Рентгенометричним методом вивчено мінеральний склад пелітової фракції нерозчинного залишку міоценових галогенних відкладів та порід гіпсоглинистої шапки Калуш-Голинського родовища калійних солей. З'ясовано, що глинисті мінерали соленосної товщі представлені гідрослюдою і хлоритом, а гіпсоглиниста шапка, крім цих мінералів, містить ще каолініт і змішаношарувате утворення гідрослюда - монтморилоніт. Отже, на стадії гіпергенезу в разі тривалого вилуговування галогенних відкладів поверхневими водами відбувається утворення каолініту та втрата гідрослюдою іонів калію та перехід її у змішаношарувате утворення гідрослюда - монтморилоніт - тобто процес деградації гідрослюди.

The mineral composition of insoluble residue pelitic fraction of Miocene salts and their weathering zone (gypsum-clay caprock) of Kalush-Holyn' deposit has been researched by the diffractometer method. Clay minerals of salt deposits are represented byhydromica and chlorite; gypsum-clay caprock contains also kaolinite and mixed-layer hydromica-montmorillonite. So during long time salt deposits leaching by superficial water on the hypergenese stage the kaolinite formation and potassium loss by hydromica and it transformation in mixed-layer hydromica-montmorillonite take place - the last is hydromica degradation process.

Наведено огляд сучасних уявлень про структурні особливості та класифікацію глинистих мінералів загалом і в евапоритових відкладах зокрема. Охарактеризовано розвиток поглядів на еволюцію хімічного складу океанічної води. Досліджено докази циклічних вікових змін її складу. Визначено результати досліджень пелітової фракції галогенних відкладів різновікових евапоритових басейнів України, які свідчать про залежність складу глинистих мінералів від стадії згущення розсолів та хімічного типу океанічної води на час формування евапоритів у кожному з басейнів. Встановлено закономірності вікових варіацій складу аутигенних глинистих мінералів евапоритових відкладів фанерозою. Показано, що евапорити, які формувалися на етапах існування океанічної води сульфатного типу відрізняються різноманітнішим мінеральним складом пелітової фракції нерозчинного залишку та наявністю високомагнезіальних мінералів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л462.0

Рубрики:

Окремі процеси виробництва

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Побудовано нову деталізовану кількісну модель хімічної еволюції розсолів морських евапоритових басейнів та океанічної води (ОВ) у фанерозої і неопротерозої, з урахуванням якої висвітлено глобальні та регіональні закономірності формування евапоритових і бітумінозних відкладів та покладів вуглеводнів. У межах охопленого моделлю відтинку часу (близько 1 млрд років) деталізовано три мегацикли змін хімічного складу океанічної води від хлоркальцієвого до сульфатного типу (існування неопротерозойського повного мегациклу встановлено вперше). Вперше виявлено залежність мінерального складу водонерозчинного залишку евапоритів від хімічного типу розсолів морських евапоритових басейнів, а відповідно і ОВ. Встановлено вплив хімічного складу і концентрації морської води на формування бітумінозних відкладів. Показано, що для мезозою та кайнозою утворення чорних бітумінозних сланців (пов'язаних з так званими "океанічними безкисневими подіями") тяжіє до крейдового етапу, тобто до етапу існування хлоркальцієвого типу ОВ. Наведено нові докази поширеності явищ стратифікації розсолів (що сприяє збереженню органічної речовини) на високих стадіях їх згущення. Крім того, за результатами дослідження включень у мінералах, виявлено геохімічні показники впливу покладів вуглеводнів на евапоритові відклади.

На підставі рентген-дифрактометричного дослідження глауконіту альб-сеноманських пісковиків вивчено його структуру, що дозволило встановити її вплив на проникність потенційних колекторів вуглеводнів - глауконіт-кварцових пісковиків автохтона Покутсько-Буковинської частини Українських Карпат. Виявлено, що структура глауконіту в напрямку занурення автохтона стає впорядкованішою, а отже, негативний вплив на проникність пісковиків зменшується.

Глиниста фракція водонерозчинного залишку кам'яної солі ділянки Гринівка, крім гідрослюди і хлориту - характерних глинистих мінералів для евапоритових відкладів, містить монтморилоніт, коренсит та змішаношаруваті утворення хлорит-монтморилоніт і гідрослюда-монтморилоніт, що встановлено рентгенометричними дослідженнями водонерозчинного залишку 17 проб кам'яної солі. Наявність монтморилоніту, коренситу та змішаношаруватих фаз у досліджених відкладах зумовлена сульфатним хімічним типом розсолів, їх відносно низькою концентрацією в баденському евапоритовому басейні, яка за даними ультрамікрохімічного аналізу відповідає вмісту 5,2 - 9,2 г/л калію (початок стадії осадження галіту), та надходженням у солеродний басейн вулканічного матеріалу.

