Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4Укр)322

Рубрики:

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено системний аналіз філософсько-правових та загальнотеоретичних аспектів свободи віровизнання та свободи віросповідання людини. Подано комплексну характеристику відповідного законодавства України як нормативної основи юридичного механізму забезпечення свободи віросповідання. Проаналізовано зміст, види та юридичні засоби реалізації, охорони та захисту окремих структурних елементів зазначеного суб'єктивного юридичного права. Запропоновано конкретні рекомендації щодо удосконалення законодавства України про свободу віросповідання та релігійні організації.

Визначено принципи тлумачення свободи вираження поглядів Європейським Судом (ЄС) з прав людини. На базі одержаних результатів обгрунтовано вплив юридичної практики ЄС з прав людини на правову систему України.

Проаналізовано загальнотеоретичні положення юридичного забезпечення свободи вираження поглядів журналістами. Визначено поняття свободи вираження поглядів журналістами як природного права (права як загально-соціального явища) і як суб'єктивного юридичного права. Проаналізовано юридичний механізм забезпечення свободи журналістами. Сформульовано окремі пропозиції щодо забезпечення прав журналістів.

Проаналізовано філософські аспекти одного з важливих елементів свідомості суб'єктів - погляду. Розглянуто поняття, значення, трактування погляду. Охарактеризовано значення філософського розуміння погляду для юридичного проголошення свободи вираження поглядів.

Проаналізовано нормативно-правову базу свободи вираження поглядів через друковані ЗМІ. Визначено поняття свободи вираження поглядів як природного права. Акцентовано увагу на особливому захисті Європейським судом з прав людини свободи вираження поглядів за допомогою друкованих засобів масової інформації. Сформульовано окремі пропозиції для вдосконалення механізму юридичного забезпечення свободи вираження поглядів в Україні.

Проаналізовано загальнотеоретичні положення щодо свободи вираження поглядів як суб'єктивного юридичного права. Визначено поняття свободи вираження поглядів як суб'єктивне юридичне право. Розкрито елементи свободи вираження поглядів Сформульовано окремі пропозиції щодо вдосконалення законодавства України щодо свободи вираження поглядів.

Проаналізовано загальнотеоретичні положення щодо розуміння свободи віросповідання людини як (загальносоціального) природного права. Розглянуто особливості захисту свободи віросповідання Європейським судом з прав людини та його значення для правозастосовчої практики України.

Проаналізовано загальнотеоретичні положення щодо розуміння сутності свободи. Розкрито поняття, значення свободи. Охарактеризовано окремі види свободи. Проаналізовано взаємозв'язок свободи та права. З'ясовано співвідношення "свободи у праві" та "права на свободу" та їх значення.

Проаналізовано загальнотеоретичні положення щодо розуміння права людини на релігійну освіту як складника свободи віросповідання. Розкрито поняття, види права людини на релігійну освіту. Сформульовано окремі пропозиції щодо вдосконалення юридичного механізму забезпечення права людини на релігійну освіту.

Проаналізовано поняття, види, елементи світогляду людини як обов'язкового складника її свідомості. Розкрито поняття, значення поглядів людини та їх місце в структурі світогляду. Сформульовано пропозиції щодо проголошення в Конституції України можливостей вираження світогляду та поглядів людиною.

Проаналізовано загальнотеоретичні положення щодо розуміння права на релігійну та (або) світську освіту як складника свободи віросповідання. Розглянуто особливості захисту права на освіту та свободи віросповідання Європейським судом з прав людини та його значення для правозастосовчої практики України.

Розкрито загальнотеоретичні аспекти права на мирні зібрання. Проаналізовано поняття, значення права на мирні зібрання. Охарактеризовано основні ознаки мирного зібрання. Сформульовано пропозиції до законодавства України щодо покращання механізму юридичного забезпечення права на мирні зібрання.

