Підбито підсумки досліджень лісової компоненти лісоаграрних ландшафтів. Висвітлено ключові питання агролісомеліоративної науки: розкрито структуру ландшафту, визначено його основні агролісомеліоративні параметри та їх взаємодію. Наведено характеристику антропогенних навантажень на лісоаграрні ландшафти та розглянуто питання стійкості ландшафтних систем. Значну увагу приділено моделюванню оптимальної лісистості, обгрунтуванню методу визначення полезахисної лісистості, питанням оптимізації структури земельного фонду, лісистості у поєднанні з екостабілізувальними показниками лісоаграрного ландшафту. Описано систему нормативно-довідкових даних для смугових насаджень, яка включає таблиці ходу росту найпоширеніших лісомеліоративних порід у полезахисних лісових смугах. Наведено стандартні таблиці сум площ перерізів та запасів, моделі окоренкового збігу та нормативи рубок догляду в лісових смугах. Висвітлено наукові засади оптимізації лісоаграрних ландшафтів рівнинної України.

Подведены итоги исследований лесного компонента лесоаграрных ландшафтов. Освещены ключевые вопросы агролесомелиоративной науки: раскрыта структура ландшафта, определены его основные агролесомелиоративные параметры и их взаимодействие. Представлена характеристика антропогенных нагрузок на лесоаграрные ландшафты и рассмотрены вопросы стойкости ландшафтных систем. Значительное внимание уделено моделированию оптимальной лесистости, обоснованию метода определения полезащитной лесистости, вопросам оптимизации структуры земельного фонда, лесистости в соединении с экостабилизирующими показателями лесоаграрного ландшафта. Описана система нормативно-справочных данных для полосных насаждений, которая включает таблицы течения роста распространенных лесомелиоративных пород в полезащитных лесных полосах. Приведены стандартные таблицы сумм площадей разрезов и запасов, модели окоренкового совпадения и нормативы рубок присмотра в лесных полосах. Изложены научные основы оптимизации лесоаграрных ландшафтов равнинной Украины.

Проаналізовано динаміку, сучасний стан, структуру, агролісомеліоративні параметри, антропогенні впливи, які зумовили трансформацію лісоаграрних ландшафтів рівнинної України та призвели до погіршання екологічної ситуації. Вивчено стійкість агроландшафтів до антропогенних навантажень, розроблено кількісні показники оцінювання стійкості, обгрунтовано запровадження агролісомеліоративного моніторингу з метою координування та контролю процесу оптимізації лісоаграрних ландшафтів. Розроблено методику визначення оптимальної полезахисної лісистості для різних грунтово-кліматичних зон. Одержано математичні (графічні та аналітичні) моделі залежностей між головними агролісомеліоративними параметрами лісоаграрного ландшафту (ріллі, лісів та лук). Виявлено залежність між захищеністю полів полезахисними лісовими смугами та урожайністю озимої пшениці в лісоаграрних ландшафтах Лісостепу та Південного Степу. Визначено кількісні показники біологічної продуктивності захисних лісових насаджень типового лісоаграрного ландшафту лісостепової зони за компонентами фітомаси. Обгрунтовано та доповнено асортимент декоративно цінних деревно-кущових порід для даних насаджень. Розроблено систему нормативно-довідкових даних для лісотаксаційної оцінки полезахисних лісових смуг та проведення рубок догляду. Запропоновано еколого-економічну модель оптимізації структури земельного фонду лісоаграрного ландшафту та сформульовано основні принципи його конструювання. Обгрунтовано місце географічних інформаційних систем у реалізації оптимізаційних моделей та проектуванні агролісомеліоративних заходів. Виявлено, що еколого-економічна

Здійснено ретроспективний аналіз основних причин розвитку ерозійних процесів і наслідків їх негативного вияву. Описано основні етапи становлення протиерозійного лісорозведення в Україні. Розкрито особивості росту та розвитку протиерозійних насаджень за умов еродинамічних яружно-балкових територій. Змодельовано динаміку росту головних порід у чистих та мішаних насадженнях, досліджено природне поновлення сосни звичайної та фізіологічні особливості розвитку дуба звичайного. Встановлено протиерозійні властивості захисних лісових насаджень різного породного складу, а саме: вплив насаджень на водно-фізичні, фізико-хімічні та біологічні властивості грунтів, виявлення протиерозійних особливостей і біологічної активності лісової підстилки, скріплюваної дії кореневих систем тощо. Обгрунтовано екологійну функцію протиерозійних насаджень у відновленні родючості еродинамічних яружно-балкових територій і розроблено етапи їх повноцінного господарського використання з наведенням структури захисних лісових насаджень і критеріїв її оптимізації.

Висвітлено загальні положення лісівництва, дендрології, лісової таксації, лісовпорядкування та лісорозведення. Розглянуто питання створення і використання агролісомеліоративних насаджень (агролісомеліоративне і протиерозійне районування, меліоративний вплив насаджень на прилеглі угіддя, принципи розміщення лісових смуг і їх конструкції, технології створення, агротехніка вирощування). Наведено особливості систем захисту грунтів від ерозії, основною компонентою яких є лісомеліоративні протиерозійні заходи. Розкрито питання меліорації піщаних земель, рекультивації техногенних ландшафтів, озеленення населених місць. Викладено організаційно-правові аспекти лісовпорядкування й інвентаризації агролісомеліоративних насаджень. Подано типові задачі, алгоритм їх виконання та необхідні нормативно-довідкові матеріали.

Наведено підсумки комплексного дослідження соснових насаджень лісопаркових ландшафтів міста Києва. За результатами лісівничо-таксаційних, геоботанічних, фітоіндикаційних, ґрунтознавчих, екологічних, соціологічних досліджень здійснено інтегральну екологічну оцінку лісопаркових ландшафтів. Обґрунтовано та визначено урбоекологічний потенціал соснових насаджень зеленої зони м. Києва як похідну їх еколого-естетичних властивостей. Сформульовано основні принципи використання показника урбоекологічного потенціалу для функціонального зонування лісопарків та опрацьовано шляхи його оптимізації. Розроблено уніфіковану схему комплексного урбоекологічного моніторингу для лісопаркових ландшафтів. Впровадження урбоекологічного потенціалу в лісогосподарську практику підвищить екологічну стійкість і естетичну привабливість насаджень, поліпшить їх фітомеліоративні властивості та слугуватиме науково-обґрунтованою основою для раціонального використання природного потенціалу зеленої компоненти урбанізованих ландшафтів.

Викладено основні питання щодо створення і використання захисних лісових насаджень (агролісомеліоративне і протиерозійне районування, меліоративний вилив насаджень на прилеглі угіддя, принципи розміщення лісових смуг та їх конструкції, технології створення, агротехніка вирощування). Особливу увагу приділено водній ерозії грунтів і протиерозійним заходам. У комплексному аспекті висвітлено особливості систем захисту грунтів від ерозії, основним елементом яких є лісомеліоративні насадження. Розкрито питання меліорації піщаних земель, гірських і техногенних ландшафтів. Захисні лісові насадження створюються не лише на родючих сільськогосподарських угіддях, але й у посушливих безлісих районах із засоленими грунтами, на сухих вододілах із глибоким заляганням грунтових вод, на змитих і розмитих ділянках різної стрімкості, щебенистих і кам'янистих грунтах, рухомих пісках, стрімких гірських схилах тощо. Вирощування лісомеліоративних насаджень при цьому викликає значні труднощі та потребує засвоєння методів захисного лісорозведення у важких лісорослинних умовах, застосування спеціальних технологічних прийомів.