Опрацьовано здобутки української та закордонної термінознавчої науки у галузі теорії терміна та комплексного семантико-генетичного та структурного аналізу назв мовознавчих понять, уживаних у різножанрових пам'ятках української мови XVI - XVII ст. Виявлено особливості, притаманні давнім науковим найменуванням. Запропоновано використовувати термін "лексема на позначення наукового поняття" у студіях над спеціальною лексикою ранніх історичних періодів, а сукупність наукових лексем передавати назвами "лексика на позначення наукових понять" або "термінна лексика". Зафіксований лексичний матеріал, який формує окрему групу наукових мовознавчих назв, поділено за тематичним принципом на вісім різних за обсягом і рівнем системної організації підгруп, у межах яких виділено сементичні підгрупи та певні семантичні ряди. Найпоширеніші лексичні явища - синонімія, гіперо-гіпонімія та полісемія, а приклади омонімії й антонімії поодинокі. В структурному аспекті спостережено певну перевагу числа уніермів (різної частиномовної належності) над терміносполуками. У XVI - XVII ст. науковці використовували всі відомі способи термінотворення, надаючи перевагу способу калькулювання та сементичної деривації.

Проаналізовано погляди українських і закордонних термінознавців на проблему синонімії в термінолексиці. Розглянувши синонімні ряди назв мовознавчих понять, зафіксованих в українських писемних пам'ятках XVI - XVII ст., автор стверджує, що в ранні періоди розвитку термінолексики синонімія була дуже поширеним явищем і відігравала позитивну роль. Надано перелік екстра- та інтралінгвістичних причин виникнення синонімних рядів обсягом від 2 до 11 членів.

Розглянуто 101-ну мовознавчу терміноназву, засвідчену в українськомовній частині "Граматики" спілки Адельфотес. Аналіз мотиваційної бази, граматичних і семантичних особливостей, походження номенів та їх складників надає підстави стверджувати, що львівським науковцям 1591 р. вдалося створити першу систему термінолексики з морфології та фонетики, яка доволі добре надавалася для опису української та грецької мов і стала основою для граматичних праць науковців подальших поколінь.