Рассмотрены особенности соотношения субъектно-речевых планов в составе перепорученного повествования. Организация изложения точкой зрения персонажа кардинальным образом меняет представленность и соотношение типов изложения, снижая при этом противопоставленность речевых зон. В таком нарративе диалог пропущен сквозь призму восприятия основного рассказчика и представляет собой вторичное коммуникативное образование.

Вперше досліджено типи мотивації віддієслівних іменників сучасної української мови у контексті вивчення когнітивного підгрунтя їх творення. Охарактеризовано різновиди пропозиційно-диктумної мотивації українських девербативів-іменників. Визначено механізми асоціативно-термінальної мотивації досліжуваних номінативних одиниць з урахуванням зв'язків реципієнтних і донорських концептосфер у процесі метафоричної аналогізації. Визначено когнітивне підгрунтя мотивації вторинних метафоричних і метонімічних значень українських віддієслівних іменників-полісемантів.

Комплексно досліджено типологічну систему образів в українській історичній прозі першої половини XIX ст. Вперше проаналізовано особливості персонажів класичної романтичної белетристики та визначено два їх головні типи. Перший - образи реальних історичних осіб у художній інтерпретації письменників. Другий тип репрезентує образи, які передають і відтворюють світогляд епохи, не мають історичних прототипів, але повною мірою відповідають типу героя певної доби. Проаналізовано відповідні твори В. Наріжного, О. Сомова, П. Білецького-Носенка, Г. Квітки-Основ'яненка, М. Гоголя, Є. Гребінки, П. Куліша. Репрезентовано романтичний тип українського національного героя. Вперше в українському літературознавстві проаналізовано образи українського поспільства та козацтва в історичній прозі першої половини XIX ст., зроблено акцент на їх національному характері.