Розглянуто проблеми сучасної політичної науки, її специфіку та пізнавальні засоби. На підставі узагальнення зарубіжних і вітчизняних літературних джерел розкрито суть понять влади, держави, партії, групи інтересів, політичної еліти, лідерства, культури, демократії, тоталітаризму, авторитаризму. Висвітлено особливості модернізації українського суспільства.

Рассмотрены проблемы современной политической науки, ее специфика и познавательные средства. На основании обобщения отечественных и зарубежных литературных источников раскрыта сущность понятий власти, государства, партии, группы интересов, политической элиты, лидерства, культуры, демократии, тоталитаризма, авторитаризма. Освещены особенности модернизации украинского общества.

Розкрито сутність основних понять соціології, зокрема, особистості та її соціалізації. Розглянуто історію розвитку соціологічної думки стародавнього світу, епох середньовіччя та Нового часу. Охарактеризовано постать О.Конта як засновника соціології. У контексті ідей К.Маркса розглянуто трудову теорію вартості. Запропоновано соціологічні концепції соціальної структури. Проаналізовано особливості становлення та розвитку глобалістики в Україні.

Раскрыта сущность основных понятий социологии, в частности, личности и ее социализации. Рассмотрена история развития социологической мысли древнего мира, эпох средневековья и Нового времени. Охарактеризована личность О.Конта как основателя социологии. В контексте идей К.Маркса освещена трудовая теория стоимости. Предложена социологическая концепция социальной структуры. Проанализированы особенности становления и развития глобалистики в Украине.

Проаналізовано розвиток самоідентифікаційної свідомості українського народу, становлення його державності, влади, релігійних вірувань та менталітету. Висвітлено основні етапи становлення старослов'янської державності, особливості етнічної самосвідомості предків-слов'ян. Розглянуто систему відносин західного і східного християнських світів у XIII - на початку XIV ст, релігійні проблеми українського суспільства у складі Речі Посполитої, питання російсько-українських церковних відносин у XVII - на початку XVIII ст., боротьби за автокефальну віру православної церкви в Україні в 1917 - 1919 рр., описано релігійну ситуацію в державі наприкінці ХХ ст.

Проанализированы развитие самоидентификационного сознания украинского народа, становление его государственности, власти, религиозных верований и менталитета. Освещены основные этапы становления древнеславянской государственности, особенности этнического самосознания предков-славян. Рассмотрены система отношений западного и восточного христианских миров в ХІІІ - начале XIV ст., религиозные проблемы украинского общества в составе Речи Посполитой, вопросы российско-украинских церковных отношений в XVII - начале XVIII ст., борьбы за автокефальные верования православной церкви в Украине в 1917 - 1919 гг., описана религиозная ситуация в государстве в конце ХХ ст.

Розглянуто основні проблеми сучасної антропологічної науки, зокрема, комплексну методико-біологічну проблему конституції, етапи, фактори та закономірності історико-еволюційного й індивідуального розвитку людини. Розкрито антропологічні аспекти адаптації, біологічної мінливості людини. Охарактеризовано генетичні процеси у популяціях сучасної людини. Розкрито засади етнічної антропології та расогенезу. Запропоновано класифікацію народів світу. Увагу приділено стабільності популяцій, процесу расоутворення. Висвітлено особливості історичної антропології України.

Рассмотрены основные проблемы современной антропологической науки, в частности, комплексная медико-биологическая проблема конституции, этапы, факторы и закономерности историко-эволюционного и индивидуального развития человека. Изложены антропологические аспекты адаптации, биологической переменчивости человека. Охарактеризованы генетические процессы в популяциях современного человека. Раскрыты основы этнической антрологии и расогенезы. Предложена классификация народов мира. Внимание уделено стабильности популяций, процессу расообразования. Освещены особенности исторической антропологии Украины.

Розглянуто питання про процеси антропогенезу й етногенезу, історичну багатогранність культур. Описано механізм і динаміку діаспори. Показано роль етнічного фактора в еволюції світової культури. Висвітлено особливості етнічної самосвідомості, викладено сутність етнічної ідентичності. Визначено причини етнічних конфліктів і охарактеризовано принципи їх регулювання та вирішення. Проаналізовано діяльність основних етнологічних шкіл, зокрема, соціологічної й етнопсихологічної, американської школи історичної етнології. Розкрито зміст понять еволюціонізму, дифузіонізму, функціоналізму та структуралізму.

