The article analyses tendencies of state regulation of entrepreneurship in European Union countries, USA and Japan and identifies state regulation of entrepreneurship as a system, which consists of certain elements, unity and interaction of which determine its efficiency and functionality. Analysis, systematisation and generalisation of experience of state regulation of entrepreneurship in these countries allow making a conclusion that the existing differences in the role of the state in economy are not connected with the degree of state regulation, but are connected with the means used for its realisation. General tendencies of development of relations between the state and entrepreneurial sector allowed identification of main elements of the system of state regulation of entrepreneurship, which include: forecasting, planning and programming socio-economic development; anti-monopoly competitive policy; tax and investment policy; innovation policy and stimulation of research papers.

Проаналізовано тенденції державного регулювання підприємництва в країнах Європейського Союзу, США та Японії і визначено державне регулювання підприємництва як систему, яка складається з певних елементів, єдність і взаємодія яких визначають її ефективність і функціональність. Аналіз, систематизація та узагальнення досвіду державного регулювання підприємництва в цих країнах дозволили прийти до висновку, що наявні протиріччя щодо ролі держави в економіці пов'язані не зі ступенем державного регулювання, а із засобами, які використовуються для його реалізації. Загальні тенденції розвитку взаємин між державою і підприємницьким сектором дозволили визначити основні елементи системи державного регулювання підприємництва, до яких слід віднести: прогнозування, планування і програмування соціально-економічного розвитку, антимонопольно-конкурентну, податкову та інвестиційну політику, інноваційну політику та стимулювання науково-дослідних робіт.

Проанализированы тенденции государственного регулирования предпринимательства в странах Европейского Союза, США и Японии и определено государственное регулирование предпринимательства как система, которая состоит из определенных элементов, единство и взаимодействие которых определяют ее эффективность и функциональность. Анализ, систематизация и обобщение опыта государственного регулирования предпринимательства в этих странах позволили прийти к выводу, что существующие разногласия относительно роли государства в экономике связаны не со степенью государственного регулирования, а со средствами, которые используются для его реализации. Общие тенденции развития взаимоотношений между государством и предпринимательским сектором позволили определить основные элементы системы государственного регулирования предпринимательства, к которым следует отнести: прогнозирование, планирование и программирование социально-экономического развития, антимонопольно-конкурентную политику; налоговую и инвестиционную политику; инновационную политику и стимулирование научно-исследовательских работ.

Управління сталим економічним розвитком у XXI ст. переживає драматичні зміни, особливо в розвинених світових економіках. Доведено, що зусилля щодо реформування публічного сектору в Україні, особливо в економічному полі, потребує селективного охоплення цих змін, особливо стосовно проектного підходу.

Висвітлено аспект інноваційної діяльності стосовно Рівненської області. Кількість персоналу наукових організацій зменшилася майже в 10 разів у порівнянні з даними 2015 г. Найбільш важливим є впровадження інноваційної продукції у промисловому комплексі Рівненської області, оскільки ці підприємства виділяють найбільш шкідливі речовини - свинець, ртуть, азот, вуглекислий газ і інші.

Унікальність митниці полягає в тому, що утримуючи рівновагу на міждержавних кордонах, вона забезпечує захист від зовнішніх загроз національним митним інтересам і безпеці шляхом реалізації виваженої державної митної політики відповідно стратегічних пріоритетів вгалузі державної митної справи.

Розглянуто зміст поняття "бенчмаркінг" та обгрунтовано перспективи його застосування у системі формування облікової інформації підприємницькими структурами та неприбутковими організаціями. Розроблено організаційну модель проведення бенчмарікнгу, яка дасть можливість мінімізувати витрати на впровадження бенчмаркінгу, при цьому зробивши акцент на зростання його ефективності.

Проаналізовано динаміку інтегральних показників складників фінансової безпеки за методикою Мінекономіки України на 2013 - 2017 рр., динаміку показників фінансової безпеки за методикою Національного інституту проблем міжнародної безпеки України з 2013 по 2017 рр. та виділено окремі їх недоліки. Запропоновано систему заходів з підвищення рівня фінансової безпеки підприємств України.

