Подано комплексну характеристику корисливих злочинів, які найчастіше вчиняються на об'єктах залізничного транспорту та належать до компетенції транспортної міліції. Наведено сучасні статистичні дані, термінологію, уточнено поняттєвий апарат з проблем запобігання корисливим злочинам за специфічних умов функціонування транспортної голузі національної економіки. З урахування вітчизняного та зарубіжного досвіду визначено напрями удосконалення запобігання даним злочинам на залізничному транспорті України.

Дана комплексная характеристика корыстных преступлений, наиболее часто совершаемых на объектах железнодорожного транспорта и принадлежащих к компетенции транспортной милиции. Приведены современные статистические данные, терминология, уточнен понятийный аппарат по проблемам предупреждения корыстных преступлений в специфических условиях функционирования транспортной отрасли национальной экономики. С учетом отечественного и зарубежного опыта определены направления усовершенствования предупреждения данных преступлений на железнодорожном транспорте Украины.

Здійснено комплексне кримінологічне дослідження теоретичних і прикладних проблем запобігання корисливим злочина на залізничному транспорті на сучасному етапі. Розкрито суть цих злочинів та наведено їх кримінологічну класифікацію. На підставі даних статистичного дослідження з'ясовано характерні ознаки різних видів корисливих злочинів на залізничному транспорті й осіб, які їх вчинили. Вивчено та систематизовано детермінанти таких злочинів. Розглянуто напрямки спеціально-кримінологічного запобігання корисливим злочинам з урахуванням пріоритетів діяльності галузі. На підставі теоретичних висновків, експертних оцінок та вивчення досвіду боротьби зі злочинами на залізничному транспорті України наведено рекомендації щодо вдосконалення їх запобігання за сучасних умов.

Висвітлено загальносоціальні, адміністративно- та кримінально-правові, кримінологічні, криміналістичні аспекти протидії корупції в Україні. Розкрито історичні витоки та сутність корупції як форми загрози економічній безпеці сучасного суспільства. Визначено адміністративну відповідальність за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень за чинним законодавством України. Описано ознаки корупційної злочинності, види корупційних злочинів та надано їх кримінально-правову характеристику. Проаналізовано особливості виявлення та розкриття корупційних злочинів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.514.1-5

Рубрики:

Кишкові (водно-харчові) інфекції у дітей

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розвинено рівневий підхід щодо детермінації злочинності у сфері обігу наркотиків. З'ясовано детермінанти на індивідуальному, загальнодержавному та глобальному рівнях, що формуються поза межами держави, проте значною мірою визначають криміногенну ситуацію щодо обігу наркотиків в Україні.

Розглянуто історію становлення кримінології як науки та юридичної практики, висвітлено систему кримінології як науки та навчальної дисципліни, а також розкрито питання щодо методології кримінологічних досліджень, кримінологічного аналізу злочинності за сучасних умов, кримінологічної характеристики особи злочинця, системи попередження злочинності, кримінологічного прогнозування та розробки комплексних планів профілактики правопорушень (злочинів). Розкрито питання кримінологічної характеристики, детермінації окремих видів злочинності, особливості кримінологічної характеристики осіб, які вчинили різні види злочинів. Запропоновано систему заходів профілактики правопорушень, запобігання та припинення злочинів. Акцентовано увагу на вирішенні проблемних аспектів вдосконалення попередження окремих видів злочинності, у тому числі з урахуванням кращих зразків зарубіжного досвіду.

Досліджено методологічні аспекти типологізації особистості злочинця. Розроблено типологію особистості злочинця на залізничному транспорті за глибиною та стійкістю його антисуспільної корисливої спрямованості та характером взаємодії з пасажиром-жертвою викрадення. Наведено рекомендації щодо її подальшого практичного використання.

Розвинено поняття "сексуальні злочини"; обгрунтовано кримінологічну доцільність використання цієї термінологічної конструкції; з'ясовано сучасні тенденції, динаміку, рівень та інші важливі показники сучасної кримінологічної характеристики "сексуальних злочинів", вчинених на території України. Узагальнено висновки про перспективи використання одержаної кримінологічної інформації.

Розроблено змістове наповнення кримінологічного портрету особистості насильницького злочинця, який учиняє насильницькі злочини з мотивів задоволення статевої пристрасті. Описано соціальну складову кримінологічного портрету особистості насильницького злочинця, який учиняє насильницькі злочини з мотивів задоволення статевої пристрасті. Характеризуючи психологічну складову кримінологічного портрету особистості насильницького злочинця, акцентовано увагу на морально-психологічних якостях, домінуючих рисах характеру, девіаціях соціального походження.

Проведено системний аналіз законодавчої дефініції кримінально-правового поняття неправомірної вигоди. Звернено увагу на непослідовність викладу окремих положень цієї законодавчої дефініції у примітках до відповідних статей кримінально-правових норм. Запропоновано систематизацію ознак неправомірної вигоди за змістом, а також рівнем узагальнення. Обгрунтовано висновки про важливість системного підходу до тлумачення поняття неправомірної вигоди як предмета підкупу за кримінальним кодексом України.