Рассмотрены вопросы о процессах антропогенеза и этногенеза, исторической многогранности культур. Описаны механизм и динамика диаспоры. Показана роль этнического фактора в эволюции мировой культуры. Освещены особенности этнического самосознания, изложена сущность этнической идентичности. Определены причины этнических конфликтов и охарактеризованы принципы их регулирования и решения. Проанализирована деятельность основных этнологических школ, в частности, социологической и этнопсихологической, американской школы исторической этнологии. Раскрыто содержание понятий эволюционизма, диффузионизма, функционализма и структурализма.

Висвітлено основні аспетки розвитку світової культури від первинного суспільства до сучасної доби. Розглянуто метафоричний характер людської мови та виникнення писемності, релігійні уявлення перших людей. Охарактеризовано культури Інкської цивілізації, Ассирії, Стародавнього Єгипту, Вавилону, Індії, Китаю, Африки, Японії. Розкрито особливості культури "соціалістичного типу". Акцентовано увагу на питаннях формування української національної самосвідомості.

Освещены основные аспекты развития мировой культуры от первобытного общества до настоящего времени. Рассмотрены метафорический характер человеческого языка и возникновение письменности, религиозные представления первых людей. Охарактеризованы культуры Инкской цивилизации, Ассирии, Древнего Египта, Вавилона, Индии, Китая, Африки, Японии. Раскрыты особенности культуры "социалистического типа". Акцентировано внимание на вопросах формирования украинского национального самосознания.

Розглянуто теорію homo politicus яка інтерпретує соціологічний, культурологічний, аксіологічний підходи в сучасній політичній думці. Зазначено, що цінності, пріоритети політичної антропології концентруються в принципі "людина для суспільства, а суспільство для людини". На матеріалі вітчизняної реальності висвітлено важливі питання гуманізації політики, самодостатності пересічної людини на тлі індустрії влади, досягнення консенсусу у виробленні, прийнятті, проведенні політичних рішень, здійснення гуманітарної експертизи владно-державних дій.

Рассмотрена теория homo politicus, интерпретирующая социологический, культурологический, аксиологический подходы в современной политической мысли. Отмечено, что ценности, приоритеты политической антропологии концентрируются в принципе "человек для общества, а общество для человека". На материале отечественной реальности освещены важные вопросы гуманизации политики, самодостаточности простого человека на фоне индустрии власти, достижения консенсуса в выработке, принятии, проведении политических решений, осуществлении гуманитарной экспертизы властно-государственных действий.

Розглянуто релігію як історико-культурний і соціальний феномен, а також її функції та роль у суспільстві. Наведено сутнісні характеристики релігії, визначено елементарні форми релігійного життя. Описано особливості релігій перших цивілізацій Єгипту, Месопотамії та Інду, "класичних" цивілізацій стародавнього світу, а також національних, світових і нетрадиційних релігій. Висвітлено питання релігійної філософії.

Рассмотрены религия как историко-культурный и социальный феномен, а также ее функции и роль в обществе. Приведены основные характеристики религии, определены элементарные формы религиозной жизни. Описаны особенности религий первых цивилизаций Египта, Месопотамии и Инда, "классических" цивилизаций древнего мира, а также национальных, мировых и нетрадиционных религий. Освещены вопросы религиозной философии.

Охарактеризовано основні етапи становлення соціології від найдавніших часів до сучасного періоду. Розкрито особливості виникнення та розвитку даної наукової дисципліни в азійській (східній) соціокультурній традиції. Визначено науковий статус соціології на початку XXI ст. Викладено сучасні уявлення про об'єкт і предмет соціології, встановлено відмінності та принципову єдність макро- та мікросоціології, розглянуто базові методологічні принципи соціологічного аналізу. Описано структуру сучасної соціології, проаналізовано її взаємозв'язок з іншими науками. Розкрито сутність основних соціологічних понять (особистості, соціалізації, соціального структурування суспільства). Розглянуто соціальні проблеми розподільних відносин, наведено класифікацію трудових колективів. Викладено стислі відомості з соціології праці, девіантної поведінки, соціального конфлікту, освіти, науки, політики, культури, сімейно-шлюбних відносин. Розглянуто проблему самовизначення націй у соціології, описано процеси становлення та розвитку глобалістики та соціальної екології. Висвітлено питання організації, підготовки та проведення емпіричного соціологічного дослідження, запропоновано кількісні методи збору необхідної інформації та якісні методики її обробки.