Oхарактеризовано залежність між капітальними інвестиціями та пільгами з податку на прибуток підприємств. Визначено низький потенціал пільг з податку на прибуток підприємств у фінансових інвестиціях суб'єктів господарювання. Доведено, що податкова знижка з податку на доходи фізичних осіб значною мірою впливає на фінансові інвестиції фізичних осіб та інвестиції в розвиток людського капіталу. На основі розрахунку кореляційних показників визначено, що варто приділити увагу механізму податкового стимулювання інвестиційної діяльності фізичних осіб як єдиному реальному стимулу до здійснення інвестицій населенням. Наголошено, що питання ефективності пільгового оподаткування завжди перебувало в полі зору теоретичних досліджень і практичних заходів, позаяк вони обумовлювали недонадходження певних сум до бюджетів різних рівнів і, на перший погляд видаються неефективними. У дослідженні висловлено думку, що однозначно не варто скасовувати податкові пільги. Зокрема, податкові пільги з ПДВ, окрім того, що спрямовані на послаблення його регресійного впливу на менш заможних і соціально незахищених верств населення, стимулюють інвестиції. Математично обгрунтовано і систематизовано показники регресійної залежності між розмірами податкових пільг і капітальними, фінансовими і інвестиціями в розвиток людського капіталу. Визначено, що в цілому розмір податкових пільг не впливає на обсяги податкових надходжень і не призводить до значних втрат держбюджету. З огляду на це податкові пільги з ПДВ і плати за землю сільськогосподарським виробникам, літако- та суднобудуванню та іншим стратегічноважливим галузям потрібно залишити та оптимізувати з метою усунення практики ухилення від оподаткування. Потенціал пільг із податку на прибуток підприємств не використаний і не є стимулятором для капітальних інвестицій юридичних осіб. Запропоновано перелік заходів для їх оптимізації.

Актуальність досліджень пояснюється необхідністю змінити методи та організацію обліку, незважаючи на всі сучасні перетворення в економічному, соціальному і політичному житті. Розповсюдження інформаційних технологій, інтенсивна глобалізація та інтеграція, брак ресурсів і здійснення їхніх програм збереження, що забезпечують гармонійний розвиток людства, виправдані, щоб впливати на ефективність бізнесу як у приватному, так і в державному секторах. Очевидно, що вищезгадані тенденції повинні враховуватися в методології обліку, яка генерує інформацію про ефективність бізнесу. Проаналізовано роль обліку з метою сталого розвитку та забезпечення національної безпеки України. Оскільки Україна є членом Організації Об'єднаних Націй, наша економічна та політична системи поступово змінюються на виконання резолюції "Перетворення нашого світу: порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року". Безумовно, вітчизняна облікова система також повинна змінитися. Розглянемо, яким чином бухгалтерський облік може вплинути на забезпечення сталого розвитку нашої держави в контексті національної безпеки, опираючись на рекомендації Міжнародної федерації бухгалтерів. Очевидно, що бухгалтерський облік і бухгалтер - особа, відповідальна за контроль у будь-якій організації, прямо або побічно впливають на завершення цілей сталого розвитку. Активне впровадження інтегрованої звітності викликало розвиток нових об'єктів обліку - інтелектуальний капітал, соціальний капітал (соціальний і репутаційний, соціальний і комунікаційний), природний капітал, який вимагає розроблення методів їхньої оцінки та подання в бухгалтерському обліку. Нові типи бухгалтерського обліку (наприклад, екологічний облік, соціальний облік) вимагають нових методологічних підходів. Виникають сучасні методи організації бухгалтерського обліку, такі як процеси. Більше уваги приділяється якості бухгалтерської та аналітичної інформації. Все вищесказане вимагає від бухгалтера інноваційної роботи, постійного розвитку знань, інтеграції у світову спільноту бухгалтерського обліку.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю змін у методиці та організації фінансово-інформаційного забезпечення діяльності суб'єктів господарювання, зважаючи на сучасні соціально-економічні трансформації. Установлено, що усвідомлення обмеженості ресурсів і впровадження програм щодо їх збереження, забезпечення гармонійного розвитку людства чинять вплив на ведення господарської діяльності. Окрім цього, потреба в системних дослідженнях, спрямованих на створення сучасного інформаційного забезпечення екологічно орієнтованої системи управління підприємством, максимально пов'язана з необхідністю тісної співпраці з міжнародними фінансовими організаціями, серед вимог яких - порівнюваність та об'єктивність показників. Обгрунтовано, що формування сучасної системи інформаційного забезпечення господарської діяльності, спрямованої на збереження та раціональне використання природничо-ресурсного потенціалу, на мікрорівні дозволить мінімізувати фінансові ризики, пов'язані з екологічними змінами, а на макрорівні - сприятиме досягненню цілей екологічно сталого розвитку, реалізації державних програм екологічної безпеки України. Проаналізовано основні світові форми нефінансової звітності, а також вітчизняний Звіт про управління на предмет оприлюднення інформації про екологічні аспекти господарської діяльності. Зважаючи на рекомендації Міжнародної федерації бухгалтерів щодо поширення використання інтегрованої звітності, значну увагу зосереджено на дослідженні відображення в ній екологічної компоненти діяльності суб'єкта господарювання. Установлено, що на 435 підставі інтегрованої звітності формуються не лише стратегії боротьби зі змінами клімату, а й інформація про те, як зміна клімату впливає на стратегію діяльності підприємства і його здатність створювати вартість. Доведено, що розроблення інструментів модернізації вітчизняної системи фінансовобухгалтерського обліку, впровадження екологічно орієнтованих облікових систем уможливить, крім зростання якості обліково-аналітичної інформації, досягнення глобальних цілей сталого розвитку та забезпечення екологічної безпеки, стимулювання суб'єктів вітчизняної економіки до охорони, відтворення і раціонального використання природних ресурсів.

