування на БПМ була представлена сферичною формою, тоді як у контролі дана клітинна лінія характеризувалася веретеноподібною формою. Індекс проліферації на БПМ на основі хітозану та його композиту з гуаліронатом натрію був у 1,5 - 1,7 разу нижчим щодо даного показника на пластику. Використання композиту БПМ з альгінатом натрію призводило до пригнічення проліферативних властивостей клітин.

Вперше проведено комплексне оцінювання впливу факторів кріоконсервування на морфофункціональний стан первинної суспензії клітин кори наднирників (ККН). Встановлено, що присутність 25 % фетальної сироватки (ФС) у кріозахисних середовищах на основі ДМЕМ і диметилсульфоксиду (ДМСО) дозволяє зменшити зміни відносного об'єму ККН в ході інкубації з цими середовищами порівняно з їх станом у середовищах без сироватки. Одержано результати, які дозволяють надати теоретичне обгрунтування доцільності включення 25 % фетальної сироватки (ФС) до складу кріозахисного середовища, що містить ДМСО, а також у середовище видалення кріопротектора після кріоконсервування ККН. Одержано нові дані щодо процесів дегідратації-регідратації ККН і розташування внутрішньоклітинних елементів, які беруть участь у синтезі мінералокортикоїдів. Встановлено, що при регідратації ККН з 0,75 та 1 М розчинів хлориду натрію спостерігається запізнювання відновлення об'єму, що займають ліпідні краплі, у порівнянні з відновленням клітинного об'єму. Показано, що зміни значень показників функціонального стану суспензії ККН при кріоконсервуванні в присутності 10 - 15 % ДМСО можуть бути зменшені ("нормалізовані", частково або повністю нівельовані) за умов введення 25 % ФС в середовище заморожування.

Реакції вільнорадикального окиснення ліпідів (ВОЛ) є необхідним етапом посттестикулярного дозрівання сперміїв. Підвищена інтенсивність ВОЛ у багатьох випадках є або причиною, або наслідком патологічних змін у клітинах. Оскільки кріоконсервування є невід'ємною частиною програм лікування безпліддя, доцільно оцінити окиснювально-відновлюваний рівень ліпідів сперміїв після заморожування-відігріву. Мета роботи - вивчення впливу факторів кріоконсервування на рівень перекисного окиснення ліпідів у сперміях за нормо- і патоспермії. Про інтенсивність процесів ВОЛ судили за активністю супероксиддисмутази (СОД), нагромадження ТБК-активних продуктів і загальної антиоксидантної активності (АОА) у сперматозоїдах досліджуваних груп. Концентрацію малонового діальдегіду (МДА) визначали за інтенсивністю забарвлення, що утворилася в ході реакції МДА і ТБК. Активність СОД визначали за відновленням барвника нітросинього тетразолію. Кріоконсервування сперміїв здійснювали з застосуванням двоетапного методу. Концентрація МДА була вищою в нативному еякуляті у випадку з олігоастенотератозооспермією (ОАТ) (9,7 +- 1,1 мкМоль/л) у порівнянні з нормоспермією (НС) (8,2 +- 0,6 мкМоль/л). Крім того, в досліджуваних групах після кріоконсервування спостерігалося підвищення концентрації МДА. За НС - (10,2 +- 0,9 мкМоль/л), а за ОАТ - (12,8 +- 1,2 мкМоль/л). Вміст СОД у нативному еякуляті з ОАТ (6,3 +- 0,4 у. о.) перевищував рівень за НС (4,5 +- 0,3 у. о.), а після кріоконсервування досліджуваний показник знижувався щодо кріоконсервованого еякуляту з НС. При цьому слід зазначити відсутність відмінностей вмісту СОД у нативному та кріоконсервованому eякуляті з НС. Рівень АОА у всіх нативних зразках не відрізнявся. Однак після кріоконсервування рівень АОА знижувався в 1,4 - 6 разів у випадках з НС та ОАТ відповідно. У результаті впливу факторів кріоконсервування на еякулят з ОАТ зростає рівень ПОЛ та знижується АОА, що необхідно враховувати у разі довгострокового зберігання зразків еякулятів пацієнтів і подальшої реабілітації зразків для використання у програмах лікування безпліддя за допомогою методів допоміжних репродуктивних технологій.

