Доведено, що політематичні інтелектуальні дискусії стали підгрунтям для утворення особливого метафізичного спрямування у російській філософській думці ідеал-реалізму, що остаточно визначилося на початку XX ст. Його засади було викладено у працях М.Лосського та С.Франка. Упродовж наступних десятиліть ідеал-реалізм набув вигляду своєрідної філософської системи - конкретного ідеал-реалізму. На початку 1920-х рр. вона вважалася зразком російської академічної філософської традиції, а у вирішенні проблем гносеології, теорії цінностей, антропологічної проблематики, соціально-філософських проблем успішно конкурувала з панівними течіями російської філософії, поступово набуваючи визнання в Європі та Америці. Зауважено, що провідним мотивом гносеології ідеал-реалізму є визначальна роль інтуїтивного пізнання. Онтологія ідеал-реалізму містить оригінальне персоналістичне вчення про субстанційного діяча; існування є витвором творчого прагнення і ствердження цінностей відносно їх сили та рангу. Це було б неможливим поза феноменом свободи волі, яка становить суть соціально-історичної та філософської атропологій у системі конкретного ідеал-реалізму. Наявність духовної свободи виправдовує існування людини як апокаліптичного виміру всесвіту, висвітлення кінцевої мети його існування (causa finais).

Визначено характерні риси громадянства Європейського Союзу (ЄС) як міжнародно-правового інституту. Встановлено, що динамічність громадянства ЄС обумовлюється його квазідержавним характером та особливою правовою природою. З'ясовано, що як цілісне явище громадянство ЄС існує в єдності соціального, політичного і правового компонентів. Виявлено, що саме поєднання держави і нації створило подвійний критерій союзного громадянства. Доведено, що громадянство ЄС є одним з основних структурних елементів інтеграції в межах квазіфедеративної держави. Визначено особливості регулювання правового статусу громадянина ЄС. Обгрунтовано доцільність запровадження у ЄС поступової уніфікації національного законодавства щодо громадянства у державах-членах ЄС. Вказано на доцільність приведення положень законодавства України про громадянство у відповідність із нормативно-правовою базою ЄС, зокрема з метою уникнення випадків множинного громадянства.

Виконано філософський аналіз символічного виробництва образу та форми світу в контексті глобальної стратегії світосприйняття. Обгрунтовано необхідність несистемного підходу до вирішення проблеми соціокультурних впливів та соціокультурних сенсів світотворення. Виведено концепт соціокультурного світу із репрезентованого у філософській рефлексії поняття та форми світу. Охарактеризовано теоретико-методологічні принципи аналізу культурного поля в розмаїтості виявів соціокультурної реальності. Визначено характерологічні особливості концепту соціокультурного світу. Проаналізовано об'єктивацію, інформаційно-комунікативний субстрат та запити комунікації в соціокультурному світі.

Подолання впливу негативного історичного контексту на культурне та соціальне поле можливо через утвердження цінностей плюралізму в сучасному суспільстві. Україна належить до диверсифікованих суспільств. Становлення публічності суспільного життя на рівні взаємозв'язку етнічної та національної ідентичності становить однин із актуальних напрямків стратегії соціокультурних досліджень. Різноманіття українського суспільства може бути як причиною розшарування та дефрагментації соціального поля України, так і стати основою суспільства процвітання. Мета дослідження - з'ясування основних питань інклюзивного бачення. Завданням стратегії соціокультурних досліджень є аналіз конструювання інклюзивного бачення в сучасній Україні. Стратегія дослідження світового інституційного досвіду плюралізму є важливою складовою утвердження переваг глобальної цінності соціокультурного різноманіття. Особливістю плюралізму є те, що він становить результат самовизначення суспільства, а не синонім соціокультурного різноманіття. Плюралізм є відповіддю на виклик світового різноманіття. Співвідношення міфу походження та інклюзивного бачення становить основний вміст дослідження. Глобалізаційна фобія та соціальний ресентимент базуються на докритичному мисленні. В глобальному світі утворюється простір громадянської культури, яка не територіальна та не етнічна. Символічне виробництво соціального та культурного полів громадянської культури засновується на трансцендентальній ідентичності, яка основується не на припущеннях спорідненості та спільності, а на взаємній повазі та безпеці для всіх.

На основе опыта регулирования, испытаний и эксплуатации динамических стендов в составе комплексных тренажеров самолетов Ил-86НП, Ил-62М3, Ил-96-300 и Ту-204 (Россия, Пензенское конструкторское бюро моделирования), Ан-74ТК-200 (Украина ДП "Антонов") предложено решение проблемы анализа состояния динамических стендов, выявление недостатков динамических стендов и оценки пригодности динамических стендов для использования в составе комплексных тренажеров самолетов для обучения и переобучения пилотов. Этот подход включает разработанное управление динамическим стендом и его гидроприводом и обобщенную методику использования результатов испытаний для выявления недостатков динамических стендов и их гидроприводов.

Репрезентовано проблематику, яку актуалізовано в дослідницькому просторі культурології на межі ХХ - ХХІ століть. Очевидне завершення "доби постмодернізму" увиразнило необхідність, із одного боку, систематизувати та поцінувати досягнення "постмодернізму", а з іншого, - зафіксувати прорахунки, окреслюючи подальші шляхи розвитку української гуманістики в умовах "метамодернізму" - наступного етапу становлення й утвердження власне такої "культурної моделі". Зважаючи на високий рівень теоретичного опрацювання чинників, що адекватно визначають культурологічний аналіз, автори спиралися на специфічні ознаки історико-культурних етапів, міжнауковість, регіоніку, діалогізм, персоналізацію як структурні елементи біографічного методу, порівняльний та інтерпретаційний підходи, що дозволило показати як гуманістику, так і культурологію означеного у монографії періоду цілісними утвореннями.