Обгрунтовано, що аналіз фінансових результатів надає можливість знайти можливості поліпшення фінансового стану підприємства, здійснювати ефективний контроль за показниками доходів і витрат, ухвалити економічно обгрунтовані рішення за результатами розрахунків. Виокремлено особливості формування прибутку та його відображення в обліку, які слід ураховувати під час проведення аналізу фінансових результатів суб'єктів підприємницької діяльності. Зокрема, встановлено, що відображення факту реалізації на момент відвантаження продукції викривляє фінансовий стан; ознаки банкрутства може мати навіть прибуткове підприємство, якщо його кошти вкладено у низьколіквідні активи, не погашається кредиторська заборгованість, прибуток використовується неефективно; прибуток, нарахований за весь час існування суб'єкта господарювання, ніколи не дорівнює сумі прибутків, нарахованих за кожен звітний період, що зумовлено проведенням переоцінок, змінами в обліковій політиці; облікова вартість активів практично ніколи не дорівнює їхній реальній вартості, що зумовлено помилками в бухгалтерському обліку, природним убутком цінностей, розкраданнями тощо. Розглянуто модель факторного аналізу прибутку, яка побудована на використанні методу директ-костингу. Характерною рисою цієї моделі є те, що собівартість продукції розраховується та планується лише в частині змінних витрат, а постійні витрати по закінченню кожного місяця списуються на фінансові результати від основних видів діяльності суб'єкта господарювання. Встановлено, що чинна нормативна база формування, обліку та аналізу прибутку призводить до спотворення реальних фінансових результатів господарської діяльності. Тому слід розрізняти поняття економічного, облікового та податкового прибутку, а також ураховувати їхній взаємозв'язок. Доведено, що результати аналізу прибутку і рентабельності, включаючи якість аналітичних досліджень і раціональність управлінських рішень, ухвалених на їхній основі, залежать від організації відокремленого обліку постійних і змінних витрат, упровадження суб'єктом системи бюджетування. Попри те, що за умов ведення управлінського обліку методика факторного аналізу прибутку ускладнюється математично, його результати стають прозорішими з економічного погляду, розширяються можливості використання інформації при проведенні стратегічного перспективного аналізу та контролю фінансових результатів господарювання.

Забезпечення економічної безпеки (ЕБ) є гарантією самостійності та незалежності держави, невід'ємною умовою стабільності й ефективного функціонування суспільства. В умовах розвитку світової економіки дедалі нагальнішою проблемою стає забезпечення ЕБ України, яка є основою національної безпеки. Формування системи ЕБ України відбувається в умовах економічної глобалізації, що не може не позначитися на національних інтересах і тенденціях соціально-економічного розвитку країни. Саме для вирішення такого результату постає питання регламентації визначення ролі та місця ЕБ у загальній системі механізмів державного управління в Україні. У реаліях сьогодення спостерігається негативна тенденція зростання впливу зовнішніх і внутрішніх загроз на діяльність держави та управління нею. Сучасна концепція розвитку держави передбачає єдину сукупність вимог до її інституцій: відкритість правової та економічної систем; прозорість механізму державного управління, його економічного, правового та інформаційного забезпечення; захист економічних інтересів держави, соціальний захист життя та здоров'я населення тощо. Вдосконалення управління економічними процесами в державі повинно розпочинатися з вироблення чіткого порядку та механізмів ідентифікації та нейтралізації загроз у системі, що сприятиме розробленню ефективної економічної державної політики, встановленню державного контролю за розвитком соціально-економічної системи країни, об'єктивному визначенню пріоритетів у реформуванні економіки тощо. Оцінювання теперішнього стану регулювання економіки надало можливість встановити, що основна енергія виконавчої влади витрачається не на подолання причин, які провокують нелегітимні явища, а на боротьбу з їхніми наслідками, тому вимагає розроблення дієвих механізмів державного управління забезпеченням ЕБ.

