Індекс рубрикатора НБУВ: В652.47

Рубрики:

Атмосфера Сонця

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Сравнены длины векторов, полученные по результатам наблюдений двух- и одночастотными приемниками длительностью один час в разное время суток с их точными значениями. Оказалось, что при учете влияния ионосферы с помощью модели Клобучара есть критические периоды суток: 22 ч 30 мин - 1 ч 30 мин и днем 9 ч 30 мин - 11 ч 30 мин. В другое время суток ошибки длин векторов, определенных по результатам наблюдений одночастотными приемниками, в 2 - 3 раза больше, чем двухчастотными приемниками. Длины векторов, определенные одночастотными приемниками, всегда короче длин, полученных по результатам наблюдений двухчастотными приемниками.

Відображено актуальні проблеми в геодезії й землевпорядкуванні, які розглядалися на конференції.

  Скачати повний текст

На підставі даних вимірювання координат декількох геодезичних пунктів визначено закономірності їх механічного переміщення. Для непрямого підтвердження припущення про наявність тектонічних коливань виконано обчислювальний експеримент, який базується на методі макромоделювання. Опрацювання експериментальних геодезичних вимірювань за допомогою цього методу дозволяє пояснити природу досліджуваних явищ.

Використовуючи підхід, запропонований у диференціальних макромоделях, розроблено моделі для змін геодезичних координат і геосейсмічних процесів.

На основі комплексного аналізу впливу іоносфери на результати вимірювання з використанням глобальних навігаційних систем та аналізу традиційних методів врахування впливу іоносфери створено алгоритм для обчислення параметрів іоносфери SТЕС та VTEC для мережі вибраних перманентних станцій.

На основі визначення параметрів іоносфери із GNSS-спостережень на окремих станціях розроблено систему моніторингу іоносфери, що базується на мережі GNSS-станцій, розміщених у Західній частині України, та проведено регуляризоване відновлення просторового поля вертикальних значень інтегральної електронної концентрації (VTEC) у режимі реального часу.

Предложено использовать метод макромоделирования для исследования динамических изменений координат референтных станций. Для примера взята сеть станций ZAKPOS. Найдены оптимальные пути для высокоточного определения координат референтных станций сети.

Результаты предыдущих исследований указывают на то, что прогноз такого колеблющегося движения, как изменение координат, без учета физических причин их поведения путем моделирования дает лишь общую качественную картину этого процесса. Поэтому нужно точно знать, какие шаги надо сделать для того, чтобы предложенный метод позволил делать качественные прогнозы для координат GPS-станций.

Отмечено, что внедрение метода макромоделирования в систему GPS-измерений повышает оперативность промежуточной обработки результатов наблюдений. Дает возможность выполнять вычислительные эксперименты с результатами измерений для выявления тех или других физических влияний (ионосферных эффектов) на наблюдаемое положение перманентной GPS-станции.

Исследована корреляционная связь между данными измерения геодезических координат и данными, которые описывают локальное состояние земной поверхности и околоземного пространства. Для выявления возможной связи между колеблющимися составляющими геодезических координат вычислены автокорреляционные интегралы и взаимные корреляционные интегралы функций для определенного периода времени. Построены графики автокорреляционных интегралов и исследуемых функций.

Исследована корреляционная связь между значениями геодезических координат, полученных с помощью GPS-наблюдений и данными, которые описывают локальное состояние земной поверхности и околоземного пространства. Для выявления возможной связи между изменчивостью геодезических координат и параметрами, которые описывают геосейсмическую и солнечную активность, вычислены автокорреляционные и взаимные корреляционные интегралы функций для заданного периода времени.

Определены основные закономерности изменения со временем вертикальных значений TEC для нескольких близких GNSS-станций.