Охарактеризованы основные этапы становления социологии с древнейших времен до современного периода. Раскрыты особенности возникновения и развития данной научной дисциплины в азийской (восточной) социокультурной традиции. Определен научный статус социологии в начале XXI ст. Освещены современные представления об объекте и предмете социологии, установлены отличия и принципиальное единство макро- и микросоциологии, рассмотрены базовые методологические принципы социологического анализа. Описана структура современной социологии, проанализирована ее взаимосвязь с другими науками. Раскрыта сущность основных социологических понятий (личности, социализации, социального структурирования общества). Рассмотрены социальные проблемы распределительных отношений, приведена классификация трудовых коллективов. Приведены краткие сведения по социологии труда, девиантного поведения, социального конфликта, образования, науки, политики, культуры, семейно-брачных отношений. Рассмотрена проблема самоопределения наций в социологии, описаны процессы становления и развития глобалистики и социальной экологии. Освещены вопросы организации, подготовки и проведения эмпирического социологического исследования, приведены количественные методы сбора необходимой информации и качественные методики ее обработки.

З'ясовано сутність та особливості цивілізаційного пізнання давньої, середньовічної та ранньомодерної України, утвердження її соціокультурної ідентичності. Викладено історіософський погляд на традиційне суспільство та традиційну культуру, етногенез українців, творення української нації, формування міфологічної та релігійної свідомості, соціокультурних засад державності. Розглянуто співвідношення української та візантійської традицій, показано ренесансні процеси в контексті зародження козацтва та міжцивілізаційних впливів, соціодинаміку державності України. Розкрито причини кризи та маргіналізації української ідентичності в добу руїни та чужоземного панування.

Розглянуто питання цивілізаційного вибору, який зробила Київська Русь із прийняттям християнства. Проаналізовано особливості цього вибору. Охарактеризовано три можливих способи цивілізаційного розвитку держави. Зазначено, що цивілізаційний вибір князяВолодимира був вибором не тільки певного вектора розвитку (візантійського), але і певного способу входження в цивілізацію, а саме: вибіркового запозичення окремих елементів зрілої цивілізації і їх поступового пристосування до сформованого життєвого укладу без істотного впливу на інші його компоненти. Вказано на соціокультурний розкол, що посилився із прийняттям християнства і зіткненням його з язичництвом. Зосереджено увагу на одній із ліній розколу - правовій, суть якої полягала в тому, що візантійські правові норми, розроблені на основі юридичних абстракцій, і норми права руського, що виникли внаслідок емпіричної класифікації життєвих конфліктних ситуацій, самі такі ситуації нерідко інтерпретували по-різному. Доведено, що християнство не витіснило колишні язичницькі вірування, а накладалося на них, утворюючи різноманітні внутрішньо конфліктні культурно-ментальні гібриди. Констатовано, що навіть з урахуванням усіх позитивних наслідків зробленого цивілізаційного вибору фактом залишається і те, що освоєння візантійського досвіду було дозованим і вибірковим.

Рассмотрены вопросы цивилизационного выбора, который сделала Киевская Русь с принятием христианства. Проанализированы особенности этого выбора. Охарактеризованы три возможных способа цивилизационного развития государства. Отмечено, что цивилизационныйвыбор князя Владимира был выбором не только определенного вектора развития (византийского), но и определенного способа вхождения в цивилизацию, а именно: избирательного заимствования отдельных элементов зрелой цивилизации и их постепенного приспособленияк сформированному жизненному укладу без существенного влияния на другие его компоненты. Освещен социокультурный раскол, усилившийся с принятием христианства и столкновением его с язычеством. Сосредоточено внимание на одной из линий раскола - правовой, суть которой заключалась в том, что византийские правовые нормы, разработанные на основе юридических абстракций, и нормы права русского, возникшие вследствие эмпирической классификации жизненных конфликтных ситуаций, сами такие ситуации нередко интерпретировали по-разному. Доказано, что христианство не вытеснило прежние языческие верования, а накладывалось на них, образуя различные внутренне конфликтные культурно-ментальные гибриды. Констатировано, что даже с учетом всех положительных последствий совершенного цивилизационного выбора фактом остается и то, что освоение византийского опыта было дозированным и выборочным.