Забезпечення стабільного економічного розвитку країни - головне завдання державних органів влади. Інвестиційна безпека (ІБ) є важливою складовою економічної безпеки, що відіграє важливу роль під час стійкого розвитку економіки країни. Сучасні глобалізаційні процеси відіграють важливу роль під час розбудови системи формування та захисту ІБ. Крім того, виникнення пандемії COVID-19 спричинило виявлення нових негативних факторів, ендогенних та екзогенних змін, котрі внесли значні корективи у процес розбудови стабільної економіки країни. Для боротьби з пандемією запроваджено надзвичайний стан, він стосувався або всієї країни, або окремого регіону, або окремої сфери. Країни світу, зі свого боку, запроваджували санітарно-епідеміологічні заходи, щоб уникнути розповсюдження хвороби. Швидке запровадження цих заходів, а також розроблення та впровадження кроків, які стосувалися зменшення наслідків пандемії спричинили уповільнення економічного розвитку не лише у країнах світу, та в Україні також. Головним фактором під час визначення рівня ІБ може слугувати дослідження стану інвестиційного клімату в країні. Пандемія істотно вплинула на стабільність економіки, зокрема створила негативне поле для забезпечення ІБ. Інвестиції, будучи довгостроковим "підживленням" економіки, є не тільки ключовою умовою модернізації національної економіки, а й чільним фактором її економічної безпеки. "Безпекоємні" властивості інвестицій визначаються можливістю здійснювати капітальні вкладення та виробничі нагромадження на рівні, який гарантує достатні темпи розширеного відтворення, технологічного переозброєння та реструктуризації економіки, що прямо збільшує потенціал захисту економічних інтересів від загроз різного походження. Узагальнювальним показником ІБ є частка нагромадження валових інвестицій у ВВП. Оцінка сучасного рівня інвестування надала можливість визначити про достатність забезпеченості економіки України інвестиціями, що є показником ІБ країни.

Обгрунтовано основні положення концептуалізації впровадження соціальних інновацій в освіту та науку, що становлять внутрішній зміст та є однією з основних суттєвих форм економічного розвитку сучасного суспільства. Досліджено, що країнами-лідерами за кількістю найбільш інноваційних компаній у світі є промислово розвинені країни, країни з високим рівнем доходів. Установлено, що найбільш освічені країни, де рівень освіти населення лежить у межах понад 40 %, є такі країни, як Велика Британія (з 2020 р. не є членом ЄС), Ірландія, Кіпр. Однак Болгарія, Італія, Мальта, Німеччина, Португалія, Словаччина, Угорщина, Хорватія та Чехія залишаються найменш освіченими країнами за останні роки. Обгрунтовано необхідність проведення глибоких реформ системи освіти та фокусування уваги на додаткових місіях університетів з орієнтацією на дослідну та підприємницьку діяльність. Доведено, що одним із найбільш важливих і розповсюджених елементів архітектури інноваційної інфраструктури у світі, що належать до забезпечувальної складової, є заклади вищої освіти (ЗВО), а найбільша кількість університетів-лідерів - у Сполучених Штатах Америки та Об'єднаному Королівстві. Висвітлено роль соціальних ініціатив у зростанні конкурентоспроможності українських ЗВО. Спрогнозовано, що впровадження в Україні європейської практики державної закупівлі внутрішніх інновацій із подальшим упровадженням їх у муніципальних, державних і комунальних установах сприятиме їхньому розвиткові та забезпечить збільшення продуктивності та економію бюджетних коштів у майбутньому. Нормативною основою такого впровадження може стати Директива ЄС про державні закупівлі. На підставі дослідження зарубіжного досвіду інноваційної діяльності з'ясовано, що для стимулювання інноваційної діяльності вітчизняних підприємств досить важливим є вдосконалення законодавства, що регулює питання, пов'язані з інноваційною діяльністю; вдосконалення інноваційної структури: створення інноваційних центрів, консультаційних центрів, інноваційних банків; розроблення програм розвитку та активна державна підтримка інноваційно активних підприємств і фінансове стимулювання конкурентоспроможності українських університетів і збільшення мотиваційних заохочень для викладачів закладів освіти.

