Наведено результати аерогеофізичних досліджень геологічної будови прикерченського шельфу Чорного моря методом аналізу спонтанної електромагнітної емісії Землі. Уточнено геологічну будову по відкладах крейди, палеогену, неогену. Підтверджено наявність раніше виявлених структур та виділені нові перспективні у нафтогазоносному відношенні об'єкти.

Наведено нові експериментальні дані щодо реєстрації електромагнітного випромінювання радіохвильового (кілогерцового) діапазону на акваторії Чорного та Азовського морів. Обговорено актуальну проблему співвідношення теорії та експерименту під час дослідження процесів генерації та поширення сейсмоакустоелектромагнітних збуджень у літосфері, їх трансформації та взаємодії в системі літосфера - морське середовище - атмосфера, винесення їх електромагнітної компоненти на земну поверхню і в атмосферу. Увагу зосереджено на фізичних механізмах сейсмоакустогідроелектромагнітних перетворень та інформаційних можливостях методу з вивчення структури геосередовища та геодинамічних процесів у ньому під морським дном.

Проаналізовано існуючі і нові підходи до аналізу спонтанної електромагнітної емісії, генерованої літосферою в широкому діапазоні частот. Розгляд проблемних і дискусійних питань її генерації й поширення, також деяких результатів польових експериментів дозволив підкреслити спільність і різницю методів природного імпульсного електромагнітного поля Землі та аналізу спонтанної електромагнітної емісії Землі, намітити контури і перспективи їх практичного використання.

В принциповому плані теоретично доказано, що реєстрація природного імпульсного електромагнітного випромінювання на поверхні водного середовища надає можливість одержати інформацію про структуру геосередовща та геодинамічні процеси під дном моря. Запропоновано методику оптимізації обробки матеріалів електромагнітних надводних і повітряних спостережень в акваторіях із застосуванням новітніх технологій. Вперше за електромагнітними даними побудовано геолого-геофізичні розрізи в межах акваторії Прикерченського шельфу Чорного моря, які надали можливість уточнити розташування основних відомих нафтогазоперспективних структур та виявити 23 нові локальні підняття. Встановлено, що найбільш сприятливою зоною пошуку газогідратів у зоні переходу північно-західного шельфу до континентального схилу Чорного моря є смуга шириною у декілька кілометрів, що припадає приблизно на глибину морського дна 500 - 1000 м. Показано що використання методу АСЕМЕЗ дозволяє оптимізувати постановку пошуково-розвідувального буріння, підвищити коефіцієнт успішності, значно наростити обсяги розвіданих запасів нафти і газу та зменшити їх вартість. Результати роботи впроваджено на підприємствах НАК "Нафтогаз України".

Зазначено, що основними вихідними принципами, на яких має будуватися теорія спонтанної електромагнітної емісії літосфери є нерівноважність, нелінійність, нестійкість структури середовища. Показано, що СЕМЕЗ слід розглядати як частину складного нелінійного явища - акустосейсмоелектромагнітного шуму літосфери, що має дифузійну природу і утворюється при просочуванні флюїдів через твердотільну компоненту земних надр. Однією із незвичайних властивостей СЕМЕЗ є можливість його проходження через добре провідну товщу морської води, що, згідно класичним уявленням, для даного діапазону частот представляється неможливим. Підкреслено важливість подальшого дослідження та накопичення даних про СЕМЕЗ на акваторіях, оскільки вони надають інформацію для вирішення ряду практичних завдань з вивчення будови земної кори на акваторіях, пошуку корисних копалин, у тому числі, можливо, скупчень газогідратів. Описано експериментальні спостереження, які проводилися на 6 профілях (2 субмеридіональних і 4 субширотних) в північно-західній частині Чорного моря. Розглянуто особливості випромінювання СЕМЕЗ з невеликих глибин, на яких утворюються скупчення газогідратів. Зроблено висновок, що, незважаючи на значні перешкоди, вихідні дані та результати інтерпретації, одержані в ході експериментальних спостережень, вказують на присутність у зареєстрованому сигналі інформації про будову земних надр.