The authors dwell on civilization choice which was made by the Kievan Rus with the adoption of Christianity. The Peculiarities of this choictt are being analysed. The socio-cultural split caused by the adoption of Christianity and its clash with paganism have been shown.

Розглянуто особливості становлення Київської держави та непереборні труднощі її формування, пов'язані з зіткненням державної і додержавної родоплемінної культури, що зумовлювало, у свою чергу, відсутність державних інтересів як у влади, так і в народу міжусобні війни тощо. Зазначено, що протягом існування Київської Русі та у наступні історичні періоди процес державотворення ураховував додержавну архаїчну культуру. Наголошено на тому, що міцна державність неможлива, якщо у свідомості основної маси населення не склалося деяке абстрактне уявлення про ширшу, ніж локальний племінний світ, суспільну цілісність і символи, що її позначають. Порушено проблему легітимації київської князівської влади, яка розпочалася за князя Святослава, що посадив замість намісників на князювання в окремих землях своїх синів. Продемонстровано головну ваду родового правління, яка полягає у неспроможності виробити легітимну процедуру спадкування великокнязівської влади після смерті князя-батька. Підкреслено, що у міру природного розростання князівського роду перестали збігатися старійшинство в родині великого князя і старійшинство в роді в цілому, що і стало однією з основних причин міжусобиць, і в кінцевому випадку фактичного розпаду Київської Русі. Розглянуто віче як інститут управління середньовічним містом-державою. Зроблено висновок, що вже в Київський період позначилася істотна відмінність державності та суспільних відносин на Русі від державності та суспільних відносин європейського типу.

Рассмотрены особенности становления Киевского государства и непреодолимые трудности его формирования, связанные со столкновением государственной и догосударственной родоплеменной культуры, что обусловило, в свою очередь, отсутствие государственных интересов как во власти, так и у народа, междоусобные войны и др. Указано, что на протяжении существования Киевской Руси и в последующие исторические периоды процесс создания государства учитывал догосударственную архаическую культуру. Отмечено, что крепкая государственность невозможна, если в сознании основной массы населения не сложилось некоторое абстрактное представление о более широкой, чем локальный племенной мир, общественной целостности и символах, что ее обозначают. Поднята проблема легитимации киевской княжеской власти, которая началась при князе Святославе, который посадил вместо наместников на княжение в отдельных землях своих сыновей. Продемонстрирован главный недостаток родового правления, который состоит в неспособности выработать легитимную процедуру наследования великокняжеской власти после смерти князя-отца. Подчеркнуто, что по мере естественного разрастания княжеского рода перестали совпадать старейшинство в семье великого князя и старейшинство в роде в целом, что и стало одной из основных причин междоусобиц, и в конечном счете фактического распада Киевской Руси. Рассмотрено вече как институт управления средневековым городом-государством. Сделан вывод, что уже в Киевский период сказалось существенное отличие государственности и общественных отношений на Руси от государственности и общественных отношений европейского типа.

The peculiarities of formation of the Kievan state and insurmountable difficulties of its formation, associated with the collision of public and pre-state tribal culture, which led, in turn, the lack of public interest both in the government and the people, civil wars and the like. Pointed out that over the life of Kievan Rus and the subsequent historical periods, the process of creating the state relied on the pre-state archaic culture. It is noted that a strong state is not possible if in the mindsof the general population has not developed an abstract representation of a wider than local tribal world, public integrity and the symbols that represent it. Raised the problem of legitimation of the Kiev prince's power, which began with Prince Svyatoslav, who put in place of the governors to rule in separate lands of their sons. Demonstrated the main drawback tribal government, which is the inability to develop a legitimate process of succession after the death of Grand Duke's power Duke's father. Stressed that as the natural growth of the prince's family no longer the same seniority in the family of the Grand Duke and seniority in the genus as a whole, which has become a major cause of strife, and ultimately the actual disintegration of Kievan Rus. We consider the council, as the Institute of Management medieval city-state. It is concluded that in the Kievan period had an essential difference between the state and social relations in Russia from the state and social relations of the European type.

