Розглянуто вирішення актуальних питань підвищення ефективності дорожнього руху у великих містах. Основна проблема руху у великих містах полягає у зниженні пропускної спроможності вулично-дорожньої мережі (ВДМ) і збільшенні непрогнозованого часу пересування. Визначено, що основною причиною зниження пропускної спроможності ВДМ є наявність заторових режимів руху та формування "ударної хвилі" за її поширення в бік транспортного потоку (ТП), що рухається назустріч. Для вирішення означеної проблеми проведено моделювання динаміки зміни параметрів ТП на підставі виявлення особливості формування "ударної хвилі" у щільному потоці. Отримана аналітична залежність темпу зміни щільності за складних умов руху на перегоні надає можливість визначити місце утворення "ударної хвилі" для попередження її виникнення. Тоді як найбільш поширені методи впливають лише на усунення транспортних заторів, що збільшує транспортну затримку. Для ліквідації заторового стану на перегонах вуличної мережі запропоновано впровадження динамічного управління дорожнім рухом. Доцільність наведеного типу управління доведено шляхом моделювання впливу зміни швидкості руху ТП на інтенсивність. Теоретичні моделі динаміки ТП розроблено для ділянки ВДМ довжиною 1500 м. Результати модельного експерименту на перегоні міста довжиною 380 м підтвердили адекватність моделі. Отримані результати підтверджують можливість зменшення інтенсивності на підході до затору шляхом зменшення швидкості руху. Саме такий спосіб управління дорожнім рухом впливає не на фронт "ударної хвилі", а на її кінець, для запобігання затору. Результати дослідження впливають на підвищення пропускної спроможності мережі.

У дослідженні зазначено перспективи застосування наноматеріалів у медицині, біології та фармакології. Показано можливість використання наночастинок як контрастних реагентів для томографії, люмінофорів і біологічно активних речовин. При цьому вказується на можливість потенційного токсичного впливу цих матеріалів на живі організми, зокрема ініціювання вільних радикалів або інтермедіатів радикальної природи, які здатні запускати ланцюговий механізм вільнорадикальних перетворень, що врешті-решт може призводити до розвитку патологічних процесів. Для з'ясування цього питання проведено експериментальні дослідження стосовно впливу розчину комплексного препарату, складеного з наночастинок лантаноїдів, на біохемічні показники вільнорадикальних процесів. Результати показали, що після інфузійного введення даного препарату спостерігалося підвищення вмісту дієнових кон'югатів і ТБК-активних продуктів. При цьому вміст сульфгідрильних груп достовірно понижувався у порівнянні з даними інтактної групи. Активність каталази також залишалася пониженою, тоді як активність супероксиддисмутази підвищувалася. Таким чином, результати показали, що даний препарат впливає на процеси вільнорадикального окиснення, однак цей вплив залежить від ряду чинників, і для з'ясування внеску кожного з них потрібні додаткові дослідження.