Досліджено фінансові програми, які використовуються державою для підтримки продовольчого виробництва на підставі використання методів економічного описового моделювання. Установлено, що трактування суті та стратегії фінансування на практиці має досить різні підходи. Доведено, що формування дієвої системи фінансування продовольчого виробництва передбачає взаємозв'язок та ефективний перерозподіл між різними джерелами фінансових ресурсів. Обгрунтовано, що сільське господарство має всі передумови для зростання продуктивності за умови нарощування інвестицій в українську аграрну галузь та ефективного бюджетного фінансування. У зв'язку з цим досліджено особливості продовольчого виробництва на підставі використання можливостей описового моделювання за допомогою програмного пакета Statgraphics XVII Centurion. У результаті аналізу встановлено, що основним параметральним критерієм, від якого залежить рівень продовольчого виробництва як країни в цілому, так і окремих регіонів, визначено показник виробництва сільськогосподарської продукції (СГП), кількісні параметри якого беруться за основу при розрахунку коефіцієнтів самозабезпечення, покриття імпорту, калорійності, достатності споживання, рентабельності та інших. Оцінка цього показника за допомогою моделювання надала можливість скласти прогноз динаміки зміни його обсягів на майбутні 12 часових періодів із метою попереднього визначення рівня продовольчого виробництва. Для цього використано економіко-математичний інструментарій оцінки прогнозної динаміки зміни обсягів сільськогосподарського виробництва на майбутні часові періоди. Проведено моделювання показника виробництва СГП на одну особу за рік шляхом досліджень на нормальність розподілу за допомогою тестів відповідності Колмогорова - Смирнова, Андерсона - Дарлінга та модифікованого тесту Колмогорова - Смирнова. За результатами порівняльного аналізу 17 різних моделей і 5 тестів на відповідність виявлено, що найбільше статистичних випробувань проходить квадратична модель, на основі якої складено прогнозні обсяги виробництва СГП на одну особу за рік і розраховано для кожного прогнозного року (періоду) з достовірністю 95 % нижні та верхні межі досліджуваного показника. Встановлено, що до 2030 р. в Україні з великою вірогідністю тренд зростання обсягів виробництва СГП буде продовжений, причому досить високими темпами. Доведено переваги застосування методів економічного моделювання при дослідженні визначеної проблеми.

У сучасних умовах трансформації та глобалізації економічних процесів, стрімкого розвитку інформаційних і наукоємних технологій кожне підприємство прагне забезпечити ефективне управління своєю діяльністю і досягти більш високого рівня конкурентоспроможності. Рівень якості корпоративного управління впливає на формування рейтингу підприємств і відіграє важливу роль в ухваленні рішень про інвестування в компанію. Разом із тим забезпечення фінансової безпеки є найактуальнішим завданням суспільства, держави, підприємств та організацій усіх форм власності, підприємців, кожного громадянина. У зв'язку з цим реалізація на практиці рекомендацій щодо підтримання фінансової безпеки на належному рівні сприятимуть завершенню ринкових перетворень у фінансово-кредитній сфері країни, зростанню рівня забезпеченості фінансової безпеки підприємств, підвищенню захищеності людини. Підприємства корпоративного типу, а саме акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю, є основними видами підприємницьких структур, що забезпечують розвиток ринкової економіки. Тож доцільно звернути увагу на особливості забезпечення та оцінювання якості корпоративного управління діяльності підприємств, спрямованих на реалізацію моделі довгострокового стійкого розвитку. Мета роботи - встановлення впливу рейтингів корпоративного управління на оцінку нефінансових загроз економічній безпеці акціонерних товариств. Здійснено систематизацію індикаторів корпоративного управління за критеріями; досліджено основні компоненти методики рейтингу корпоративного управління компанії S&P, рейтингу корпоративного управління (CORE-рейтинг), основні компоненти методики рейтингу корпоративного управління "РІД-Експерт РА", основні компоненти корпоративного управління методики Кричтона - Міллера й Уормана, основні компоненти методики рейтингу корпоративного управління Рейтингового агентства "Кредит-рейтинг"; виокремлено переваги та недоліки методик складанні рейтингів корпоративного управління.

