Проаналізовано номінацію посмішки з позицій теорії інтенсивності. Розглянуто посмішку як невербальний знак емоції, мовні засоби її передачі - як емотивні номінації. Запропоновано схему розміщення різнорівневих мовних засобів опису посмішки за шкалою інтенсивності виразу емоції.

Досліджено актуальні проблеми управління просторовим плануванням в Україні та участі громади у плануванні та забудові територій міст. Наведено результати загального правового аналізу стандартної моделі управління містобудівним процесом в Україні та Харкові. Визначено сучасні тенденції та умови розвитку міст у світі, викладено довідкові матеріали з питань планування та забудови міських територій. Висвітлено питання співвіснування, взаємодії та співпраці територіальних громад, органів місцевого самоврядування та бізнесу у процесі забудови територій міст України, виявлено причини конфліктів з приводу проектів будівництва та розглянуто шляхи їх вирішення.

Исследованы актуальные проблемы управления пространственным планированием Украины и участия общественности в планировании и застройке городских территорий. Даны результаты общего правового анализа стандартной модели управления градостроительным процессом в Украине и Харькове. Раскрыты современные тенденции и условия развития городских территорий. Освещены вопросы сосуществования, взаимодействия и сотрудничества территориальных общин, органов местного самоуправления и бизнеса в процессе застройки территорий городов Украины, выявлены причины конфликтов по поводу строительных проектов и рассмотрены пути их решения.

Досліджено особливості мовної опосередкованості усмішки як компонента невербальної поведінки. На підставі результатів дослідження лексикографічного й ілюстративного матеріалів встановлено основні розряди мовних одиниць, які використовуються для позначення усмішки в сучасній англійській мові. Визначено характер їх семантичної організації та способи класифікації. Запропоновано систематизацію корпусу лексичних одиниць, що експлікують якісні характеристики усмішки, виявлено й конкретизовано закономірності функціонування мовних засобів позначення усмішки з позиції теорії емотивності. На підставі характеру взаємозв'язку емотивного та інтенсифікуючого потенціалів номінацій усмішки обгрунтовано роль даних одиниць у створенні прагматичного ефекту виразності художнього тексту.