Досліджено підкуп виборця, учасника референдуму як окремий вид підкупу. Його особливості визначаються специфікою виборчого процесу. Акцентовано увагу на видових ознаках підкупу виборця, учасника референдуму та, зокрема, у зв'язку з наявністю завуальованої форми вчинення діяння, матеріальних критеріїв визначення предмету неправомірної вигоди тощо. Узагальнено, що знання родових і видових ознак підкупу виборця, учасника референдуму сприятиме адекватній кримінально-правовій оцінці даного виду підкупу, подальшому вдосконаленню положень кримінального законодавства України.

Досліджено генезу розвитку законодавчого поняття вимагання. Визначено особливі ознаки вимагання, у зв'язку з підкупом. З'ясовано, що в положеннях кримінального кодексу України вимагання неправомірної вигоди розглядається як кваліфікована ознака підкупу. Натомість у положеннях міжнародних антикорупційних конвенцій вимагання неправомірної вигоди є окремою формою підкупу. Обгрунтовано, що за сучасних умов гармонізація положень чинного кримінального кодексу України згідно з міжнародними стандартами протидії підкупу сприятиме вдосконаленню кримінально-правового механізму протидії корупції в Україні.

Наведено порівняльну кримінологічну характеристику злочинів неповнолітніх і злочинів дорослих. Визначено сучасні тенденції злочинності неповнолітніх в Україні. Акцентовано на особливостях, що визначають специфіку злочинів, які вчинюють неповнолітні особи. До особливостей кримінологічної характеристики злочинів неповнолітніх, зокрема, зараховано підвищену латентність, географію, груповий характер злочинної діяльності, залежність рівня злочинності від сезонних коливань, типовість та усіченість видової структури злочинів, порівняно більшу питому вагу злочинів, учинених у стані сп'яніння тощо. Наявність характерних особливостей злочинів неповнолітніх ретельно пояснюється. Узагальнено, що знання особливостей кримінологічної характеристики злочинності неповнолітніх сприяє розробленню диференційованих заходів запобігання правопорушенням цією категорією осіб.

Досліджено психологічну та соціальну підструктури особистості економічного злочинця. З'ясовано, що найтиповіші якості особистості економічного злочинця відображені на рівні психологічної підструктури. Зосереджено увагу на моральних деформаціях особистості економічного злочинця, які проявляються у кар'єризмі, авторитарному стилі управління, корисливому споживацькому ставленні до займаної посади. На відміну від інших категорій, економічні злочинці вирізняються найвищим рівнем інтелектуального контролю поведінки, більшою адаптацією до зміни ситуацій, стриманістю, добрим орієнтуванням у соціальних нормах і вимогах, а також відсутністю моральних заборон для порушення правил, які регулюють економічну діяльність. На рівні соціальної підструктури, як правило, відображені деякі відмінності щодо різних категорій злочинців, які реалізують свою економічну активність у конкретних напрямах господарювання. Узагальнено висновок, що знання характерних особливостей особистості економічного злочинця можуть мати широку сферу практичного застосування й, зокрема, для планування дієвіших засобів протидії злочинам у сфері господарської діяльності.

Досліджено різні наукові підходи до тлумачення злочинної діяльності. З метою протидії системній корупції в Україні обгрунтовано доцільність дослідження корупційної злочинної діяльності як специфічного виду соціальної практики. Акцентовано увагу, зокрема, на таких характеристиках корупційної злочинної діяльності, як: корисливий, адаптивний характер; мета одержання неправомірної вигоди її учасниками; специфічні способи маскування, пов'язані з протиправним використанням можливостей адміністрування; індивідуальний, груповий, колективний рівень розвитку; регіональний і глобальний масштаб функціонування тощо. Визначено можливі напрямки подальшого розвитку наукового пізнання феномена корупційної злочинної діяльності. З одного боку, корупційна злочинна діяльність є невід'ємною складовою сучасної корисливої злочинної діяльності в Україні. З іншого, - системно-структурний іцілісний характер корупційної злочинної діяльності надає змогу розглядати її як самостійний вид, що тісно взаємодіє з іншими видами злочинної діяльності в Україні та поза її межами.