Розглянуто питання модернізації публічного управління України в умовах глобальних змін світового простору. Наведено результати досліджень, які спрямовані на забезпечення реалізації ключових принципів "доброго врядування" сталого розвитку - сталості, безпеки середовища та залучення громадян до процесів управління. Досліджено європейські підходи до функціонування механізмів публічного управління та аналізуються напрями їх удосконалення. Проаналізовано досвід розбудови національної системи охорони громадського здоров'я в Україні як найактуальнішої проблеми регіонального, місцевого самоврядування в умовах пандемії COVID - 19 та розвиток національної системи забезпечення транспортної безпеки.

Обгрунтовано важливість дослідження функціонування об'єднаних територіальних громад (ОТГ) і визначення основних проблем організаційного забезпечення управління місцевими бюджетами. Досліджено, що у вітчизняній науковій літературі недостатньо дослідженими є питання, пов'язані з розвитком організаційного забезпечення управління місцевими бюджетами. З'ясовано, що децентралізація органів влади має забезпечувати демократизацію суспільства, поєднувати адміністративну, політичну, фіскальну децентралізацію та передбачає трансформацію взаємодії між державними структурами та громадянами, неурядовими організаціями та бізнесом. Надано нормативно-правову базу процесу реформування. Визначено проблеми розвитку ОТГ. Однією з перших виступає проблема належного виконання територіальною громадою своїх функцій, яка переплітається з питаннями наповнення бюджету ОТГ, формуванням фінансових ресурсів, достатніх для належного фінансування нагальних соціальних потреб громад на основі принципу субсидіарності, реалізації програми їхнього економічного, технологічного розвитку. Надано умови щодо здійснення формування спроможних територіальних громад. Досліджено власні та делеговані повноваження ОТГ в Україні. Виокремлено й узагальнено чинники та суб'єкти забезпечення фінансової спроможності територіальних громад. Як наслідок, налагоджена взаємодія суб'єктів фінансових відносин під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників сприятиме задоволенню законних потреб та інтересів територіальної громади. Узагальнено основні законодавчі засади механізму добровільного об'єднання територіальних громад. Визначено, що сучасний стан місцевих бюджетів видається не найкращим, що заважає виконувати складні завдання, покладені на місцеві органи влади: мізерність власних джерел доходів, майже повна залежність від державного бюджету, недостатня прозорість бюджетні відносини при наданні фінансової допомоги з боку центру, брак стимулів для додаткової допомоги. доходи та економічне витрачання бюджетних коштів. Згідно з проведеним аналізом запропоновано комплекс проблем організаційного забезпечення місцевих бюджетів.

На сьогодні існують проблеми нарощення економічної, соціальної, фінансової стабільності та екологічного забезпечення (безпеки) в Україні, вони є надзвичайно актуальними та важливими. Ці проблеми обумовлюють необхідність вирішення комплексних завдань, що спрямовують на забезпечення сталого розвитку громад засобами ефективної державної політики. Узагальнено та розроблено підхід щодо реалізації національних інтересів України в контексті постійного розвитку громад. Зусиллями багатьох поколінь учених підготовлено та створено концепцію сталого розвитку. Вона одержала міжнародне визнання та таким чином є системою поглядів на рух економік і спільнот як їхню послідовну взаємодію одне з одним і природою. Вона сьогодні визнана цінною моделлю майбутньої світової цивілізації, де новітній стан розвитку суспільства позначено та визнано постіндустріальним. Теорія та практика сталого розвитку суспільства є відображенням об'єктивної потреби економічної переорієнтації та всього суспільного розвитку з невідкладним урахуванням збереження природних і людських можливостей для нинішніх і майбутніх поколінь. Для України, особливо з огляду на її інтеграційну політику, запровадження концепції сталого розвитку набуває не лише наукової, а й політичної актуальності та є одним зі значних аспектів підвищення ефективності муніципального самоврядування та досягнення найкращих результатів. Таким чином, до критеріїв сталого розвитку регіонів доцільно віднести критерії діяльності муніципального самоврядування, яка сприяла б динамічному та сталому розвитку муніципальних утворень, але базовому та оптимальному рівню реалізації ідей і національних інтересів. Тому місцева влада має забезпечити сталий розвиток громад, узявши за увагу принципи місцевого самоврядування та створюючи умови для передачі майбутнім поколінням мінімального економічного, екологічного та соціального боргу.