Досліджено етапи модернізації українського суспільства та процес формування на основі культури базового рівня нового соціокультурного цілого. Відзначено складні діалектичні взаємозв’язки різних рівнів української культури та проблеми, які виникають від зіткнення статичного та динамічного прошарків культури в свідомості її носіїв. Виявлено причини стримування модернізацій них процесів і появи кризової динаміки розвитку культури. Сформульовано варіанти взаємодії архаїчного, традиційного та модерного і можливі форми розвитку культури за умов домінування одного з них. Доведено, що дотримання балансу культурних пластів архаїчного, традиційного та модерного є запорукою найменш складного способу модернізації, який пригнічує утопічну функцію процесу оновлення. Розглянуто специфіку культурного розвитку сучасної української культури з позицій теорії локальних цивілізацій і цивілізаційного аналізу. Наголошено на проблемності цивілізаційної ідентифікації та самоідентифікації української культури. Виокремлено категорії факторів, за якими проводиться цивілізаційна ідентифікація суспільства.

Исследованы этапы модернизации украинского общества и процесс формирования на основе культуры базового уровня нового социокультурного целого. Отмечены сложные диалектические взаимосвязи различных уровней украинской культуры и проблемы, которые возникают от соприкосновения статического и динамического слоев культуры в сознании ее носителей. Выявлены причины сдерживания модернизационных процессов и появления кризисной динамики развития культуры. Сформулированы варианты взаимодействия архаического, традиционного и современного и возможные формы развития культуры при доминировании одного из них. Доказано, что соблюдение баланса культурных пластов архаического, традиционного и современного является залогом наименее сложного способа модернизации, который подавляет утопическую функцию процесса обновления. Рассмотрена специфика культурного развития современной украинской культуры с позиций теории локальных цивилизаций и цивилизационного анализа. Отмечена проблематичность цивилизационной идентификации и самоидентификации украинской культуры. Выделены категории факторов, по которым проводится цивилизационная идентификация общества.

Investigated are the stages of modernization of Ukrainian society and culture formation from the baseline of a new socio-cultural phenomenon. Noted is the complex dialectical relationship at different levels of the Ukrainian culture and the problems arising from the collision of static and dynamic sectors of culture in the minds of culture. Detected are the reasons of deterrence modernization processes and the emergence of the crisis dynamics of culture. Formulated are three ways for interaction archaic, traditional and modern, and the possible forms of cultural domination by one of them. It is proved that the balance of cultural layers archaic, traditional and modern is the key to modernizing the least complicated way that inhibits the utopian function of update process. Considered is the specificity of cultural development of modern Ukrainian culture from the standpoint of the theory of local civilizations and civilization analysis. Elucidated are the problems of civilization identification and self-identity of Ukrainian culture. Determined are the categories of factors that civilization identity of society.

Висвітлено вплив модернізаційних чинників ХIХ ст. на формування української нації, розглянуто проблему "Іншого" як необхідну умову націотворення.

Висвітлено теорію відчуження у розумінні К. Маркса та її тлумачення іншими філософами ХХ - початку ХХІ ст. Охарактеризовано поняття "відчуження". З'ясовано причину відчуження та приділено увагу його виникненню. Розглянуто питання класової боротьби за сучасних умов. Відмічено, що теорія відчуження за соціалізму трактувалася як економічне відчуження робітника від виробленого ним продукту. Вказано, що теорії соціалізму мають враховувати реалії часу, тому у сучасному суспільстві, крім економічних критеріїв, діють інші вимоги.

Освещены теорию отчуждения в понимании К. Маркса и ее толкования другими философами ХХ - начала ХХI вв. Охарактеризовано понятие "отчуждение". Выяснены причины отчуждения и уделено внимание его возникновению. Рассмотрены вопросы классовой борьбы в современных условиях. Замечено, что преодоление отчуждения - длительный процесс, который предусматривает хлопотный труд. Отмечено, что теория отчуждения при социализме трактовалась как экономическое отчуждение рабочего от производимого им продукта. Указано, что теории социализма должны учитывать реалии времени, поэтому в современном обществе, помимо экономических критериев, действуют другие требования.

Alienation theory in Karl Marx and other philosophers of the 20th - the beginning of the 21st centuries’ interpretation is revealed. The notion “alienation”, the reasons of it and the period of its emergence are characterized. The questions concerning the class struggle under the present conditions are considered. It is mentioned that process of alienation overcoming lasts for a long period of time and requires a troublesome work. It is pointed that alienation theory during the socialism period implied economic alienation of the worker from the product he had produced. It is indicated that socialism theories must take the realities of the time into consideration that is why not only economic criteria play an important role but some other requirements take place in modern society.