Проаналізовано загальнотеоретичні аспекти співвідношення свободи вираження поглядів та свободи вираження думки. Розкрито поняття, зміст таких феноменів, як "думка", "погляди", "свобода вираження поглядів". Сформульовано пропозиції до законодавства України щодо проголошення свободи вираження поглядів людини.

Проаналізовано поняття, суть, значення, види уявлень людини як складника її світогляду. Визначено поняття, види та значення поглядів людини. Сформульовано поняття й види свободи вираження поглядів як фундаментального природного права людини. Окреслено пропозиції змін до Конституції України щодо звучання окремих можливостей людини.

Здійснено монографічний комплексний аналіз загальнотеоретичних аспектів свободи вираження поглядів та проблем юридичного забезпечення її реалізації в Україні. Проаналізовано теоретико-правові основи свободи вираження поглядів як природного права людини, у зв'язку з чим феномен поглядів розглянуто як один із важливих елементів свідомості людини. Сформульовано авторське визначення поняття свободи вираження поглядів як природного права людини. Виокремлено види зазначеної свободи, розкрито її структуру та співвідношення з іншими суміжними природними правами. Розкрито значення, види форм та способів вираження поглядів людини. Охарактеризовано ЗМІ як найефективніший спосіб реалізації свободи вираження поглядів. Здійснено комплексний теоретико-правовий аналіз світових та європейських міжнародно-правових гарантій забезпечення свободи вираження поглядів та сформульовано пропозиції щодо їх удосконалення. Визначено поняття свободи вираження поглядів людини як суб'єктивного юридичного права, закріпленого в законодавстві України, та розкрито структуру зазначеної свободи. Здійснено системний аналіз проблем юридичного забезпечення реалізації свободи вираження поглядів в Україні та сформульовано пропозиції щодо їх вирішення.

Висвітлено політичну, історико-правову, конституційну проблематику державно-церковних взаємин, значення духовних цінностей як об'єкта конституційно-правових відносин, становлення та реалізацію законодавства про свободу віросповідання у м. Львів. Підкреслено вагомість проведення Всеукраїнського православного Собору у м. Київ 15 грудня 2018 р. Рішення Собору стало правовою підставою для створення автокефальної помісної Православної Церкви. Наголошено, що тематика релігійно-правових відносин у м. Львів за різних державних режимів була предметом аналізу багатьох науковців. Значний творчий доробок внесли польські й австрійські вчені, а також радянські та українські науковці. Констатовано, що у їх працях висвітлюються загальноісторичні події у м. Львів у різні історичні періоди та надано аналіз законодавства у сфері свободи віросповідання. Розкрито діяльність різних органів державної влади на території України в аспекті забезпечення чи порушення прав громадян на свободу віросповідання у м. Львів. Мова йде про статус релігійних норм у м. Львів під час входження міста до складу Галицько-Волинського королівства, Королівства Польського (Речі Посполитої), Австрійської монархії (Австро-Угорської імперії), ЗУНР, Республіки Польща, УРСР, III Рейху, України. З широким використанням фактологічного матеріалу охарактеризовано стан реалізації релігійних прав віруючих різного віросповідання (православних, католиків, апостольців, іудеїв) у мм Львів у різні історичні періоди. Відображено діалог органів місцевого самоврядування та органів державної влади у м. Львів з інституціями громадянського суспільства. Такий діалог надає можливість врегулювати періодичні політико-правові конфлікти на релігійному грунті, а відтак - реалізувати конституційне законодавство про свободу совісті та віросповідання.

Висвітлено різні аспекти теорії та історії держави і права, конституційного й інших галузей права у вимірі українського державотворення, гарантування прав людини та національної безпеки. Проаналізовано юридичну колізію щодо реалізації конституційних політичних прав громадян на участь в управлінні державними та громадськими справами в Україні (в частині виборчого права та прав і свободи участі в діяльності політичних партій). Розглянуто сучасні філософсько-правові теорії відповідальності держави. Увагу приділено зловживанням процесуальними правами у практиці Європейського суду з прав людини, впливу правової традиції на становлення вітчизняної юридичної аргументації, проблемним аспектам гендерної рівності в українській політиці. Охарактеризовано інституційні форми реалізації громадянським суспільством народного суверенітету. Розкрито проблему забезпечення прав військовополонених в умовах російсько-українського конфлікту.