Оперативно-розшукову діяльність (ОРД) розглянуто як один з найдієвіших механізмів протидії злочинам в Україні. За умов гуманізації суспільного буття й юридичних практик, виникла нагальна потреба у зміні підходів до ефективної організації ОРД, а також у забезпеченні її комплексного наукового супроводу. Демократизація цього виду юридичної практики сприяє розвитку можливостей щодо розширення змісту та обсягу інформації, що можна використати для вирішення завдань ОРД. ОРД передбачає отримання інформації, її нагромадження, опрацювання, аналіз, узагальнення та застосування відповідних заходів. Однак, як засвідчує практика, суб'єкти ОРД, здебільшого зосереджені на пошуку відповідної інформації. Натомість її систематизація, а тим більше аналітичне опрацювання належно не здійснюється. Такий стан справ істотно знижує ефективність використання сил і засобів ОРД. Запровадження належного кримінологічному супроводу сприятиме вдосконаленню аналітичної ланки в системі ОРД. Узагальнено, що кримінологічний супровід ОРД - це комплексне використання кримінологічних засобів з метою покращання реалізації завдань ОРД. Кримінологічні засоби найефективніше можна реалізувати у площині інформаційно-аналітичного забезпечення щодо виявлення, розкриття та запобігання злочинам. Запропоновано до переліку кримінологічних засобів, які сприятимуть удосконаленню ОРД, зарахувати: кримінологічну характеристику злочинів; кримінологічний портрет злочинця; віктимологічну характеристику, коли збирання інформації про злочинця здійснюється у напрямку від потерпілого; кримінологічне прогнозування, за результатами якого доцільно вирішувати питання про можливість постановки особи на оперативно-профілактичний облік тощо. Обгрунтовано, що найкомплексніше та найпродуктивніше кримінологічні засоби можна використати для вирішення завдань оперативно-розшукової профілактики.

Розглянуто особливості індивідуальної профілактики правопорушень неповнолітніх та методику її реалізації. Акцентовано увагу на специфічних принципах, ієрархічності заходів, методів діяльності різного рівня спеціальних суб'єктів профілактики правопорушень неповнолітніх. Доведено доцільність розмежовувати методи вивчення особистості неповнолітнього правопорушника з метою подальшої профілактики правопорушень, а також безпосередньо методи індивідуальної профілактики, з'ясована сутність відповідних методів, наведено рекомендації щодо їх продуктивної реалізації. Увагу акцентовано на пріоритетності використання психолого-педагогічних засобів виховного впливу на неповнолітніх правопорушників.

Наведено історичний екскурс щодо етимології поняття корупції. Обгрунтовано, що її виникнення пов'язано з формуванням держави та права, становленням окремих соціальних груп осіб, які виконували владні функції. Розглянуто ознаки корупції у сучасному суспільстві. Досліджено політичний, соціально-економічний, правовий і моральний аспекти корупційної поведінки. Узагальнено, що корупція є різноманітною у своїх проявах, що ускладнює формулювання універсального визначення поняття корупції, яке б уміщувало увесь спектр її сутнісних ознак. Акцентовано на специфіці кримінологічного змісту поняття корупції як об'єкта запобіжної діяльності. У кримінологічному розумінні корупція - це особливий вид корисливої злочинної діяльності з використанням службових повноважень чи можливостей, пов'язаних з займаною посадою чи наданням послуг відповідно до договору з підприємством, установою, організацією.

Досліджено сучасний стан механізму кримінально-правового захисту в Україні у зв'язку з діяльністю тоталітарних релігійних рухів чи сект. Акцентується увага на системі спеціальних кримінально-правових норм, що визначають, які саме діяння учасників тоталітарних релігійних рухів чи сект є злочинні, та які види покарань щодо останніх потрібно застосовувати. За результатами систематизації кримінально-правових норм узагальнено, що в Україні передбачено кримінальну відповідальність як за організацію чи керівництво тоталітарними релігійними рухами чи сектами відповідного спрямування, так і за окремі напрями їх діяльності (насильницькі дії щодо представників інших релігій і віровчень; перешкоджання їх релігійному культу; порушення інших прав і свобод представників інших релігій і віровчень; поширення тоталітарних віровчень тощо). Узагальнено, що не усі сучасні суспільно небезпечні форми прояву злочинної діяльності тоталітарних релігійних рухів чи сект адекватно відображені у положеннях Особливої частини КК України. Наведено конкретні пропозиції щодо удосконалення диспозицій відповідних кримінально-правових норм Особливої частини кримінального кодексу України. Обгрунтовано виняткове превентивне значення і доцільність подальшого удосконалення ст. 181 КК України, дія якої спрямована на припинення сучасної злочинності діяльності тоталітарних рухів і сект на ранніх стадіях їх розвитку.

Проведено комплексне наукове дослідження соціально-правових та організаційних засад виконання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк стосовно неповнолітніх. Висвітлено становлення та розвиток виховних колоній в Україні. Визначено правовий статус неповнолітніх як суб'єктів кримінально-виконавчих правовідносин. Проаналізовано зарубіжний досвід виконання позбавлення волі щодо неповнолітніх і його правове регулювання в міжнародних нормативно-правових актах. Особливе місце відведено з'ясуванню напрямів подальшого реформування пенітенціарної (кримінально-виконавчої) діяльності стосовно неповнолітніх засуджених до позбавлення волі на певний строк, що відповідало би збалансованому задоволенню інтересів людини, суспільства та держави.