Разработка новых прогностических критериев оценки оплодотворения in vitro нативных и криоконсервированных ооцитов является важной составляющей современных вспомогательных репродуктивних технологий. Проведено сравнение степени инвагинации оолеммы при интрацитоплазматическом введении спермия в нативные и криоконсервированные ооциты. Разработана классификация состояния тургора гамет в зависимости от степени инвагинации оолеммы при интрацитоплазматическом введении спермиев. Такое состояние мембраны ооцита является прогностической характеристикой образования зигот. Ооциты с нормальным тургором характеризовались высокой частотой оплодотворения - более 80 %. Моментальный прокол оолеммы при микроманипуляциях был прогностическим фактором структурно-функциональных повреждений мембраны и приводил к дальнейшей дегенерации ооцитов. После криоконсервирования по стандартному методу изменялось соотношение разных типов инвагинации оолеммы. Относительное количество клеток с нормальным тургором снижалось до 54 % за счет увеличения ооцитов с повышенной упругостью мембраны. Четырехступенчатый метод удаления криозащитной среды после замораживания-отогрева ооцитов более эффективный для сохранения гамет с нормальным тургором, в отличие от стандартного двухступенчатого.

В обзоре описано текущее состояние проблемы криоконсервирования сперматозоидов, ооцитов и эмбрионов животных. Проанализированы методические подходы для эффективного низкотемпературного сохранения генетических ресурсов животного мира, описаны этапы криоконсервирования гамет и эмбрионов животных. Показана результативность применения технологии криоконсервирования репродуктивных клеток и эмбрионов животных. Отмечено, что на данный момент успешно криоконсервированы половые клетки и эмбрионы многих видов лабораторных, сельскохозяйственных и диких животных, однако остаются нерешенными вопросы криоконсервирования ооцитов и эмбрионов некоторых видов птиц, рыб и млекопитающих. Обсуждены подходы к разработке методов сохранения генетического материала тех видов, которые на сегодняшний день криоконсервировать не удалось.

Низькотемпературне консервування сперматозоїдів широко використовується при лікуванні безпліддя методами допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Методи кріоконсервування сперматозоїдів із еякулятів при нормозооспермії є рутинними, проте їх неможливо використовувати для сперматозоїдів, отриманих із еякулятів при вадах сперматогенезу. Розроблення методів кріоконсервування та оцінка морфофункціональних та ультраструктурних характеристик сперматозоїдів після кріоконсервування є актуальними. Оцінено вплив кріоконсервування методом вітрифікації з використанням непроникальних кріопротекторів полівінілпіролідону (ПВП) та сахарози на морфофункціональний та ультраструктурний стан сперматозоїдів людини при патоспермії. У (22,3 +- 3,4), (26,8 +- 4,2), (18,6 +- 2,1) % сперміїв після вітрифікації з 0,25 М сахарозою; 10 % ПВП та сумішшю 0,25 М сахарози, 10 % ПВП, 10 % сироваткового альбуміну людини відповідно, спостерігали виникнення вакуолей у хроматині ядер сперматозоїдів. Для свіжовиділених сперматозоїдів цей показник становив (16,6 +- 1,4) %. У досліджувальних групах ультраструктурні характеристики акросоми, аксонеми, периаксонемальних структур та джгутика сперматозоїдів суттєво не відрізнялися від контрольних зразків. Показано, що кріоконсервування сперматозоїдів людини методом вітрифікації з використанням розчинів сахарози та ПВП дозволяє зберегти їх життєздатність та ультраструктурну цілісність та є перспективним для використання у ДРТ.

Аккумулирован и систематизирован обширный материал о различных аспектах действия холода на разнообразные живые организмы, в том числе человека. Освещены особенности становления, развития, а также достижения криобиологии и криомедицины. Изложены теоретические и экспериментальные основы криоконсервирования биологических объектов. Раскрыта роль воды в процессах замораживания - отогрева. Внимание уделено криобиологии растений, в частности холодоустойчивости растений, замораживанию растительных тканей и сохранению генофонда растений. Дана информация о температурном гомеостазе и терморегуляции у животных, стратегиях и механизмах адаптации животных к низкой температуре, естественной и искусственной гипотермии. Освещены история развития и главные направления применения холода в лечебных целях. Отдельно рассмотрены особенности криоконсервирования биообъектов в медицинских целях.