Висвітлено одне з найважливіших конституційних прав людини - право на інформацію, реалізація якого необхідна для забезпечення основних умов життєдіяльності людини. Під час дослідження використано загальнонаукові (функціональний, аксіологічний, порівняльний, логічний тощо) та спеціально-юридичні методи (тлумачення юридичних норм, функціонально-правовий, порівняльно-правовий тощо). Відзначено, що право людини на інформацію проголошене в основних міжнародних документах із прав людини (Загальна декларація прав людини (ст. 19), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ст. 19), Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 10)). Щоправда, відповідно до зазначених міжнародних актів, це право виступає складовою частиною свободи вираження поглядів. В Україні на конституційному рівні проголошено право кожного "вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір" (ч. 2 ст. 34 Конституції України). Окрім того, у нас прийнято й чимало нормативно-правових актів, присвячених реалізації, охороні та захисту права на інформацію. Однак вони потребують удосконалення, доповнення й узгодження між собою, з огляду на зміни в суспільному та, державному житті, а також у зв'язку зі стрімким розвитком інформаційних відносин у світі. Відтак для покращання механізму реалізації права на інформацію в Україні запропоновано: у ч. 2 ст. 34 Конституції України передбачити і такі можливості особи: шукати, одержувати, фіксувати та передавати інформацію; в окремому розділі Конституції, присвяченому правам дитини, проголосити такі важливі можливості дитини: свободу формування та вираження її поглядів (складовими якої є й інформаційні права), право бути вислуханою під час прийняття будь-яких рішень, що її стосуються; у законодавстві про освіту конкретизувати можливості дитини щодо доступу, пошуку, отримання, поширення інформації в процесі здобуття нею освіти. Підтримано пропозицію вітчизняних науковців щодо кодифікації інформаційного законодавства та прийняття Інформаційного кодексу України, який сприяв би кращому юридичному забезпеченню права на інформацію.

Наголошено, що тема дослідження є актуальною в контексті підготовки до 30-ої річниці проголошення незалежності України. Здійснено поглиблений порівняльний аналіз політичної діяльності Державного Центру УНР в екзилі та релігійної діяльності Патріарха Й. Сліпого, які в різних умовах пропагували та утверджували ідею відновлення незалежності Української держави на християнських засадах. Стверджено, що право Українського народу на створення суверенної держави, європейський напрям розвитку політико-правової системи періоду Української революції 1917 - 1921 рр. були ліквідовані внаслідок військової окупації Радянською Росією частини української території. У результаті цих подій сформовано нове політико-правове явище - українська політична еміграція, в тому числі - Державний Центр УНР в екзилі та його складові: Рада Республіки, Українська Національна Рада (передпарламенти), Президент, Віцепрезидент, Уряд. Наголошено, що діяльність Ради Республіки спрямовувалася на продовження демократичного проєвропейського курсу державотворення, здійснюваного протягом Української революції 1917 - 1921 рр. Проаналізовано багатоманітну, важливу діяльність Й. Сліпого як науковця, ректора Богословської академії, Патріарха УГКЦ і громадського діяча. Розкрито головні напрями багатовимірної діяльності Української Національної Ради (УНРади). Наголошено, що її створення мало стратегічну мету - відновлення УНР на основах християнської моралі, яка ставить на перше місце право, людяність, свободу та щастя людини. Запропоновано враховувати історичний досвід діяльності Державного Центру УНР в екзилі та Патріарха Й. Сліпого на сучасному етапі розвитку національної безпеки України, у тому числі з метою протидії інформаційній війні, яка проводиться Російською Федерацією. Наголошено на важливості подальшого розвитку концептуальних досліджень із проблематики деокупації історичної свідомості Українського народу.