Досліджено характер і обумовленість існуючої практики формування цін у міжнародній торгівлі природним газом за довгостроковими контрактами та на спотових ринках. Показано напрями трансформації формульного ціноутворення у країнах Європи та визначено цінові ризики забезпечення природним газом вітчизняних споживачів унаслідок імплементації Україною міжнародних зобов'язань в енергетичній сфері.

Європейське законодавство не встановлює конкретних правил, за якими мають бути реформовані національні ринки, натомість визначаючи лише базові принципи їх подальшого функціонування. Проведено аналіз формальних засад у сфері встановлення мінімального рівня стандартів якості функціонування ринку, визначаються можливі впливи ринкових методів державного регулювання на поведінку суб'єктів господарювання при запровадженні європейських норм і принципів. Виявлено відмінності у сутності ліцензування та газотранспортних договорах з операторами: головною метою ліцензування є захист кінцевих споживачів, а головною метою укладання контрактів з TSO - забезпечення господарських відносин на ринку. Тому, виходячи з таких позицій, були проаналізовані провідні європейські практики регулювання ліцензування та газотранспортних договорів, досліджено вплив основних та додаткових вимог до національного ринку та зауважено, як дані вимоги можуть стати бар'єрами для відкритості українського ринку.

Досліджено обумовленість формування та умови функціонування ринку послуг з транспортування природного газу в європейських країнах. Виділено основні функціональні особливості моделі "вхід-вихід", що визначають можливості її впровадження в Україні. Розглянуто особливості вітчизняного ринку природного газу, що створюють бар'єри для результативного впровадження моделі "вхід-вихід" та подальшої ефективної інтеграції в єдиний європейський ринок.

Дотримання принципів вільного доступу до мереж на ринкових засадах, об'єктивності відображення витрат системи, прозорості та прогнозованості роботи учасників ринку потребує зміни правил тарифоутворення на послуги транспортування. Впровадження тарифної моделі "вхід-вихід" покликано забезпечити досягнення нових вимог ринку та встановлення єдиних європейських правил ведення економічної діяльності. Зміна внутрішньої моделі транспортування газу зумовлює також зміну принципів тарифоутворення на послуги, що надаються оператором ГТС. Відтепер плата за послуги з транспортування повинна братися не за протранспортовану відстань, а за потужність у вхідних та вихідних точках системи, причому продаж потужностей на вхідних і вихідних точках здійснюється незалежно. Це надає змогу об'єктивніше враховувати операційні витрати обслуговування системи та забезпечувати більшу комерційну варіативність у замовленні системних послуг господарюючими суб'єктами. Однак європейське законодавство не визначає єдиної типової форми моделі "вхід-вихід". Залежно від технічних особливостей мережі та пріоритетів національної політики розвитку сектора кожна країна визначає для себе оптимальний варіант. У роботі з використанням комплексу математичних моделей нами було оцінено наслідки від впровадження трьох альтернативних варіантів тарифної моделі за двома варіантами завантаженості ГТС (оптимістичний та песимістичний сценарії): повна модель "вхід-вихід", створення двох ринкових зон та модель "вхід-вихід" із довгостроковим бронюванням. Результати розрахунків порівнювалися з базовим сценарієм, що не передбачає зміну ринкової моделі, транзит газу за якого здійснюється відповідно до умов довгострокових контрактів 2009 р. Загалом зміна моделі забезпечення транспортних послуг на ринку газу повинна зумовити кардинальні інституційні перетворення контрактних відносин між усіма суб'єктами ринку та й, власне, самих принципів функціонування ринку.

Прагнення інтегруватися в європейську модель розвитку зумовило добровільне прийняття Україною міжнародних зобов'язань щодо трансформації інституційного середовища за європейським зразком як в економічній площині, так і в політичній. У політичному сенсі зміст необхідних змін та шляхів забезпечення міжгалузевої збалансованості часто усвідомлювався надто спрощено через відсутність грунтовних оцінок наслідків задекларованих секторальних реформ, у тому числі для різних суб'єктів економічних відносин. Однак для енергетичного сектора потреба його реформування обумовлювалася не лише щойно прийнятими міжнародними зобов'язаннями, а й наявністю внутрішніх проблем, накопичених за попередні роки, які без впровадження системних змін з часом перетворювалися б на бар'єри для усього подальшого економічного розвитку держави. Основний зміст імплементації європейських директив в енергетичному секторі саме й був покликаний системно трансформувати економічні відносини за рахунок зміни правил функціонування ринку, що мало би зумовити вирішення основних кризових проблем у різних сферах енергетичного сектора. Існуючій до останнього часу моделі ринку природного газу України були притаманні всі недоліки дореформеного стану ринків країн Європи: система тарифоутворення не сприяла раціональній поведінці споживачів, що посилювало тиск на державний бюджет; правила постачання не гарантували надання належної якості послуг; відсутність достатніх інвестицій у газотранспортний сектор унеможливлювала розширене відтворення основних фондів; сформовані правила транспортування та розподілення ставали бар'єром для вільного доступу до мереж третіх сторін та розвитку конкуренції в сегменті постачання. Фактична імплементація норм Другого та Третього енергетичних пакетів ЄС у газовому секторі розпочалася у 2015 р. з ухваленням Закону України "Про ринок природного газу", який передбачає надання доступу незалежним постачальникам до газотранспортної інфраструктури, право кінцевих споживачів змінювати постачальників, встановлення ринкового ціноутворення та загальну лібералізацію економічних відносин на ринку. Оскільки накопичені проблеми попередньої моделі ринку природного газу були зумовлені неефективністю функціонування інститутів, здійснено спробу оцінити ефективність процесу трансформації газового сектора й проаналізувати результативність змін на певних сегментах ринку з позиції саме неоінституціональної теорії та аналізу трансакційних витрат.

