Накопичений вміст органічної речовини в осадовому басейні сильно залежить від геологічних умов його формування, зокрема від темпу осадження відповідно з геологічними епохами. Літологічні і стратиграфічні розрізи та інші доступні пов'язані з темою геологічні дані надають змогу реконструювати палеографічні профілі структури, наприклад, складка або підняття для різних періодів часу. З відновлених палеопрофілей (техніка "backstripping" - зворотного моделювання) можуть бути наближено оцінені швидкості розвитку складки і швидкості осадження порід для минулих геологічних епох. Зроблено спробу встановити потенціал відповідних літологічних одиниць як материнських порід для родовищ вуглеводнів, визначаючи швидкості седиментації для декількох тимчасових періодів геологічної історії структури, що містить вуглеводень. В якості дослідно-методичного дослідження розглянуто підняття Атешгях як великої акваторіальної антиклынальної структури в центральній частині Бакинського архіпелагу в Каспійському морі. Швидкості росту складки для цієї структури монотонно збільшувалися в часі від 0,3 - 0,4 км/млн років до початку палеоцену, остаточно досягаючи значень 0,5 - 1,3 км/млн років. Цей результат узгоджується з подібними палеографічними реконструкціями, про які нещодавно повідомлялося для інших перспективних структур в цьому регіоні. Швидкість відкладення осадів, зазвичай, з часом збільшується з деякими варіаціями відповідно до змін палеогеографії. Існує деяке граничне значення швидкості відкладення порід, менше якої структура не здатна продукувати/акумулювати вуглеводневу речовину в істотних або промислово привабливих кількостях. Це спостереження може бути використано як практичний метод для зв'язку реконструкцій розвитку структури з очікуваннями, що стосуються її вуглеводневого потенціалу. За винятком палеоцену і еоцену інші стратиграфічні інтервали в структурі були сприятливі для нагромадження органічної речовини в потенційній материнській породі, принаймні, в концентраціях вище кларкових.