За результатами досліджень і узагальнення літературних даних уперше виявлено вікові варіації мінерального складу пелітової фракції нерозчинного у воді залишку морських евапоритів, які корелюються з відомими віковими змінами хімічного складу (від сульфатного до хлоркальцієвого типу) розсолів солеродних басейнів та вод Світового океану. Встановлено, що для евапоритів, утворених в етапи існування розсолів сульфатного типу, характерні більш різноманітний (9 - 13 мінералів) мінеральний склад пелітової фракції нерозчинного залишку і магнезіальні глинисті мінерали - палигорскіт, сепіоліт, тальк. При цьому зберігається раніше встановлена залежність мінерального складу пелітового матеріалу від загальної концентрації розсолів та присутність гідрослюди і хлориту в переважній більшості галогенних відкладів незалежно від хімічного типу розсолів відповідних солеродних басейнів. Цей матеріал може бути новим підтвердженням реальності суттєвих змін складу океанічної води протягом фанерозою і неопротерозою.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д334(45УКР3) + Д452(45УКР3)178

Рубрики:

Глинисті мінерали (загальні роботи)

Неметалеві корисні копалини

Шифр НБУВ: Ж60337 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано метод на основі комбінації та модифікації існуючих стеганографічних методів. Визначено критерії та метрики оцінювання, за якими досліджено його стійкість до несанкціонованих модифікацій у разі низького рівня спотворення. Запропонований комбінований метод увібрав у себе сильні сторони існуючих методів і показав значно вищу вказану стійкість. Метод удосконалено шляхом вбудовування цифрових водяних знаків за методом Коха - Жао. Цей метод представлено у формалізованій формі, розроблено алгоритм, здійснено його опис і практичну реалізацію у вигляді програмного продукту, наведено результат роботи програми.

За результатами геохімічних, мінералого-петрографічних і термобарогеохімічних досліджень евапоритових і теригенних відкладів фанерозою визначено геохімічні критерії зв'язку евапоритових і осадових формацій та покладів вуглеводнів. Проведено вивчення включень з вуглеводневою фазою у галіті різновікових галогенних відкладів; з'ясовано особливості розподілу вуглеводневих газів у приповерхневих відкладах, у місцях поширення евапоритів, та їх зв'язок з потенційними скупченнями вуглеводнів на глибині; досліджено взаємодію органічної речовини з глинистими мінералами на прикладі евапоритових і теригенних відкладів Карпатського регіону; вивчено геохімію процесів прожилкового мінералогенезу структурно-фаціальних зон Східних Карпат у зв'язку з нафтогазоносністю. Наявність кульок бітуму (або краплинок нафти і кірочок твердого бітуму) та висока газонасиченість і підвищений вміст метану та інших вуглеводневих газів у включеннях у галіті, а також аномальні концентрації вуглеводневих газів у приповерхневих відкладах осадових товщ можуть слугувати критеріями наявності покладів вуглеводнів на глибині. Захоплення глинистими мінералами, зокрема монтморилонітом, органічних сполук (у тому числі вуглеводневих газів) міжшаровими проміжками, впливає на газопродуктивність низькопроникних глинистих товщ, що необхідно враховувати під час пошуків цих корисних копалин. Мінералого-геохімічні дослідження жильних утворень осадових комплексів Східних Карпат свідчать, що найбільш нафтогазоперспективними є Кросненська та Дуклянська зони, а також піднасув Мармароського кристалічного масиву на осадові комплекси Складчастих Карпат.

Розроблено гібридну модель авторизації на основі виразів і RBAC, яка складається з 9 кроків і динамічно дає рішення про доступ до ресурсу чи операції залежно від поточного налаштування, та проведено порівняння запропонованої моделі з існуючими. Отримані результати показали, що запропонована модель має вищий коефіцієнт правильності надання доступу користувачеві в середньому на 1,5 - 11,5 %.

Наведено модель управління протидією інформаційним атакам у кіберпросторі сучасного інформаційного суспільства. Вона грунтується на виокремлених інструментах щодо протидії негативним інформаційно-психологічним процесам як у соціальних групах, так і у суспільстві в цілому. Досліджено динаміку кількості суб'єктів, які підпадають під вплив інформаційних атак, із використанням відповідного математичного апарату, основою якого є нелінійні диференційні рівняння. Вони описують як зміну кількості у часі суб'єктів, так і відповідні задачі, поставлені перед службою кібербезпеки для запобігання негативним наслідкам потенційних чи реалізованих інформаційних атак. Виділено та проаналізовано чотири сценарії можливих варіантів інформаційних атак, які залежать від типу обраної функції, і представлено відповідні варіанти розгортання можливих сценаріїв протидії інформаційним атакам. Також виділено окремі аспекти та чинники, за допомогою яких можна управляти даним процесом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д332.685.7 + Г583.4

Рубрики:

Група цеолітів

Іонний обмін. Іонообмінна адсорбція

Шифр НБУВ: Ж101738 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Шифр НБУВ: Ж101738 Пошук видання у каталогах НБУВ