Розглянуто актуальні питання трансформації енергетичних ринків та інших структурних реформ в енергетиці України, зумовлених активізацією інтеграційних процесів у Європі. Розглянуто трансформаційні процеси щодо реалізації мотиваційних факторів міжнародної галузевої інтеграції, що формалізуються в конкретні інституціалізовані практики та покликані привести до формування нової ефективної ринкової моделі господарювання.

Висвітлено проблеми формування системного бачення розвитку української промисловості й обгрунтування ії спроможності стати ключовим елементом стратегії економічного розвитку. Оцінено перспективи розвитку галузевих ринків, які є важливими для здійснення реформ у переробній промисловості, з урахуванням специфічних проблем їх функціонування та обгрунтуванням механізмів та інструментів для розвитку потенціалу ключових ринків. Запропоновано шляхи нарощування технологічної та ресурсної бази для модернізації промисловості, які зумовлені інноваційним розвитком і переходом до цифровізації промислового виробництва, доступом до фінансових ресурсів і ринків капіталу, можливостями розвитку кадрового потенціалу галузі. Обгрунтовано напрями посилення глобальних зв'язків у міжнародній торгівлі промисловими товарами та запропоновано механізми сприяння інтеграції України у глобальний ринок.

Обгрунтовано засади регулювання ринкових відносин у сфері транспортування та постачання природного газу в умовах трансформації національної моделі енергоринку в напрямі дерегуляції та лібералізації. Узагальнено мотиваційні чинники реформування інституційного середовища на національних ринках природного газу та виявлено причини трансформації ринку природного газу України. Визначено роль держави й окреслено межі державного втручання у функціонування ринку в умовах лібералізації відносин у газовому секторі. Виявлено наслідки впливу інтеграційних факторів на трансформацію інституційного середовища та структуру ринку природного газу України. Визначено умови та розроблено рекомендації стосовно запровадження окремих елементів тарифної моделі «вхід-вихід» в Україні. Здійснено оцінювання наслідків зміни принципів регулювання у сфері транспортування та постачання газу внаслідок впровадження системи «вхід-вихід». Визначено основні напрями реформування розподільчого сектора ринку газу та розроблено систему індикаторів його ефективності. Розроблено пропозиції щодо удосконалення заходів державної регуляторної політики у сфері транспортування та постачання природного газу.

Розглянуто основні причини, що зумовили виникнення боргової кризи на ринку природного газу України через накопичення заборгованості у газопостачальних та газорозподільчих підприємств. Мета дослідження - виявлення основних передумов до формування заборгованостей на різних сегментах під час реформування ринку природного газу шляхом вибіркової імплементації вимог європейського енергетичного законодавства. Україна, обравши європейський вектор розвитку, зацікавлена в рамках своїх міжнародних зобов'язань та євроінтеграційних прагнень відповідати вимогам європейської політики. Це зумовлює потребу адаптації національного інституційного середовища до основних вимог Другого та Третього енергетичних пакетів. Відповідно до наявних міжнародних зобов'язань на національному ринку природного газу відбуваються значні зміни у напрямі лібералізації та розвитку конкурентного середовища. Разом із тим у сегменті роздрібного ринку та постачання природного газу побутовим споживачам необхідні зміни інституційного середовища не відбувалися упродовж довгого часу, або ухвалювалися тимчасові рішення, що не сприяли вирішенню кризових проблем сектора, а лише заморожували існуючу модель взаємовідносин між різними суб'єктами ринку. Небажання реалізовувати непопулярні рішення у сфері постачання природного газу побутовим споживачам та намагання перекласти зростання вартості тарифів газопостачання для потреб населення на інші категорії споживачів призводило до постійного перерозподілу монопольного впливу та накопичення значної заборгованості між різними суб'єктами ринку. Проведено аналіз причин формування заборгованості між різними учасниками на роздрібному сегменті ринку природного газу, що дозволив виявити основні чинники такої заборгованості: відсутність достатнього рівня прозорості у тарифоутворенні на послуги постачання та транспортування природного газу; відсутність 100 % обліку для різних категорій споживачів, що обумовлює потребу встановлення норм споживання, які в подальшому стають об'єктом значних зловживань; модель спеціальних обов'язків, яка, з урахуванням значних обсягів перерозподілу природного газу, призводить до значних викривлень на ринку; недосконалий підхід нарахування витрат газорозподільчих підприємств у частині температурних коефіцієнтів у тарифі за умови існування обліку газу не в енергетичних одиницях, а в кубічних метрах. На основі отриманих результатів у статті надаються рекомендації щодо реалізації заходів, головний зміст яких передбачає усунення інституційних передумов, що обумовлюють ризики ринкових провалів, які призводять до формування заборгованості.

Проаналізовано зміни засад регулювання ринків газу за умов трансформації національних моделей енергоринку в напрямі лібералізації та подальшої інтеграції у єдиний європейський енергетичний простір. Обґрунтовано вплив інтеграційних факторів на трансформацію організаційної та функціональної структури ринків природного газу України та ЄС. Узагальнено основні фактори, що можуть становити бар'єри для розвитку конкуренції на національних газових ринках.