Низькотемпературне консервування сперматозоїдів широко використовується при лікуванні безпліддя методами допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Методи кріоконсервування сперматозоїдів із еякулятів при нормозооспермії є рутинними, проте їх неможливо використовувати для сперматозоїдів, отриманих із еякулятів при вадах сперматогенезу. Розроблення методів кріоконсервування та оцінка морфофункціональних та ультраструктурних характеристик сперматозоїдів після кріоконсервування є актуальними. Оцінено вплив кріоконсервування методом вітрифікації з використанням непроникальних кріопротекторів полівінілпіролідону (ПВП) та сахарози на морфофункціональний та ультраструктурний стан сперматозоїдів людини при патоспермії. У (22,3 +- 3,4), (26,8 +- 4,2), (18,6 +- 2,1) % сперміїв після вітрифікації з 0,25 М сахарозою; 10 % ПВП та сумішшю 0,25 М сахарози, 10 % ПВП, 10 % сироваткового альбуміну людини відповідно, спостерігали виникнення вакуолей у хроматині ядер сперматозоїдів. Для свіжовиділених сперматозоїдів цей показник становив (16,6 +- 1,4) %. У досліджувальних групах ультраструктурні характеристики акросоми, аксонеми, периаксонемальних структур та джгутика сперматозоїдів суттєво не відрізнялися від контрольних зразків. Показано, що кріоконсервування сперматозоїдів людини методом вітрифікації з використанням розчинів сахарози та ПВП дозволяє зберегти їх життєздатність та ультраструктурну цілісність та є перспективним для використання у ДРТ.

Збереження фертильності є одним із пріоритетних завдань репродуктивної медицини. Однак у онкохворих пацієнтів, жінок із різними функціональними розладами яєчників можуть існувати протипоказання або не бути можливості кріоконсервування зрілих ооцитів/оваріальної тканини для збереження репродуктивного потенціалу. Тому розробка методів кріоконсервування незрілих ооцитів вважається альтернативною стратегією. У роботі оцінювали виживаність, частоту дозрівання, запліднення і розвитку ембріонів після кріоконсервування незрілих (стадія germinal vesicle (GV) - група 1) та попередньо дозрілих in vitro (IVM) (група 2) ооцитів у порівнянні зі зрілими in vivo ооцитами на стадії метафази II (МII) (група 3). Показник виживаності становив 97,6, 96,2 та 98,2 % для груп 1 - 3 відповідно. Частота дозрівання до стадії МII ооцитів групи 1 була значуще меншою у порівнянні з групою 2 і становила 52,0 та 73,2 % відповідно. Найбільшу частоту запліднення було зафіксовано в групі 3, а найнижчу - у групі 1. Таку саму тенденцію спостерігали щодо подальшого розвитку ембріонів для груп 1 - 3: частота бластуляції становила 20,0, 38,5 та 56,9 % відповідно. Таким чином, виживаність кріоконсервованих ооцитів не залежить від їх ступеня зрілості. Однак частота запліднення та бластуляції IVM ооцитів була нижчою, ніж у зрілих in vivo гамет. Встановлено, що IVM ооцитів доцільно проводити перед кріоконсервуванням, оскільки це надає змогу одержати більш високі показники частоти дозрівання, запліднення та розвитку ембріонів in vitro.

Частота виникнення монозиготних багатоплідних вагітностей (МБВ) після допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) є значущо вищою, ніж у загальній популяції. Мета цього систематичного огляду - вивчити вплив віку, контрольованої стимуляції яєчників, маніпуляцій на ZP; кріоконсервування та пролонгованого культивування ембріонів in vitro до стадії бластоцисти на частоту виникнення МБВ. Оригінальні дослідження та огляди отримано за допомогою пошуку баз даних PubMed, Embase та Cochrane. У результаті пошуку літератури проаналізовано 91 статтю, у тому числі 42 оригінальні дослідження. Через незначну кількість даних неможливо відокремити фактор впливу на частоту виникнення МБВ. Проте порівняння наведених у літературі даних дає змогу зробити висновок про сукупний вплив технологій програм ДРТ на збільшення МБВ. Серед них: стимуляція овуляції; втручання на ZP; затвердіння блискучої оболонки; кріоконсервування передімплантаційних ембріонів на стадії бластоцисти з її попереднім колапсуванням; субоптимальні умови культивування, перенесення в порожнину матки ембріону на стадії бластоцисти. При МБВ значущо частіше виникають акушерські та перинатальні ускладнення, що необхідно враховувати під час вибору тактики ведення таких пацієнтів та потребує від спеціалістів високого професіоналізму та уваги. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

У огляді представлено дані щодо впливу кріоконсервування на стан ДНК сперматозоїдів свійських тварин, описано основні причини фрагментації ДНК, методи визначення та способи збереження її цілісності. Показано, що наявні методи визначення фрагментації ДНК є досить ефективними, але вибір оптимального методу зумовлений видовою приналежністю тварини. Основним чинником кріопошкоджень ДНК визнано оксидативний стрес, спричинений підвищеним вмістом активних форм кисню. Для запобігання даного ефекту розроблено багато захисних середовищ та реабілітаційних розчинів з додаванням антиоксидантів (неферментні, ферментні сполуки та наночастинки). Таким чином, визначення рівня фрагментації ДНК сперматозоїдів та збереження її цілісності є необхідною складовою для підвищення ефективності кріоконсервування шамет свійських тварин, що є складовою репродуктивних технологій.