З'ясовано сутність цивілізаційного розуміння культури, місце українського культурного ландшафту в українській регіональній цивілізації, європейському та світовому цивілізаційному та культурному просторі. Викладено історіософське трактування взаємодії культури та цивілізації, джерельне, історіографічне та методологічне підгрунтя цивілізаційного осмислення української культури, її витоків, зародження та найважливіших етапів розвитку. Особливу увагу звернено на сакральність давньоукраїнської культури, рубіжне значення прийняття християнства, роль писемності, книгодрукування, духовних цінностей епохи Ренесансу та Просвітництва, їх вплив на формування духовного світу України як чинника становлення української нації, на місце творчості Т. Шевченка в кристалізації національної ідеї, в утвердженні ідентичності та соборності українства. Проаналізовано руйнівні наслідки сталінських репресій, голодоморів та войовничого атеїзму для української культури. Показано спротив радянському тоталітаризму з боку інтелектуального шістдесятництва та дисидентства. Досліджено розвиток культури за умов незалежності України, сучасних євроінтеграційних та глобалізаційних процесів, спротиву російській культурній, медійній та духовній експансії та військовій агресії.

Вміщено системний виклад загальних закономірностей і специфічних особливостей соціокультурного розвитку країн Європи та українських земель, які перебували у складі Великого князівства Литовського, Королівства Польського, Речі Посполитої і Російської імперії в ранньомодерну епоху. Розглянуто українську історію раннього Нового часу як складову загальноєвропейської. Фактичний матеріал унаочнено багатьма ілюстраціями та доповнено термінологічним словником, географічними назвами, переліком видатних соціокультурних діячів, предметним, географічним та іменним покажчиками і бібліографією до кожної з глав.

Досліджено актуальну проблематику всесвітньої історії, історії релігії, етнології, археології. Вперше введено у науковий обіг маловідомі джерела, зокрема експедиційні матеріали науковців кафедри. Увагу приділено відомостям про половців у польських джерелах XI - XIV ст. Розглянуто соціальну базу англійської армії в роки Столітньої війни (1337 - 1453). Описано особливості православного церковно-релігійного життя на території Чернівецької області в 1944 - 1990 рр. Розглянуто символіку рослинного орнаменту в буковинському писанкарстві. Акцентовано на етнофестивалі як засобі збереження і пропагування традиційної культури (на прикладі Чернівецької та Закарпатської областей) тощо.

У монографії в контексті гуманітарної міждисциплінарності, поєднання історичних, філософських, політологічних, соціологічних і культурологічних методів пізнання, з позицій цивілізаційного, антропологічного та соціокультурного підходів розглянуто феномен української цивілізаційної ідентичності, ії витоки, становлення та сучасний стан. З'ясовано теоретико-методологічні засади сутності цивілізаційної ідентичності, ії структуру: етнічна, національна, культурна, релігійна, політична, громадянська, європейська та інші складові, зв'язок цивілізаційної ідентичності з менталітетом і глобалітетом у динаміці історичного поступу та трансформації, починаючи з епохи Середньовіччя, Києво-Руської держави, Ренесансу, модерну і закінчуючи постмодерном. Показано історичну місію українського козацтва як носія нових якостей національної ідентичності, відстежено цивілізаційне самовизначення української ідентичності на зламі XIX - XX ст., роль свідомості, соціальної психології та національної ідеї в трансформації ідентичності. Висвітлено причини кризи і розколеності ідентичності в умовах тоталітаризму, його нищівні наслідки для ідентифікації процесу українства загалом. Центральне місце відведено дослідженню специфіки цивілізаційної ідентичності незалежної України, ролі ії складових - етнічної, релігійної, національної, громадянської та євроідентичності. Розкрито вплив на них міжнаціональних відносин, демократизації суспільства, цифровізації та глобалізації сучасного світу, агресивної політики Росії на чужоземному середовищі, роль зарубіжного українства у формуванні цивілізаційної ідентичності. Висловлено низку пропозицій щодо подальшого дослідження проблеми, ролі держави та громадянського суспільства в активізації ідентифікайного процесу в сучасній Україні та його перспектив.