Мета роботи - розробити алгоритм регулярного усереднення часових рядів VTEC для дослідження добового ходу параметра іоносфери з застосуванням емпіричних методів аналізу. Для вдосконалення підготовки даних, які використовують для побудови регіональної моделі іоносфери, здійснено усереднення показника VTEC на 17 станціях з мережі ZAKPOS. Значення VTEC визначено за допомогою створеного алгоритму за 25 днів 2013 р. На підставі проведених досліджень розроблено методику для регулярного усереднення параметра VTEC по території та в часі, та обчислено їх середньоквадратичні відхилення. Дсліджено динаміку усереднених значень VTEC за період від 131 по 161 день 2013 р. для 17 станцій з мережі ZAKPOS. Розраховано, що для компенсації залишкового впливу VTEC під час GNSS-вимірювання у різні дні доцільно виконувати приблизно через 50 хв після того, як показник VTEC досягнув мінімуму. Вдосконалено запропонований раніше метод визначення ТЕС, що є найоптимальнішим для реалізації у режимі реального часу під час розв'язання задач координатного забезпечення. Зроблено висновки щодо рекомендацій, в який час доби доцільно виконувати GNSS-вимірювання для досягнення відповідної точності. Запропоновану методику усереднення рекомендовано використовувати для вдосконалення моделі іоносфери на території Західної України.

Представлен макромодельный подход к задачам обработки спутниковых GPS-измерений. На основе временных рядов данных перманентной станции SULP выполнен предварительный анализ систематических ошибок координат с учетом предложенного подхода.

На основании временных рядов координат перманентной станции SULP исследована динамика изменения координат за 286 недель наблюдений и определены реальные и прогнозируемые скорости их изменения.

Описаны базовый алгоритм идентификации макромодели и пути его усовершенствования для исследования и прогнозного моделирования данных мониторинга земной поверхности и временных рядов координат GNSS-станций. Разработаны макромодели влияния солнечной активности и приливных сил на геосейсмическую активность и уровень инфразвука земной поверхности, а также на изменения координат, которые определяются из GNSS-наблюдений.

Мета роботи - дослідити азимутально-часові варіації стану іоносфери в період активного збурення, за даними спостережень референцної станції SULP і проаналізувати одержані дані. Вихідними даними вибрано іонофайли з регулярних GNSS-спостережень референцної станції SULP на дату 1, 2, 3 вересня та 1, 2, 3 жовтня 2013 р. на 0, 6, 12, 18 і 23 год. Вибрано дані про супутники. Таку інформацію формують у добовому файлі програмного забезпечення Trimble Planning. Частоту реєстрації такого файлу користувач задає індивідульно. В нашому випадку реєстрація даних відбувалася з періодичністю 10 хв. На базі вибраних мінімальних, максимальних і середніх значень вертикального вмісту електронів в іоносфері (VTEC), обчислено похилі значення загального вмісту електронів в іоносфері (STEC) за вересень і жовтень 2013 р. Наведені карти із азимутально-часовими варіаціями стану іоносфери, виконано за допомогою програмного середовища Surfer. На базі даних шести добових серій, пов'язаних із збуреннями на Сонці досліджено азимутально-часові варіації стану іоносфери за спостереженнями референцної GNSS-станції SULP за період 1, 2, 3 вересня 2013 р. і 1, 2, 3 жовтня 2013 р. Проаналізувавши одержані значення STEC, встановлено, що більш спокійний стан іоносфери спостерігається у вересні, ніж у жовтні, що зумовлено спалахом на Сонці саме 2 жовтня 2013 р. Найспокійніший стан іоносфери зафіксовано на 23 год кожної доби, максимальне збурення за добовими даними припадає на 12 год.

Запропоновано метод для апроксимації параметра іоносфери VTEC. Для цього як базова використовується система сферичних функцій, ортогональних на сферичній трапеції. Вхідні дані, а саме значення параметра іоносфери VTEC, одержано на ряді ГНСС-станцій. Виконано оцінку точності апроксимації за вибраних параметрів системи сферичних функцій на ряді незалежних даних.